НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ РЕЄСТР ЗНАКОВИХ ДОСЯГНЕНЬ ТА ВІДКРИТТІВ МУЗЕЮ

 МУЗЕЙ БОРОТЬБИ ЗА УКРАЇНУ

Науково-дослідний та фондовий відділ

---

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ РЕЄСТР ЗНАКОВИХ ДОСЯГНЕНЬ ТА ВІДКРИТТІВ МУЗЕЮ

Представлені експонати та методичні матеріали виставки відображають результати масштабної науково-дослідної та експериментальної роботи, проведеної колективом Музею боротьби за Україну. Музеєм здійснено чотири фундаментальні наукові відкриття, що ліквідували білі плями у вітчизняній історіографії:

I. Праксеологічне відкриття призначення скіфського інструменту

• Суть відкриття: Проведено практичний аналіз та спростовано загальну кабінетну класифікацію скіфських «прив'язних сокир». На основі аналізу радіусного прогину та напівкруглої геометрії леза вперше доведено, що цей предмет є високоспеціалізованим елітним інструментом скіфського майстра — ударним теслом (прообразом напівкруглої стамески) для тонкого художнього різьблення, видовбування пазів, чаш, ложок та човнів-довбанок.

II. Виявлення унікальної технології виготовлення зброї з місцевого слюдяного гнейсу

• Суть відкриття: за адресою Ясельна 1 в Дніпрі випадково музеєм виявлено унікальний наконечник стріли неолітичної доби. В академічній науці панує твердження, що зброя цього періоду виготовлялася виключно з довізного імпортного кременю (донецького чи подільського).
  Вперше на практиці доведено використання місцевої некрем'яної сировини — слюдяного гнейсу,
  
  
  якого вдосталь на присамарських берегах. Оскільки гнейс є метаморфічною, шаруватою і вкрай ламкою породою, кабінетні історики заперечували можливість його масового використання для дрібної зброї. Знайдений експонат спростував цей стереотип і довів, що первісні майстри Присамар'я володіли ювелірною технікою точкового ретушу, яка дозволяла адаптуватися до дефіциту кременю та успішно обробляти складні локальні мінерали.

III. Експериментальне підтвердження хроніки Боплана та теорії Тура Геєрдала (Конструкція непотоплюваного козацького човна) як

• Суть відкриття: Музеєм здійснено натурне моделювання та практичне випробування автентичного козацького судна з бортовими очеретяними поясами. Експериментально підтверджено автентичні свідчення Гійома Левассера де Боплана (XVII ст.) про те, що козацький човен, навіть будучи вщерть заповненим водою, зберігає абсолютну плавучість і не тоне, залишаючись при цьому надзвичайно маневровим та вертким.
  Практично доведено, що козацька технологія базується на тих самих фізичних принципах гідродинаміки та плавучості матеріалів, які у XX столітті експедиціями на очеретяних суднах «Ра» та «Тигріс» довів всесвітньо відомий мандрівник Тур Геєрдал. Порожнистий прибережний очерет (куга), закріплений на бортах козацького судна, завдяки своїй капілярній структурі діє як монолітний блок плавучості. Він повністю компенсує вагу залитої у човен води, не дозволяючи судну піти під воду та створюючи ефект максимальної стійкості на хвилі. Застосування очерету мало суто інженерно-гідродинамічний характер (для стабілізації та непотоплюваності), оскільки використання його як «броні» було обмеженим через високу вразливість сухого матеріалу до запалювальних снарядів та вогняних стріл.

IV. Спростування кабінетної гіпотези щодо верфей Богородицької фортеці

• Суть відкриття: Проведено критичний аналіз та практичне спростування припущень археологічних звітів (зокрема, гіпотези В. Шалобудова) про те, що відсутність залишків капітальних стаціонарних споруд верфі на Богородицькій фортеці нібито свідчить про невиконання замовлення на будівництво трьох плоскодонних човнів.
  Експериментальним шляхом та анализом логістики козацького суднобудування доведено, що будь-яка рівна прибережна ділянка річки (пологий берег) історично слугувала повноцінною мобільною верф'ю. Специфіка конструкції плоскодонних річкових та козацьких суден не потребувала складних європейських докових споруд — збирання судна відбувалося безпосередньо на ґрунті біля води, звідки готова конструкція легко спускалася на воду методом волоку. Звинувачення тогочасних майстрів у нецільовому використанні коштів визнано історично неспроможними та спростовано практичним досвідом музею.

---

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА ДО РЕЄСТРУ

1. Геєрдал Тур. Експедиція «Ра» / Пер. з норв. — К.: Молодь, 1974. (Дослідження плавучості та капілярних властивостей очерету в суднобудуванні).
2. Боплан Гійом Левассер де. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського... — К.: Наукова думка, 1990. (Опис козацьких чайок та їхньої непотоплюваності).
3. Телєгін Д. Я. Дніпро-донецька культура (епоха неоліту). — К.: Наукова думка, 1967. (Для аналізу крем'яних та некрем'яних наконечників стріл).
4. Ковальова І. Ф. Матеріали до археологічної карти Присамар'я. // Вісник Дніпропетровського університету. — 2004. (Особливості локальної сировини).
5. Шалобудов В. М. Звіти археологічних розкопок Старосамарської (Богородицької) фортеці. // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. — К., 2008. (Для критичного аналізу та спростування гіпотези про верфі).
6. Heyerdahl Thor. The Tigris Expedition: In Search of Our Beginnings. — London: George Allen & Unwin, 1980.

---

Завідувач фондової збірки Музею боротьби за Україну
(підпис / печатка установи)

---