Атрибуція козацького персня-печатки Самарского регіону: спростування імперських хронологічних догм крізь призму матеріальної культури, звичаєвого права та технології

1НАУКОВО-ЕКСПЕРТНИЙ ВИСНОВОК

з атрибуції та експертної оцінки пам’ятки матеріальної культури

Установа: Науково-дослідний відділ сфрагістики та мілітарії Музею боротьби за Україну
Експерт-атрибутор: ___________________________________________________________

І. ОБ’ЄКТ АТРИБУЦІЇ ТА МЕТРИЧНІ ДАНІ

Козацький перстень-печатка Самарського регіону є старшинською посадовою сигнатурою і належить до пам'яток козацької сфрагістики та службових знаків військово-адміністративної ідентифікації Війська Запорозького Низового. Артефакт виготовлено з високомідистого багатокомпонентного латунного сплаву типу напівтомпаку із високим вмістом міді. Метал має виразний благородний відтінок, ідентичний кольору червоного золота, та характеризується підвищеною корозійною стійкістю до утворення пухкої малахітової зелені. Фізичні параметри предмета становлять: вага — 11 г, максимальна ширина щитка — 23,5 мм, товщина щитка — 1,5 мм, внутрішній діаметр шинки — 21,6 × 22,5 мм. Стан збереженості задовільний, із помітними слідами історичного походного побутування. На аверсі плашки праворуч, у місці завершення дуги лука, фіксується локальне механічне пошкодження у вигляді невеликої заглибини від удару гострим предметом, отриманої в давнину.

ІІ. ТЕХНОЛОГІЧНО-МЕТАЛУРГІЙНИЙ АНАЛІЗ

Предмет виготовлено за індивідуальною ремісничою технологією методом ручного лиття у втрачену воскову модель. Зворотний бік плашки-щитка безпосередньо після виймання з ливарної форми піддався фінішному ручному опилюванню напилком. На поверхні реверса чітко зафіксовано автентичні паралельні технічні борозни та мікрозаглиблення від інструменту, що є прямим маркером індивідуального ремісничого виробництва доіндустріальної доби XVII століття. Семантичний сюжет матриці нанесено вручну за допомогою штихелів безпосередньо по тілу литої заготовки після її охолодження.

Артефакт зберіг унікальний двокомпонентний паспорт ґрунтової консервації. Основне тіло персня, особливо на споді шинки та в глибоких заглибленнях, вкрите шляхетною, надміцною сульфідною патиною темно-сірого та глибокого чорного кольору. Сірка з ґрунту протягом століть дифундувала в метал, утворивши природні мікропастки автентичності саме в технічних борознах від напилка та в лініях штрихів штихеля. Локальні виквіти малахітової зелені присутні лише з одного боку, що підтверджує природне, нетурбоване залягання предмета в ґрунті. Наявна з правого боку заглибина від удару гострим предметом повністю заповнена щільним первинним чорним сульфідним оксидом. Хімічна однорідність патини всередині пошкодження та на загальній поверхні плашки незаперечно доводить, що деформація була нанесена в період активного бойового побутування персня у XVII столітті, задовго до його потрапляння в археологічний шар Чорного Лісу, що повністю виключає сучасне походження дефекту.

ІІІ. ПОРІВНЯЛЬНО-СФРАГІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ

В межах дослідження проведено звірку з аналогічним за графічним сюжетом перснем із фондів Музею історії Дніпра, який походить із закордонного антикварного аукціону та був придбаний на три роки раніше від досліджуваного об'єкта, в 2022 році. Встановлено, що дніпровський музейний екземпляр пройшов комерційне передпродажне чищення, яке знищило загальну патину і відкрило яскраво-жовтий колір металу. Проте експертний огляд виявив, що в глибоких борознах малюнка дніпровського предмета так само чітко зберігся ідентичний темний сульфідний оксид.

Спільна природа залишків чорного сульфіду в заглибленнях та художніх борознах обох артефактів доводить їхній єдиний хронологічний генезис та походження з однієї металургійної школи Подніпров’я. При цьому перстень Музею боротьби за Україну, завдяки збереженій сорочці чорної патини на технічних борознах реверса та всередині давнього бойового відколу, є первинним науковим еталоном недоторканності для всієї серії цих знахідок.

IV. ГЕРАЛЬДИЧНА ТА ЮРИДИЧНО-ПРАВОВА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

Сюжет щитка містить зображення лука та двох стріл, спрямованих вістрям догори, у рослинному вінку. Вектор вгору є класичним мілітарним символом наступальної зброї часів Хмельниччини та Старої Січі XVII століття. На матриці повністю відсутні монархічні корони або супутні імперські геральдичні фігури у вигляді лева, що свідчить про суверенний характер символіки.

З огляду на правові норми Війська Запорозького, графічний сюжет та відсутність корони беззаперечно доводять, що цей перстень функціонував як посадовий дублікат великої печатки Самарської паланки доімперського періоду. Об'єкт слугував козацькій старшині не для завірення приватного чи особистого листування, а для скріплення офіційної документації безпосередньо в процесі адміністрування краю. Наявність цілої серії перснів з абсолютно ідентичним малюнком у різних музейних фондах та приватних колекціях пояснюється потребами розгалуженої митно-адміністративної мережі паланки. Такі дублікати масово виготовлялися для одночасного використання на річкових перевозах, митних постах, прикордонних заставах та в поточних військово-господарських справах старшинами, уповноваженими завіряти державні папери від імені Самарського коша.

V. ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ КОНТЕКСТ ТА ПРОВЕНІЄНС

Об'єкт виявлено безпосередньо в землі на території Чорного Лісу, який був історичним плацдармом, базою та зоною військових рейдів Війська Запорозького Низового у XVII столітті. Специфіка лісових ґрунтів, багатих на дубильні речовини, повністю пояснює хімічний характер утворення чорної сульфідної патини в технічних борознах та на місці історичного удару. Артефакт викуплено,  зафіксовано, збережено та передано до Музею боротьби за Україну відомою авторитетною дослідницею й архіваріусом Анфісою Букреєвою. Передача відбулася цільовим призначенням особисто Олегу Черненку як діючому отаману Старосамарської сотні. Це походження виводить предмет із площини чорного антикваріату і надає йому статусу легальної військово-історичної реліквії та клейноду Самарського козацтва.

Хронологія знахідки повністю солідаризується з фундаментальною академічною концепцією професора Івана Стороженка про реформування та створення стабільної паланкової системи Війська Запорозького Богданом Хмельницьким у 1652 році під час періоду Чортомлицької та Старої Січі. Масовість подібних знахідок у Чорному Лісі та на суміжних рубежах повністю розбиває імперський міф про дике, порожнє поле до 1734 року.

VI. ПІДСУМКОВИЙ НАУКОВИЙ ВИСНОВОК

Досліджуваний козацький перстень-печатка Самарського регіону є автентичною пам'яткою доімперської доби середини – другої половини XVII століття. Наявність технічних борозен від напилка на реверсі плашки, а також глибокого бойового відколу на аверсі, які повністю заповнені первинним чорним сульфідним оксидом, у поєднанні з бойовим вектором стріл догори та повною відсутністю монархічних корон, незаперечно доводить суверенний характер розвитку матеріальної культури та звичаєвого права Самарської землі задовго до адміністративних втручань Російської імперії. Функціонально артефакт визначено як посадовий тиражований дублікат великої паланкової печатки для завірення офіційних документів на перевозах, митницях та в поточних військово-адміністративних справах, що пояснює відому науці серійність екземплярів цього типу. Об'єкт має виняткову історичну, наукову та музейну цінність як легітимний військовий клейнод Старосамарської сотні.

«ПОГОДЖЕНО»
Директор Музею боротьби за Україну,
отаман Старосамарської сотні
___________ Олег ЧЕРНЕНКО (Козак Ворон)

«05» серпня 2026 р.

---