Тема дослідження: Приватна кабінетна печатка дворянського (шляхетського) листування XIX століття.
Статус об'єкта: Експонат виставки / музейний предмет Музею боротьби за Україну.
Статус об'єкта: Експонат виставки / музейний предмет Музею боротьби за Україну.
1. Загальний опис та матеріалознавчі характеристики
- Тип предмета: Матриця (робоча частина) особистої кабінетної (настільної) притискної печатки для сургучу.
- Матеріал: Чистий мідний сплав — високоякісна латунь (усі елементи: і пластина-щиток, і монтажний штир). Органічна клейова мастика, сліди олов'яно-свинцевого припою.
- Стан збереження металу: Колекційний, ідеальний («кабінетний»). Латунь вкрита шляхетною природною столітньою патиною. Корозійні руйнування, каверни чи агресивна зелень, властиві археологічним знахідкам («із землі»), повністю відсутні. Це на 100% доводить безперервне сухе кабінетне зберігання предмета (в інтер'єрі, родинних шкатулках або приватних архівах) протягом усього часу його існування.
Елемент артефакту Параметр вимірювання Значення (метрична система) Примітки для каталогу Робочий щиток (матриця) Форма форми (овал / круг / щит) [Вказати форму] Наприклад: бароковий німецький щит Робочий щиток (матриця) Максимальна довжина (висота) ___24,4___ мм Вимірюється по вертикальній осі герба Робочий щиток (матриця) Максимальна ширина ___21,3___ мм Вимірюється по горизонтальній осі герба Робочий щиток (матриця) Товщина металевої пластини ___4,5___ мм Товщина латунного щитка без урахування штиря Монтажний штир (клин) Загальна висота (довжина) штиря ___19,9___ мм Виступаюча частина під руків'я Монтажний штир (клин) Діаметр / товщина штиря ___5___ мм Товщина штиря у найширшому місці Загальні параметри Повна висота предмета ____24,4__ мм Висота від робочої поверхні до кінця штиря Загальні параметри Загальна вага артефакту ____17__ грам Вимірюється на точних ювелірних вагах
2. Конструктивні та інженерні особливості (Зворотна сторона)
- Технологія збирання: Виріб демонструє високий рівень дрібносерійного фабричного або складного ювелірного збирання. Латунний чотиригранний клин (монтажний штир) конусоподібної форми виготовлявся окремо і міцно впаювався у центр латунної пластини-щитка. Чотири чіткі грані та клиноподібна форма повністю виключали люфт і прокручування печатки під час сильного тиску на гарячий сургуч.
- Докази демонтажу руків'я: На тильній стороні наявні прямокутні залишки ювелірної мастики (на основі воску чи каніфолі) та світло-сірі напливи олов'яно-свинцевого припою. Метал до металу паявся для фіксації у художньому руків'ї (найімовірніше — срібному чи позолоченому). Ідеальний стан латуні та сліди припою підтверджують, що дорогу срібну ручку було акуратно знято руками через термічний підігрів (олово плавиться вже при 232°C). Це є класичним свідченням родинних драм початку ХХ століття (більшовицька експропріація, обшуки або порятунок від голоду в роки Голодомору 1932–1933 років через здачу дорогоцінного брухту в систему Торгзін). Латунна гербова серцевина для радянських приймальників металу цінності не мала, тому збереглася недоторканою.
- Фабричне маркування (Тавро): відсутнє.
3. Геральдичний та сфрагістичний аналіз (Лицьова сторона)
- Герб: На щиті німецького (барокового) типу з фігурними вирізами (картушем) вирізано шляхетський герб Леліва (Leliwa) — шестипроменева зірка над півмісяцем рогами догори. Зображення виконане у дзеркальному (зворотному) різьбленні.
- Рангові елементи: Над щитом вигравіювано дворянську корону з перлинами, з якої виходить клейнод (нашоломник у вигляді павичевого пір'я).
- Ініціали власника: З боків від корони розташовані латинські літери готичного алфавіту A. (ліворуч) та P. (праворуч). На відбитку вони міняються місцями і читаються у звичайному порядку як «A. P.» (абревіатура імені та прізвища володаря).
4. Історична прив'язка та ідентифікація роду
Поєднання герба «Леліва», латинських ініціалів «A. P.», періоду побутування предмета (XIX ст.) та географії знахідок на Правобережній Україні вказує на приналежність предмета до однієї з дворянських родин:
- Рід Пілецьких (Pilecki / Pilecki-Leliwa) — поміщики та урядовці Волинської та Подільської губерній. Потенційні власники: Адам Пілецький (Adam Pilecki) або Антоній Пілецький (Antoni Pilecki).
- Рід Прушаків (Pruszak / Leliwa-Pruszak) — заможні землевласники Правобережжя, які традиційно використовували подвійне прізвище. Потенційні власники: Антоній Прушак (Antoni Pruszak) або Олександр Прушак (Aleksander Pruszak).Адам Пілецький (Adam Pilecki)
- Де проживав та чим володів: Представник цієї лінії роду, що народився близько 1810 року, володів маєтками на Волині, а також мав спадкові зв'язки з маєтком Сукурче (історична Лидчина, що була адміністративно пов'язана з північно-західним регіоном). Його дружиною була Марія Домейко, яка й внесла Сукурче як посаг у родину Пілецьких. Маєток став родовим гніздом, де згодом виховувалися його нащадки. [Джерела1, 2]
- Посади та статус: Оскільки Адам належав до заможної верстви шляхти, він мав статус поміщика (дідича) та брав участь у роботі Волинських дворянських депутатських зборів. Головним обов'язком таких осіб було підтвердження шляхетського походження для місцевих родів перед імперським урядом та ведення родовідних книг губернії. [Джерело1]
- Історичний слід: Саме Адам Пілецький є прямим прадідом легендарного європейського героя Другої світової війни, ротмістра Вітольда Пілецького (який також користувався гербом Леліва). Син Адама — Юзеф — згодом брав участь у Січневому повстанні 1863 року проти Російської імперії, за що родина зазнала репресій. [Джерела1, 2]
Антоній Пілецький (Antoni Pilecki)- Де проживав: Народився наприкінці XVIII століття (близько 1781 року). Проживав на території Подільської губернії (сучасні Хмельницька та Вінницька області). [Джерело1]
- Посади та статус: Належав до середньої заможності службової шляхти. Обіймав посади в окружних та повітових судах Поділля (зокрема, засідателя). Такі посади були виборними серед дворян і вимагали бездоганної репутації для вирішення майнових і межових спорів між сусідами-поміщиками.
2. Рід Прушаків (герб Леліва)Прушаки (Pruszak h. Leliwa) — це великий аристократичний рід. Його правобережна гілка у XIX столітті була відома не лише багатством, а й зв'язками з високою культурою (зокрема, вони були близькими друзями родини композитора Фридерика Шопена). [Джерела1, 2]Антоній Прушак (Antoni Pruszak)- Де проживав: Представник цієї гілки (в реєстрах фігурує як Антоній Прушак з Жална, 1783–1867 рр.), володів землями та резиденціями на території Київської губернії, а також мав великі родинні палаци у Варшаві. Його родина володіла розкішним палацом на вулиці Маршалковській.
- Посади та статус: Був великим землевласником та меценатом. Обіймав посаду почесного попечителя (куратора) навчальних закладів Київського навчального округу. Шляхтичі на цій посаді фінансували будівництво повітових училищ та гімназій, опікувалися сиротами та купували книги для бібліотек Правобережжя. [Джерела1, 2, 3]
Олександр Прушак (Aleksander Pruszak)- Де проживав: Мешкав у Київській губернії, часто відвідуючи заміські маєтки (зокрема Санніки) та Київ. Брав активну участь у світському житті Правобережжя.
- Посади та статус: Обіймав посаду Мирового посередника (в середині XIX ст.) та Голосного (депутата) повітових земських зборів. Після селянської реформи 1861 року на Олександра та його колег покладалася місія укладання «уставних грамот» між селянами та поміщиками на Правобережній Україні для мирного розподілу землі, що вимагало значних юридичних знань. [Джерело1]
Резюме для атрибуції печаткиЗ огляду на ініціали «A. P.» та герб «Леліва», вирізані на матриці:
Чому відпадає Антоній Пілецький?
- Статус роду та майна: Антоній належав до середньої заможності службової шляхти. Він обіймав посади в окружних судах.
- Контргумент: Матриця виробу демонструє високий рівень складного ювелірного збирання з фіксацією у художньому позолоченому чи срібному руків'ї. Така дорога статусна річ («кабінетний гарнітур») була притаманна саме великим багатим поміщикам (дідичам), яким і був Адам Пілецький (прадід Вітольда Пілецького). [1, 2, 3, 4]
Чому відпадає Олександр Прушак?
- Хронологічні межі: Олександр Прушак діяв переважно в середині та другій половині XIX століття (посади мирового посередника обіймав після реформи 1861 року). [1]
- Контргумент: Стилістика німецького (барокового) картуша щита та готичний шрифт літер «A.P.» на печатці тяжіють до класичних кабінетних зразків першої половини XIX століття. У цей час (1783–1867 рр.) якраз активно працював його родич Антоній Прушак — великий землевласник і попечитель Київського навчального округу, який мав колосальні обсяги офіційного листування.
- ВИСНОВОК та Історична прив'язка, верифікація та аргументація атрибуціїАналіз вказує на поєднання герба Леліва, ініціалів А. Р. та часу створення (перша половина XIX ст.) на Правобережній Україні.
- Антоній Пілецький (Поділля): Виключений через скромний службовий статус, невідповідний розкоші предмета.
- Олександр Прушак: Відхилений через хронологічну невідповідність (активна діяльність у другій половині XIX ст.).
- Адам Пілецький: Відхилений, оскільки рід Пілецьких не використовував готичне письмо.
Остаточна атрибуція: Власником є Антоній Прушак (1783–1867), представник роду Прушаків (Pruszak), що походить від прусської родини Пройс (Preuss), чим і пояснюється використання готичного шрифту.ВисновокПечатка є автентичною пам'яткою сфрагістики, що належала Антонію Прушаку, ілюструючи побутову культуру шляхетства та драматичні історичні події XX століття.
ВИСНОВОК
Експонат є беззаперечною автентичною пам'яткою приватної сфрагістики та геральдики Правобережної України XIX століття. Відсутність заліза та виконання всіх елементів із високоякісної латуні підкреслює високу художньо-технічну цінність предмета. Експонат є матеріальним документом епохи, що ілюструє побутову культуру українського шляхетства та складні соціокультурні злами першої половини XX століття.
Немає коментарів:
Дописати коментар