Фронтальна налобна дробниця (іконка-щиток) чернечої мітри давнього типу

 НАУКОВО-РЕСТАВРАЦІЙНИЙ ПАСПОРТ ЕКСПОНАТА

Музейна установа: Музей боротьби за Україну
Облікові дані / Статус: Експонат основного фонду (в експозиції з 2021 року)
Регіон походження: м. Київ, Україна
Датування: Остання чверть XVII — перша половина XVIII століття (Доба Українського / Мазепинського бароко)
Предмет: Фронтальна налобна дробниця (іконка-щиток) чернечої мітри давнього типу

І. Метрологічні характеристики

• Висота: 80 мм
• Ширина: 80 мм
• Глибина радіусного вигину (стріла прогину): 10 мм

---

ІІ. Технологічний аналіз (Досвід майстра-реставратора)

Об'єкт виготовлено в умовах висококласної київської ювелірної майстерні за складним багатоетапним технологічним ланцюжком, сліди якого чітко зафіксовані на металі:

1. Первинний відлив у площині: Виріб відлито абсолютно плоским із високоякісного мідного сплаву за індивідуальною формою. На етапі лиття сформовано дзеркальні гнізда під майбутнє виїмчасте емалювання.
2. Слюсарне калібрування (вирівнювання напилком): Наявність чітких паралельних лінійних слідів від терпуга (напилка) на заготовці свідчить про те, що майстер вручну вирівнював товщину відлитої мідної пластини, знімав дефекти лиття, облой та калібрував рельєф перед термічною обробкою.
3. Термічний відпуск (відпал): Заготовку піддавали високотемпературному розжарюванню з наступним швидким охолодженням у воді, що зняло внутрішню напругу металу й повернуло міді ковкість та пластичність.
4. Радіусне гнуття (пластична деформація): Очищену та пом'якшену плоску заготовку вручну вигнули за допомогою спеціальних матриць, надавши їй стійкого радіусного вигину (стріла прогину 10 мм), необхідного для щільного прилягання до форми головного убору.
5. Виїмчасте емалювання (Champlevé) та фінішний випал: Лише після надання предмету фінальної вигнутої форми у гнізда рельєфу засипався порошок мінеральної кобальтової емалі. Об'єкт повторно запікався у муфельній печі (близько 750°C). Склоподібна маса плавилася на вже вигнутій поверхні, що дозволило зберегти монолітність емалевого шару без розтріскування.

---

ІІІ. Богословсько-ідеологічна суть (Крипто-іконографія)

Предмет є унікальним матеріальним свідченням тихого церковного спротиву київського чернецтва проти реформ патріарха Нікона та тиску московської синодальної цензури після Великого Московського собору 1666–1667 років.

• Феномен маскування канону: Собор 1666–1667 рр. заборонив антропоморфні зображення Бога Отця у вигляді сивого діда (Господа Саваофа), вимагаючи натомість зображати лише Ісуса Христа. Щоб урятувати дорогий літургійний убір від конфіскації, київський ювелір пішов на містифікацію: пластичний малюнок, велична поза дворучного благословення, характер хмар та розташування крил Херувимів повністю відтворюють дореформений образ Бога Саваофа.
• Маскувальне титлування: Для обходу цензури на дореформеному рельєфі Саваофа майстер навмисно відлив та емалював монограму «ІС ХС» (Ісус Христос). Для офіційних ревізорів предмет формально вважався законним, проте для самого київського архімандрита та чернечої еліти цей образ залишався Господом Саваофом.

---

IV. Конструктивна специфіка літургійного убору

Дробниця виготовлялася спеціально під архітектоніку архімандричої чи єпископської чернечої мітри-шапки давнього типу.

• Морфологія убору: Наприкінці XVII — на початку XVIII століття київські мітри мали форму перевернутого зрізаного конуса з пласким дном (топом). Каркас виготовлявся з листової латуні, що забезпечувало жорсткість геометрії, та зовні обшивався строгим чорним сукном або темним оксамитом (символ великопісного покаяння та чернечого аскетизму).
• Монтаж: Завдяки радіусному вигину в 10 мм мідна дробниця ідеально накладалася поверх чорного сукна і міцно кріпилася штифтами безпосередньо до внутрішнього латунного конуса мітри. Контраст глибокої кобальтової емалі, начищеної міді та глухого чорного сукна створював суворий і величний бароковий образ.

---

V. Історичний контекст та доля артефакту

Характер лиття та використання автентичної мінеральної кобальтової емалі свідчать про виготовлення предмета у провідних майстернях Києво-Печерської Лаври або магістратського Подолу в добу Мазепинського бароко.

Наявність стійкої малахітової та купрітної патини підтверджує тривале перебування об'єкта в київському ґрунті після ймовірного пограбування та знищення церковних ризниць під час більшовицьких антирелігійних кампаній 1920–1930-х років. У 2021 році артефакт був професійно реставрований, законсервований та введений до наукового обігу в експозиції Музею боротьби за Україну.

---

VI. Джерела для верифікації

1. Жолтовський П. М. Художнє лиття на Україні XIV–XVIII ст. — К.: Наукова думка, 1973.
2. Боньковська С. Церковне художнє металлопластичне мистецтво України. — Львів, 2000.
3. Ясиновський А. Пам'ятки літургійного шитва та облачення вищого духовенства Київської митрополії XVII–XVIII ст. // Записки НТШ. — Львів, 2004.
4. Комашко Н. И. Образ «Господа Саваофа» в русской иконописи после Большого Московского собора // Искусство христианского мира. — М., 2001.

---