Атрибуція козацького персня-печатки Самарского регіону: спростування імперських хронологічних догм крізь призму матеріальної культури, звичаєвого права та технології

Науково-дослідний відділ сфрагістики та мілітарії

Автор: Олег Черненко

НАУКОВА АТРИБУЦІЯ АРТЕФАКТУ: козацького персня-печатки Самарського регіону: спростування імперських хронологічних догм крізь призму матеріальної культури, звичаєвого права та технології

Ключові слова: Самарська паланка, Запорозька Січ, сфрагістика, перстень-печатка, Іван Стороженко, деколонізація історії, козацька старшина, кантаржій.

Вступ

В українській академічній сфрагістиці та музейній практиці тривалий час панує інерційний, колоніальний підхід до атрибуції козацьких старожитностей Півдня України. Будь-які знахідки з гербовою символікою Самарської паланки автоматично датуються періодом Нової (Підпільненської) Січі (1734–1775 рр.). Таке кабінетне датування спирається виключно на офіційні паперові укази Російської імперії про адміністративний устрій, повністю ігноруючи реальний археологічний контекст, технологію виробництва та логіку козацького звичаєвого права.

У цій статті пропонується комплексна атрибуція унікального артефакту з фондів Музею боротьби за Україну (м. Дніпро) — литого козацького персня-печатки (сигнатури) з символікою Самарі. На основі аналізу технології виготовлення, геральдичних елементів та історико-правового контексту обґрунтовано хибність виключно імперського датування цього типу знахідок на користь доімперського періоду (XVII ст.).

1. Технологічні особливості: живий слід ручної праці

Досліджуваний перстень виготовлений за традиційною для козацької доби індивідуальною ремісничою технологією, що складається з двох етапів:

1. Метод виробництва: Перстень є литим (виготовлений з мідного сплаву — латуні або бронзи), з гладким плоским щитком-печаткою овального типу.
2. Гравіювання: Зображення нанесено вручну за допомогою штихелів (сталевих різців) безпосередньо по металу після відливання заготовки.
3. Ознаки автентичності: На щитку чітко простежуються нерівні, асиметричні, подекуди «невпевнені» лінії. Це є прямим технологічним наслідком опору металу під ручним інструментом місцевого майстра-ливарника.

На відміну від фабричних штампів імперського бюрократичного апарату пізнішого часу, кожна така сигнатура створювалася під індивідуальне замовлення. Масовість подібних знахідок із дрібними відмінностями в лініях по всьому Подніпров'ю свідчить про розгалужену місцеву мережу ремісників, а не про централізоване імперське виробництво.

Елемент персня	Параметр конструкції	Значення (метрична система)	Примітки для каталогу
Щиток-матриця	Форма робочої площадки	овальна	Наприклад: щит, овал, восьмигранник
Щиток-матриця	Максимальна товщина щитка	1,5 мм	Вимірюється вертикально по осі герба
Щиток-матриця	Максимальна ширина щитка	23,5 мм	Вимірюється горизонтально по центру
Конструкція шинки	Внутрішній діаметр (поперечний)	21,6 мм	Горизонтальний вимір отвору
Конструкція шинки	Внутрішній діаметр (подовжній)	22,5 мм	Вертикальний вимір отвору
Конструкція шинки	Ширина шинки біля щитка (касти)	20 мм	Максимальне розширення/звуження
Конструкція шинки	Ширина шинки в нижній частині	6  мм	Ширина дужки з протилежного боку
Конструкція шинки	Товщина профілю (у верхній точці)	1,7 мм	Товщина металу обруча біля касти
Конструкція шинки	Товщина профілю (у нижній точці)	1,4 мм	Товщина металу дужки внизу
Загальні параметри	Повна висота персня	24,6 мм	Повний зовнішній вертикальний габарит
Загальні параметри	Загальна вага артефакту	11  грам	Вимірюється на точних цифрових вагах

2. Геральдичний аналіз: подвійна теорія символіки

Головним аргументом офіційних академічних метрик є те, що лук і стріли — це затверджений герб Самарської паланки XVIII століття. Проте детальний графічний та символічний аналіз артефакту виявляє фундаментальні розбіжності з імперськими геральдичними вимогами. Ми пропонуємо подвійну теорію інтерпретації цього символу:

• Вектор стріл (Бойовий маркер XVII століття): На офіційних паланкових печатках XVIII століття (періоду підконтрольності Російській імперії) стріли та лук найчастіше зображували спрямованими вістрям донизу, що уособлювало «замирення» регіону або мирний мисливський промисел. Хоча на печатці Самарської паланки з левом та короною, а поряд ті самі лук і дві стріли догори вістрям таки були. Натомість на досліджуваному персні стріли спрямовані вістрям догори без корони. Це класичний бойовий, наступальний козацький символ часів Хмельниччини та Старої Січі. Зброя, готова до пострілу в небо, декларувала відкриту військову відсіч ворогам і абсолютну суверенність Війська Запорозького.
• Тотальна відсутність монархічних корон та супутніх фігур: Відомо, що офіційний великий герб Самарського паланкового коша XVIII століття обов'язково містив фігуру лева (звіра) збоку від лука та імперську корону зверху над щитом. Повна відсутність цих обов'язкових елементів на щитку персня, за наявності лише бойового вектора стріл догори у рослинному вінку, безапеляційно доводить: цей артефакт або належить до доімперської доби (XVII ст.), коли офіційного герба з короною ще не існувало, або репрезентує приватну сигнатуру, очищену від ознак підданства монархії.

3. Юридично-правова логіка: розмежування казенного та приватного

Козацька старшина XVIII століття діяла у жорстких правових межах протекторату і не мала права на самоправство в офіційній символіці. Самарська паланка контролювала стратегічні перевози через Дніпро та Самару. Уповноважені особи (паланковий полковник, писар чи кантаржій, який перевіряв і зважував купецькі товари) здійснювали фіскальні функції від імені держави. Вони були зобов'язані таврувати вантажі та супровідні документи виключно великою казенною печаткою з короною. Будь-яке митне клеймування печаткою без корони вважалося б протизаконним актом, а документ у Сенаті визнали б недійсним.

Відсутність корони на персні свідчить про те, що перед нами — приватна козацька сигнатура для внутрішнього, побутового вжитку. В умовах козацької республіки вся старшина була виборною (зазвичай на рік). Існувало жорстке юридичне правило: старшина не мав права використовувати державну чи паланкову печатку в особистих цілях (продаж коней зі свого зимівника, приватні позики, господарські розписки), щоб його не звинуватили в узурпації влади та привласненні голосу всього товариства.

Для особистих справ кожен козак із козацької старшини мав власну сигнатуру. Досліджуваний перстень належав саме представнику виборної козацької еліти, який міг дозволити собі замовити ще іншу з другою символікою ручну роботу у ливаря, але завіряв нею документи виключно від свого імені, щоб не приписувати, наче він діє від імені всього товариства. Це маркер особистої відповідальності вільного лицаря, чия ідентичність сформувалася задовго до імперських канцелярій.

4. Історичний контекст та концепція Івана Стороженка

Масовість знахідок подібних перснів зі стрілами догори по всьому Подніпров'ю повністю спростовує міф російської історіографії про «дике, порожнє поле», яке нібито заселили лише після царських указів 1734 року. Вона матеріально доводить існування розвиненого козацького життя задовго до цієї дати.

Цей факт бездоганно корелює з науковою концепцією дніпровського професора Івана Стороженка, який довів, що:

1. Запорозька Січ як стабільна державна інституція з паланковим устроєм була створена та реформована Богданом Хмельницьким у 1652 році (Чортомлицька/Стара Січ).
2. Саме Хмельницький розписав південні землі по округах (паланках), передавши нагляд за стратегічними регіонами підконтрольним полкам Гетьманщини (наприклад, Лівобережжя — Полтавському, Правобережжя — Канівському та іншим).
3. Самарський військово-адміністративний осередок та суверенний Самарський Пустинно-Миколаївський монастир функціонували як автономні козацькі святині та центри задовго до появи російського контролю. Подібні за графікою персні фіксуються археологами у шарах XVII століття (зокрема, періоду діяльності кошового отамана Івана Сірка, розглянутий тут знайдений в Чорному Лісі.

5. Проблема географічного розсіювання та інформаційного маніпулювання

Окремим аспектом дослідження є висока концентрація подібних козацьких перснів-печаток на російських археологічних сайтах, форумах та електронних аукціонах. Опоненти часто використовують це як аргумент на користь «спільного імперського простору», проте об'єктивний аналіз доводить протилежне:

1. Козацькі походи: Велика кількість знахідок у порубіжних зонах (сучасна Бєлгородщина, Курщина, Воронежчина, Дон) є прямим наслідком активних військових рейдів та заснування козацьких зимівників на етнічних українських землях у XVII столітті.
2. Масове розграбування («Чорна археологія»): Значна частина козацьких старожитностей потрапила на російські ресурси внаслідок незаконного вивезення та розграбування курганів і козацьких поселень Подніпров'я протягом останніх десятиліть та під час сучасної окупації.
3. Ідеологічне розмивання: Деперсоналізація цих знахідок на російських сайтах (вживання абстрактних термінів «перстень лучника» або «казачий перстень XVII века» замість точної прив'язки до Війська Запорозького) є свідомим актом імперського привласнення української матеріальної спадщини. Це ще раз підкреслює критичну важливість національної атрибуції таких речей в українських музеях.

Висновки

Намагання офіційних кабінетних музейних структур маркувати цей перстень виключно «другою половиною XVIII століття» є проявом застарілої радянсько-російської міфотворчості, яка штучно занижує вік українського державотворення на користь царату.

Музей боротьби за Україну стверджує:
Досліджуваний перстень-печатка є унікальною пам'яткою доімперського періоду (середина – друга половина XVII століття) або, щонайменше, незаперечним доказом збереження автономного, вільного від царських корон козацького звичаєвого права у внутрішньому житті Самарської землі. Наявність індивідуального ручного гравіювання штихелем, бойовий вектор стріл догори та повна відсутність корони й лева безапеляційно доводять: козацька Самара жила, обирала старшину та захищалася за власними законами свободи задовго до паперових маніпуляцій Російської імперії.

---

ДЖЕРЕЛА.

Стороженко І. С. Богдан Хмельницький і Запорозька Січ кінця XVI — середини XVII століть. Книга 2: Генезис, еволюція та реформування організаційної структури Січі. — Дніпропетровськ: Видавничий дім «Андрій», 2007. — 418 с. [1, 2]

«Богдан Хмельницький і Запорозька Січ...» (Книга 2, 2007), де доведено створення паланкової системи Хмельницьким у 1652 році. [1, 2]