Табличка 1964 року вул.Косиора 19.

 

МУЗЕЙ БОРОТЬБИ ЗА УКРАЇНУ
Фондово-закупівельна комісія (ФЗК)
НАУКОВО-УНІФІКОВАНИЙ ПАСПОРТ МУЗЕЙНОГО ПРЕДМЕТА

Інвентарний номер: МБУ-ДН-2026/09-ОФ (Основний фонд)

Класифікація: Речові джерела / Пам'ятки міської урбаністики та епохи деколонізації

Назва предмета: Вулична адресна аншлагова табличка «ул. Косиора, 19»

Датування: 1964 рік (виготовлення та встановлення) — вересень 2026 року (демонтаж і вилучення з міського простору)

Місце виявлення: Україна, м. Дніпро (у 1964–2016 рр. — Дніпропетровськ), колишня вулиця Косіора, будинок № 19

Спосіб надходження: Передано в дар Миколою мешканцем Косіора з позивним "Вікінг" (особистий історичний трофей та свідчення індивідуального спротиву)

---

I. ФІЗИЧНИЙ ОПИС ТА СТАН ЗБЕРЕЖЕННЯ

• Матеріал та технологія: Листова сталь, штампування, покриття промисловою чорною емаллю. Напис виконано російською мовою («ул. Косиора, 19») білою та жовтою фарбами через автентичний радянський трафарет шрифту зразка 1960-х років. Наявність російськомовного аншлагу є матеріальним свідченням тоталітарної політики русифікації міського простору УРСР.
• Стан збереження: Музейний (із вираженими слідами тривалого побутування). Спостерігається глибока наскрізна корозія металу (іржа) з лівого боку артефакту, деформація кутів та місць кріплення. Наявні суттєві осередки лущення, розтріскування та вицвітання фарбового шару внаслідок 62-річного безперервного атмосферного впливу. Нашарування бруду та окислення металу збережені для підтвердження історичної автентичності об'єкта.

---

II. ІСТОРИКО-БІОГРАФІЧНИЙ КОНТЕКСТ

1. Об'єкт тоталітарного культу:
Станіслав Косіор (1889–1939) — радянський партійний діяч, генеральний секретар ЦК КП(б)У. Постановою Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року визнаний одним із головних організаторів та ідеологів Голодомору-геноциду 1932–1933 років в Україні. Насадження його імені в топоніміці Дніпра слугувало інструментом стирання національної пам'яті українців та штучного закріплення радянських маркерів.

2. Хроніка індивідуального та колективного спротиву (2012–2026):
Предмет має унікальну меморіальну історію, яка безпосередньо пов'язана з багаторічною діяльністю Директора Музею і його побратимів та відображає етапи деколонізації регіону:

• 2012 рік (Просвітницький етап): Ініціювання низової інформаційної кампанії проти увічнення ката. Серед мешканців вулиці Косіора поширюються листівки з роз'ясненням його злочинів проти українського народу та закликами підтримати перейменування.
• Серпень 2014 року (Етап прямої дії): Після перемоги Революції Гідності, 5 серпня 2014 року, Директор Музею спільно з представниками місцевих козацьких організацій здійснює публічний демонтаж пропагандистського барельєфа Косіору на цій вулиці. Через високу публічність та медійність керівника руху, тогочасна міліція (на підставі кляуз і доносів прорадянських елементів) обирає його єдиною мішенню для переслідування — він зазнає тиску та одноосібно викликається на допити до місцевого відділку.
• 2015 рік (Інституційний етап): Директор Музею з побратимами входить до складу офіційної комісії з перейменування. Вулицю Косіора законодавчо очищено від імені комуністичного злочинця та перейменовано на проспект Петра Калнишевського (на честь останнього кошового отамана Запорозької Січі) за рішенням Дніпропетровської міської ради.
• Вересень 2026 року (Фінал деколонізації простору): Аншлагова табличка 1964 року, яка понад 60 років залишалася непоміченою на одному з фасадів будинку №19, виявлена та демонтована на цьому тижні, що фіксує остаточну ліквідацію тоталітарного маркера на цій вулиці.

---

III. ДОДАТОК ДО НАУКОВОЇ АТРИБУЦІЇ
(Комплекс матеріалів особового походження)

Для формування цілісного експозиційного вузла «Ціна деколонізації: від листівок до музею» до фондової справи предмета долучаються як невід'ємна часть:

1. Текстова реконструкція чи оригінал листівки (2012 р.): Зразок низової просвітницької відозви до жителів Дніпра щодо злочинів С. Косіора.
2. Медіа-верифікація акції (2014 р.): Матеріали тогочасних інформаційних звітів, публікацій та фотохроніки на вебресурсах національно-патріотичних організацій та у соціальних мережах, де Директор Музею зафіксований як головне медійне обличчя демонтажу барельєфа.
3. Документи протидії (2014 р.): Свідчення про факти тиску та одноосібного викликання до відділку міліції за доносами прорадянських сил (копії повісток, скарг або письмові спогади).
4. Акт інституційного рішення (2015 р.): Копія офіційного рішення про перейменування об'єкта топоніміки на честь Петра Калнишевського за участю Директора Музею як члена комісії.

---

IV. МУЗЕЙНЕ ЗНАЧЕННЯ

Експонат має виняткову історичну та меморіальну цінність. Він ілюструє не лише радянську окупаційну політику маркування українських міст, а й живу історію формування та загартування українського спротиву на Січеславщині. Табличка наочно демонструє шлях, який пройшло наше громадянське суспільство: від підпільних листівок та міліцейських допитів за часів Януковича — до остаточної деколонізації простору та розбудови Музею його безпосередніми учасниками.

---

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Польові дослідження та усні джерела: Інтерв'ю та письмові свідчення свідка й безпосереднього учасника процесу демонтажу тоталітарної символіки, Директора Музею боротьби за Україну. Записано куратором фонду новітньої історії // Фонд особового походження — Архів МБУ. — Дніпро, вересень 2026 р.
2. Законодавчі та судові акти: Постанова Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року у кримінальній справі № 1-4/2010 за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932–1933 роках (щодо визнання вини С. Косіора та інших радянських діячів).
3. Офіційні рішення органів місцевого самоврядування: Програма перейменування топонімів м. Дніпропетровська // Офіційний вебпортал Дніпровської міської ради (dniprorada.gov.ua). Рішення міської комісії з найменування та перейменування вулиць, провулків, площ та інших об'єктів від 2015 року щодо зміни назви «вулиця Косіора» на «проспект Петра Калнишевського».
4. Матеріали мережевих джерел та соціальних медіа:
   • Інформаційні звіти громадсько-політичних акцій з очищення міського простору // Офіційний сайт міської організації КУН (Конгрес Українських Націоналістів) Дніпро. — Серпень, 2014 р.
   • Матеріали медіа-хроніки, фотодокументи та координаційні публікації учасників демонтажу барельєфа С. Косіору від 5-6 серпня 2014 року // Соціальна мережа Facebook (facebook.com).

Куратор фонду новітньої історії: [підпис]
Директор Музею боротьби за Україну: [підпис]