«Сталь, кремінь та дерево: 2500 років інженерії та зброї на українських землях»

 МУЗЕЙ БОРОТЬБИ ЗА УКРАЇНУ

Експертний відділ археології, зброєзнавства та матеріальної культури
Науково-атрибуційний висновок щодо музейних комплексів експозиції «Сталь, кремінь та дерево: 2500 років інженерії та зброї на українських землях»

---

 СТЕНД №1: «Військово-інженерний та теслярський комплекс Козацької доби»

Категорія: Військово-інженерне спорядження та інструментарій пізнього Середньовіччя та Раннього нового часу.
Хронологічні рамки: XVI – XVIII століття.

Сокирки тесла велика та мала.

Тесло пряме напівкругле

Ліворуч кайло. По центру сокирка козацька 17 ст. Праворуч мотика.

Праворуч козацька велика бойчова 17 ст.По центру тесло півкругле криве. Ліворуч сокирка з клеймами 18 ст.

Праворуч сокирка Наддніпрянського типу КР. По центру козацька з Кам'янця Подільського.

Наукова атрибуція експонатів:

1. Інженерне саперне кайло (кирка) (Вгорі ліворуч) — Унікальний зразок ковальського зварювання. Тіло викуване з в'язкого кричного заліза для амортизації ударів, а обидва робочі жала посилені навареними пластинами високовуглецевого (твердого) заліза. Використовувалося козацькими інженерами (саперами) для руйнування оборонних валів, мінно-підкопних робіт та фортифікації.
2. Професійне тесло на довгому топорищі (Вгорі по центру) — Інструмент із лезом, перпендикулярним до лінії руків'я. Втулка виконана «у розтріск» методом гарячого кузнечного формування. Слугувало основним знаряддям для зведення дерев’яних частоколів, бліндажів та будівництва козацьких суден (чайок).
3. Сокири для тесання дощок (Тесла-сокири) (Правий фланг) — Спеціалізовані важкі сокири з асиметричним профілем спуску леза та масивними обухами, оснащеними боковими приливами (щекавицями). Призначені для точного вирівнювання плах і формування рівних дощок. Бойки конструктивно відповідають знахідкам на посаді Богородицької фортеці (Старої Самарі, збудованої за гетьмана Івана Мазепи) та Кам'янця-Подільського.
4. Гуцульська бартка (Валашка) (Центральний акцент) — Легкий довгоручний топірець із витонченим латунно-бронзовим бойком, оздобленим традиційним карпатським карбуванням (геометричним орнаментом). Виконував потрійну функцію: зброя ближнього бою, статусний елемент козака/опришка та опора під час переходів Східними Карпатами.

 Історичний контекст:

Цей комплекс спростовує радянський міф про козацьке військо як суто стихійне ополчення. Стенд демонструє високий рівень інженерно-саперного та теслярського генія Запорозького Козацтва Ukr.net. Наявність спеціалізованих сокир для дощок та саперних кайл свідчить про наявність у козацьких таборах професійних майстрів, які за лічені години зводили мобільні фортеці (табори з возів) та будували складні гідротехнічні і оборонні споруди у порубіжних фортецях Подніпров'я та Поділля.

---

СТЕНД №2: «Ретроспектива матеріалів: від Неоліту до Київської Русі»

Категорія: Еволюційний ряд знарядь праці та бойових сокир давніх культур України.
Хронологічні рамки: VI тис. до н.е. — XIII ст. н.е.

 Наукова атрибуція експонатів (посегментно):

• Лівий ряд (Знизу догори) — Еволюційний стрибок та Західна лінія:
  1. Кам'яна сокира-тесло (Неоліт / Енеоліт, VI–IV тис. до н.е.) — Шліфований діорит/граніт, монтований за допомогою шкіряного ремінця.
  2. Бронзове пласке тесло (Доба бронзи, III–II тис. до н.е.) — Ранній литий клинець із мідно-бронзового сплаву з благородною зеленою патиною.
  3. Крем'яна шліфована сокира (Неоліт) — Виріб із цільного нуклеуса темного кременю з ручною двосторонньою ретушшю.
  4. Аланська сокира (Доба Великого переселення народів, IV–V ст. н.е.) — Легка, видовжена залізна сокира кочівників-аланів.
  5. Скіфська робочо-бойова сокира (Залізний вік, VII–III ст. до н.е.) — Залізний втульчастий бойок раннього типу кування.
  6. Сокира Київської Русі (КР), Погребищенський тип (XI–XIII ст.) — Вузьколеза бойова сокира з мисиками на обусі, виявлена в ареалі літописного міста Ростовець (сучасне Погребище, Вінниччина).
• Правий ряд (Згори донизу) — Східна лінія та Наукове відкриття:
  7. Черняхівська сокира (II–V ст. н.е.) — Універсальний інструмент Черняхівської культури з симетричним полотном.
  8. Скіфська бойова сокира (Друга) (V–III ст. до н.е.) — Малий чекан для пробивання шоломів.
  9. Залізний кельт (Ранній залізний вік) — Архаїчна сокира з порожнистою вертикальною втулкою.
  10. Скіфська сокирка-стамеска для художнього різьблення (Низ правого ряду, прив'язана) — Унікальне наукове відкриття експозиції. Бойок має виразне напівкругле лезо (жолобчастого типу).

  [Ліве крило: Хронологічний вихід]          [Праве крило: Спадщина та Відкриття]
      6. Київська Русь (Погребище)  ◀════════▶  7. Черняхівська культура
      5. Скіфи (Ранній тип)                     8. Скіфи (Малий чекан)
      4. Алани (ВПН)                            9. Залізний кельт
      3. Крем'яна сокира                       10. СКІФСЬКА СТАМЕСКА (ВІДКРИТТЯ) 🌟
      2. Бронзове тесло
      1. Кам'яна сокира (Неоліт)

📜 Історичний контекст та обґрунтування відкриття (Ексклюзив Музею):

Головною науковою цінністю стенду №2 є експонат №10. Досі офіційні археологічні звіти механічно класифікували малі скіфські сокири як «універсальні господарські кельти». Музей боротьби за Україну вперше заявляє: напівкругла заточка леза безальтернативно доводить призначення інструменту для художнього рельєфного різьблення по дереву (вибирання пазів, моделювання об'ємних фігур у скіфському «звіриному стилі»). Оскільки деревина в курганах майже не зберігається, цей інструмент є рідкісним прямим доказом існування у скіфів високорозвиненого цеху майстрів-різьбярів, чиї інструменти за геометрією випередили свій час на дві тисячі років.

 Наукові джерела, використані для атрибуції:

1. Кирпичников А. Н. Древнерусское оружие. Выпуск 2. Топоры и булавы (X–XIII вв.). — М.-Л.: Наука, 1966. (Для атрибуції типів КР Подніпров'я та Погребища).
2. Свєшніков І. К. Культура кулястих амфор / Археологія Української РСР. Т. 1. — К., 1971. (Для аналізу кам'яних та крем'яних сокир).
3. Черненко Е. В. Скифский доспех. — К.: Наукова думка, 1977. (Для аналізу скіфських чеканів та кельтів).
4. Ковальова І. Ф., Шалобудов В. М. Дослідження посаду Богородицької фортеці // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні Core.ac.uk. — К., 2008. (Для атрибуції сокир типу Старої Самарі).
5. Тоїчкін Д. В. Козацька зброя XVII — першої половини XVIII ст.: історико-зброєзнавче дослідження. — К.: Інститут історії України НАНУ, 2013. (Для атрибуції козацького інженерного кайла, тесла та сокир для дощок).

---

Висновок затверджено Вченою радою Музею боротьби за Україну.
Колекція рекомендована до внесення у Державний реєстр національного культурного надбання.