Як зберігали і носили ніж пластуни, деякі особливості використання. З чого його робили. Про це розповідається у видиві з останнього семінару спадщанця Леоніда Петровича Безклубого.
Як показує видиво, хват використовується молотковий. Ручка зроблена таким чином, що рука дуже щільно лягає на неї. Леонід Петрович розповідав, що після бою, пластун, який працював кородачем, мусив відпарювати руку у гарячій воді, щоб відпустити ножа. Бо кров заливала руку і застигала там. Це забезпечувало додаткову фіксацію в руці.
До цих пір ідуть суперечки про те, чи є цей ніж автентичним, яким чином його використовували. Наприклад, Олександр Леонтійович Притула згадує про те, що колодач був також і ритуальним ножем. В таких випадках він ставився навершям ручки на землю. Зокрема цим і зумовлена пласка форма навершя.
Як би там не було, в Україні є спеціалісти з виготовлення та застосування колодача. Вони могли б розповісти більше. Але з якихось причин особливо не поширюються з цього приводу.
Водночас, Володимир Повєткін розповідав, що його дід учив робити такого ножа. Той ніж також робився з обломка коси, але був гострий з обох боків. Така форма є ближчою до форми саме іранського бебута він трішки відрізняється від турецького.
Іранський бебут
Або ж наприклад, більш якісне зображення іранського кинджалу “Зуб тигра”:
Зуб тигра
А тепер уявіть собі обломок коси, наклепаний з обох сторін. Правда схоже? Ну і трішки логіки – добрі ножі Козацька зброя, техніка і тактика ведення бою (включно з рукопашем) не була чимось сталим. Як це відбувається у випадку з японськими чи китайськими техніками. Козаки постійно випробовували і використовували щось нове. І використовували те, що більш дієве. Те, що не працює – відкидали.
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
