МУЗЕЙНИЙ ПАСПОРТ ТА НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЕКСПONАТА
Розроблено для наукового фонду Музею боротьби за Україну
І. НАУКОВА АТРИБУЦІЯ ПАМ'ЯТКИ
- Назва предмета: Ікона «Богородиця Замилування» (варіант іконографічного типу «Елеуса» / Вишгородська-Володимирська).
- Датування: Кінець ХІХ — перша третина ХХ століття (до 1930-х рр.).
- Походження/Регіон: Україна (стилістично близька до подільсько-поліського чи придніпровського регіону народної ікони).
- Матеріал, техніка: Олія на дерев'яній дошці без ковчега, ручне тесання.
- Категорія предмета: Хатня ікона «середнього варіанта» (масовий промисел для сільського або міщанського побуту).
- Габарити: Додайте рядок (наприклад, 120х170х20 мм). Для хатніх ікон робились кіоти, що значно збільшували розмір. Кіот міг бути не менше 40-50 см за рахунок прикрас збільшувалось поле.
1. Конструктивні особливості та первинний вигляд (Реконструкція)
- Технологія написання: Образ створювався з розрахунком на повне або часткове закриття металевим окладом (шатами). На відміну від дешевших варіантів («подокладниць»), де прописувалися лише лики та руки («особисте» письмо), на цій іконі прописані фігури Богородиці та Немовляти повністю, хоча живопис і не займає все поле дошки. Масивне графічне окреслення контурів чорною лінією допомагало іконописцю швидко виділити фігури, які потім обрамлялися металом.
- Первинне монтування (Кіотна ікона): Обробка дерева має виражені нерівності. Згідно з технологічною логікою, ці вади повністю приховувалися. Ікона була стаціонарно закріплена у де дерев'яному кіоті під склом. Вона фіксувалася до задньої стінки кіота, а простір по периметру та в кутах декорувався фігурною тисненою фольгою (кутаси) та штучними паперовими або тканинними квітами, що було вершиною тогочасної української народної естетики.
- Походження залізних цвяхів: Численні загнуті цвяхи та отвори у верхній частині дошки є технологічними. Вони слугували для безпосереднього прибивання металевого окладу до основи та монтажу ікони всередині кіотної конструкції.
2. Стан збереженості та характер радянського іконоборства
Об’єкт зазнав цілеспрямованого ідеологічного осквернення після вилучення з хати чи розгрому релігійного покуття. Іконоборчий акт мав характер локального, швидкого «кабінетного» вандалізму:
- Хімічне та кольорове понівечення (Профанація ликів): Металевий оклад та кіот були безповоротно втрачені (імовірно, утилізовані або здані на брухт). На оголеному живописі було здійснено акт «осліплення» образу. Очі та обличчя Марії та Ісуса замальовано й перекреслено радянським хімічним (копіювальним) олівцем синього кольору та додатково спаплюжено червоним аніліновим барвником. Під дією вологи хімічний олівець розмивався, утворивши глибокі фіолетово-сині затьоки у структурі лаку та дерева, ще тоді коли вандали це робили.
- Механічні пошкодження: Численні глибокі вертикальні подряпини та надрізи, нанесені гострим предметом (ніж, шило) поверх фігур, які демонструють намір повністю перекреслити, скасувати сакральність образу.
- Ікони ставили на Покуть, поличку в кутку, такий кут в будинку, святе місце: Коли радянський активіст руйнував покуть, він руйнував не просто релігійний об'єкт, а головний сакральний центр української родини, де відбувалися всі обряди — від благословення молодят до прощання з померлими.
ІІ. ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ТА КОНТЕКСТ
Пам’ятка є класичним та візуально сильним матеріальним свідченням етноциду та культуроциду українського селянства в часи сталінських антирелігійних кампаній 1930-х років або хрущовської хвилі атеїстичного наступу (1950–1960-ті рр.).
Для Музею боротьби за Україну предмет є важливим через такі історичні контексти:
- Знищення українського сакрального побуту: Традиція прикрашати кіоти фольгою, квітами та рушниками була невіддільною частиною української етнокультури. Руйнування кіота, викрадення окладу та наруга над самою дошкою уособлюють радянську політику денаціоналізації та нівелювання народного мистецтва.
- Маркери тоталітарного вандалізму: Використання хімічного олівця (головного інструменту радянського чиновника, комсомольця чи сільського активіста) свідчить про «офіційний» або санкціонований характер глуму. Це не випадкове пошкодження, а системний прояв виховання «нової радянської людини» через агресивне безвір'я.
ІІІ. НАУКОВО-БІБЛІОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА
1. Дослідження технології та побутування народної ікони
- Романів О., Пасічник Р. Українська народна ікона ХІХ – початку ХХ століть: семантика, стилістика, регіональні особливості. — Львів: Інститут народознавства НАН України, 2015. (Джерело для аналізу масових хатніх ікон, використання фольги, кутасів та штучних квітів у кіотах).
- Откович В. П. Народна течія в українському живопису ХVII–ХiХ ст. — Київ: Наукова думка, 1990. (Стилістичні особливості письма під оклад).
- Таранушенко С. А. Листки з книги пам’яті (дослідження українського народного мистецтва). — Харків: Харківське приватне видавництво, 2007. (Опис побутування кіотних ікон на Лівобережжі та Наддніпрянщині).
2. Дослідження радянського атеїстичного терору
- Пащенко В. О. Держава і церква в Україні (1917–1930-ті рр.): Історико-теоретичний аналіз. — Полтава: Зоря, 2001. (Кампанії «Союзу войовничих безбожників», вилучення окладів та руйнування хатніх іконостасів).
- Киричук О. Нищення сакральної спадщини України в часи «безбожної п’ятирічки» (1932–1937 рр.). // Вісник Львівського університету. Серія історична, 2012, Вип. 47.
- Бажан О. Г. Антирелігійна кампанія в УРСР у кінці 1950-х — першій половині 1960-х рр.: форми і методи. // Краєзнавство, 2011, № 2. (Контекст залучення молоді до псування релігійних святинь).
3. Архівні матеріали та музейна методологія
- ЦДАВО України. — Фонд 3984 «Всеукраїнська антирелігійна комісія» (звіти про вилучення срібних та металевих окладів з ікон).
- Тимченко Т. Р. Історія та теорія реставрації станкового живопису в Україні (ХХ століття). — Київ: НАОМА, 2011. (Методологічне обґрунтування збереження технологічних слідів (цвяхів від окладу) та історичних руйнувань без художнього втручання).
ІV. МУЗЕЙНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЕКСПOНУВАННЯ
- Музейна реставрація: Проводиться виключно антисептування деревини та консервація (укріплення) фарбового шару. Отвори від цвяхів окладу та хімічні патьоки є першорядними експозиційними маркерами, тому їхнє вирівнювання чи розчищення категорично не рекомендується.
- Експозиційна концепція: Об'єкт ідеально підходить для вітринної демонстрації. Поруч у тексті-експлікації варто наголосити на контрасті: якою ошатною (в кіоті, зі склом, квітами та сяючим окладом) ікона була в українській хаті, і на що її перетворив тоталітарний режим.
📝 ДОДАТОК: ТЕКСТ ДЛЯ ВИСТАВКОВОЇ ЕТИКЕТКИ (ЕКСПЛІКАТУ)
Ікона «Богородиця Замилування»
Україна. Кінець ХІХ — перша третина ХХ ст.
Дерево, олія, хімічний олівець, анілінові барвники.Типовий зразок української хатньої ікони середнього промислового варіанта. Первинно образ мав багате оздоблення: був прикрашений металевим окладом (шатами) — сліди від цвяхів видно у верхній частині дошки, та зберігався у дерев'яному кіоті під склом, прикрашений фольгою та штучними квітами. Це дозволяло приховати нерівності грубо обробленого дерева.Пам'ятка радянського іконоборства (культуроциду). Під час антирелігійних кампаній ХХ століття кіот та оклад були знищені, а сам образ піддався профанації. Радянські активісти здійснили акт «осліплення» святині — обличчя та очі Богородиці й Немовляти навмисно понівечено та замальовано канцелярським хімічним олівцем і порізано гострим предметом.Зберігається в автентичному пошкодженому вигляді як матеріальне свідчення духовного опору та трагедії нищення української культури
Немає коментарів:
Дописати коментар