Благодійність і українська стійкість.

 НАУКОВА АТРИБУЦІЯ МУЗЕЙНОГО ПРЕДМЕТА

Установа: Музей боротьби за Україну
Предмет: Ярлик благодійно-рекламний (пам'ятка) Харківського відділення Попечительства імператриці Марії Олександрівни про сліпих

---

1. Загальні відомості та класифікація

• Тип джерела: Речове, писемне джерело (ефемера, паперовий артефакт соціально-економічного характеру).
• Група зберігання: «Графіка», «Документи та рідкісна книга».
• Датування: Період Першої світової війни (1914–1917 рр.). Дату підтверджено наявністю текстової згадки про «майстерні для осліплих воїнів», розгортання яких у Харкові пов'язане з масовим травматизмом на тогочасних фронтах.
• Місце створення/видання: Україна, м. Харків.

2. Опис та фізичні характеристики

• Матеріал: Папір низької щільності (характерний для воєнного періоду).
• Техніка виконання: Двостороння літографія / друкарський друк. Кольори: синій, золотаво-жовтий, чорний.
• Розміри: Ширина — ~3,7–3,8 см; довжина — ~7,5–8,0 см (визначено за масштабною лінійкою).
• Орфографія: Російська дореволюційна (з використанням літер «і», «ѣ», «ъ»).
• Стан збереження: Задовільний музейний стан. Спостерігаються природні вікові зміни паперу (загальне пожовтіння, фоксинги / плями від вологи), незначні поверхневі забруднення, мікронадриви та деформація країв. Предмет зберігся цілісним завдяки тривалому приватному зберіганню (ймовірно, в обкладинці книги чи родинному архіві благодійника як пам'ять про особистий внесок).

3. Іконографічний та текстовий аналіз

• Лицьовий бік (аверс): У центрі вміщено офіційну емблему організації — синій ромб під Російською імператорською короною з фігурною монограмою «МА» (Марія Александровна) та масляною лампою (символом просвітництва та надії для незрячих). Корона та патронат фіксують офіційний державний статус організації та легітимність її зборів. Текст по периметру та внизу: «Харьковское отдѣленіе. Училище для слѣпыхъ дѣтей. Попечительство Императрицы Маріи Александровны о слѣпыхъ. Общежитіе для слѣпыхъ работницъ. Мастерскія для ослѣпшихъ воиновъ».
• Зворотний бік (реверс): Містить благодійне звернення («Ваша лепта пойдетъ на воспитаніе и обученіе...»), перелік ремесел вихованців («щеточныя, корзинныя, сапожныя ткацкія издѣлія, сѣтки, гамаки, вязанье чулокъ на машинахъ!») та точну географічну прив'язку: «Харьковъ, Сумская, 55».

4. Історико-краєзнавчий контекст

Ярлик репрезентує історію соціальної допомоги та тифлопедагогіки в Україні. Харківське відділення Попечительства було засноване у 1886 році, а безпосередньо училище — у 1887 році з ініціативи видатного українського офтальмолога професора Леонарда Гіршмана.

Адреса «Сумская, 55» вказує на знаменитий комплекс училища, збудований за проєктом архітектора Сергія Загоскіна (відкритий у 1892 році). Заклад фінансувався виключно коштами благодійників (місцевих промисловців, купців, інтелігенції). Активну участь у його долі брав видатний гуманіст і письменник Володимир Короленко. У роки Першої світової війни при закладі розгорнули перенавчання цивільних професій для військових, які втратили зір у боях. Наразі в цій будівлі діє Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс ім. В. Г. Короленка.

5. Ідеологічний та історико-політичний контекст

• Колоніальна стратегія зміщення центрів впливу: Описаний благодійно-рекламний ярлик є продуктом епохи пізньої Російської імперії, яка послідовно втілювала політику нівелювання самостійного статусу України. Царський уряд штучно стримував розвиток Києва як історичної столиці, натомість розвиваючи Харків як лояльний імперії адміністративний, науковий та мілітарний хаб Лівобережжя та Слобожанщини. Метою було розмивання української національної ідентичності.
• Більшовицька спадкоємність імперської політики: У 1917–1919 роках радянське керівництво повністю перейняло цю царистську стратегію «зміщення суто українського до імперського». Проголошення Харкова першою радянською столицею (на противагу столиці УНР — Києву) було свідомим актом приниження історичного та духовного серця України. Радянська влада використала створену царатом інфраструктуру Харкова як ідеологічний та військовий плацдарм для окупації республіки, намагаючись стерти з пам'яті народу тисячолітню державницьку традицію Києва.

6. Еволюційна траєкторія: від вільної благодійності до радянського примусу та відродження волонтерства

Даний предмет є стартовою точкою для демонстрації глибинної трансформації суспільних відносин та феномену взаємодопомоги в Україні протягом XX–XXI століть. Ця лінія чітко ділиться на три епохи:

1. Епоха вільної солідарності (До 1917 року): Представлений ярлик фіксує культуру добровільного меценатства громадянського суспільства, де кожна пожертва («лепта») була актом особистої волі, а пам'ятка про неї дбайливо зберігалася поколіннями.
2. Епоха радянського тоталітарного примусу (1917–1991 рр.): Період повної ліквідації більшовиками інституту вільної благодійності. Вона була замінена насильницьким відбиранням («воєнний комунізм»), добровільно-примусовим членством у радянських товариствах (МОПР, Тсоавіахім тощо) з автоматичним вирахуванням членських внесків із зарплатні, а також агресивним нав'язуванням паперових державних облігацій замість реальних грошей. Цей етап сурогатної «державної благодійності» супроводжувався відчуттям фінансового поневолення і тривав до розпаду СРСР. (Для експозиційного контрасту додаються супутні музейні предмети: радянські облігації та членські книжки).
3. Епоха відновлення волонтерства та спротиву (Новітня історія): Сучасний етап новітньої російсько-української війни. Справжнє, масштабне відродження українського волонтерського руху, що розпочалося на базі громадянського суспільства під час Революції Гідності (Майдану 2013–2014 рр.) та набуло безпрецедентних масштабів після початку збройної агресії Москви. Вільна, нерегульована державою низова ініціатива мільйонів українців стала ключовим фактором національного спротиву та матеріально-технічного забезпечення Сил оборони України, що безпосередньо допомагає нищити ворога.

7. Музейне та наукове значення

Предмет має виняткову історико-політичну та концептуальну цінність. Він ілюструє не лише локальну історію Харкова початку XX століття, а й слугує матеріальним доказом незнищенності традицій української самоорганізації. У поєднанні з предметами радянського примусу та атрибутами сучасного волонтерського руху, ярлик дозволяє розкрити тяглість боротьби українського суспільства проти імперського тиску.

---

Джерела для наукового опису:

1. Альбом зданий и сооружений Курско-Харьково-Севастопольской железной дороги и г. Харькова. — Х., 1896.
2. Багалей Д. И., Миллер Д. П. История города Харькова за 250 лет его существования. — Х., 1905–1912.
3. Гіршман Л. Л. Історичні розвідки про становлення офтальмологічної допомоги та благодійності в Харкові // Архів офтальмології України.
4. Короленко В. Г. В сліпому домі (Нариси та спогади про відвідання Харківського училища).
5. Материалы о деятельности Попечительства Императрицы Марии Александровны о слепых за 1914–1916 гг. — Петроград, 1916.
6. Даниленко В. М. Громадянське суспільство в Україні: історичний аспект та сучасні виклики волонтерського руху (2014–2026 рр.) // Інститут історії України НАНУ.

---