Тема дослідження: Приватна кабінетна печатка дворянського (шляхетського) листування XIX століття.
Статус об'єкта: Експонат виставки / музейний предмет Музею боротьби за Україну.
Статус об'єкта: Експонат виставки / музейний предмет Музею боротьби за Україну.
1. Загальний опис та матеріалознавчі характеристики
- Тип предмета: Матриця (робоча частина) особистої кабінетної (настільної) притискної печатки для сургучу.
- Матеріал: Чистий мідний сплав — високоякісна латунь (усі елементи: і пластина-щиток, і монтажний штир). Органічна клейова мастика, сліди олов'яно-свинцевого припою.
- Стан збереження металу: Колекційний, ідеальний («кабінетний»). Латунь вкрита шляхетною природною столітньою патиною. Корозійні руйнування, каверни чи агресивна зелень, властиві археологічним знахідкам («із землі»), повністю відсутні. Це на 100% доводить безперервне сухе кабінетне зберігання предмета (в інтер'єрі, родинних шкатулках або приватних архівах) протягом усього часу його існування.
2. Конструктивні та інженерні особливості (Зворотна сторона)
- Технологія збирання: Виріб демонструє високий рівень дрібносерійного фабричного або складного ювелірного збирання. Латунний чотиригранний клин (монтажний штир) конусоподібної форми виготовлявся окремо і міцно впаювався у центр латунної пластини-щитка. Чотири чіткі грані та клиноподібна форма повністю виключали люфт і прокручування печатки під час сильного тиску на гарячий сургуч.
- Докази демонтажу руків'я: На тильній стороні наявні прямокутні залишки ювелірної мастики (на основі воску чи каніфолі) та світло-сірі напливи олов'яно-свинцевого припою. Метал до металу паявся для фіксації у художньому руків'ї (найімовірніше — срібному чи позолоченому). Ідеальний стан латуні та сліди припою підтверджують, що дорогу срібну ручку було акуратно знято руками через термічний підігрів (олово плавиться вже при 232°C). Це є класичним свідченням родинних драм початку ХХ століття (більшовицька експропріація, обшуки або порятунок від голоду в роки Голодомору 1932–1933 років через здачу дорогоцінного брухту в систему Торгзін). Латунна гербова серцевина для радянських приймальників металу цінності не мала, тому збереглася недоторканою.
- Фабричне маркування (Тавро): відсутнє.
3. Геральдичний та сфрагістичний аналіз (Лицьова сторона)
- Герб: На щиті німецького (барокового) типу з фігурними вирізами (картушем) вирізано шляхетський герб Леліва (Leliwa) — шестипроменева зірка над півмісяцем рогами догори. Зображення виконане у дзеркальному (зворотному) різьбленні.
- Рангові елементи: Над щитом вигравіювано дворянську корону з перлинами, з якої виходить клейнод (нашоломник у вигляді павичевого пір'я).
- Ініціали власника: З боків від корони розташовані латинські літери готичного алфавіту A. (ліворуч) та P. (праворуч). На відбитку вони міняються місцями і читаються у звичайному порядку як «A. P.» (абревіатура імені та прізвища володаря).
4. Історична прив'язка та ідентифікація роду
Поєднання герба «Леліва», латинських ініціалів «A. P.», періоду побутування предмета (XIX ст.) та географії знахідок на Правобережній Україні вказує на приналежність предмета до однієї з дворянських родин:
- Рід Пілецьких (Pilecki / Pilecki-Leliwa) — поміщики та урядовці Волинської та Подільської губерній. Потенційні власники: Адам Пілецький (Adam Pilecki) або Антоній Пілецький (Antoni Pilecki).
- Рід Прушаків (Pruszak / Leliwa-Pruszak) — заможні землевласники Правобережжя, які традиційно використовували подвійне прізвище. Потенційні власники: Антоній Прушак (Antoni Pruszak) або Олександр Прушак (Aleksander Pruszak).
ВИСНОВОК
Експонат є беззаперечною автентичною пам'яткою приватної сфрагістики та геральдики Правобережної України XIX століття. Відсутність заліза та виконання всіх елементів із високоякісної латуні підкреслює високу художньо-технічну цінність предмета. Експонат є матеріальним документом епохи, що ілюструє побутову культуру українського шляхетства та складні соціокультурні злами першої половини XX століття.
