Ікона Варвари на полотні.

 МУЗЕЙ БОРОТЬБИ ЗА УКРАЇНУ

Науково-фондовий відділ / Сектор сакрального мистецтва

НАУКОВО-МУЗЕЙНА АТРИБУЦІЯ ПАМ'ЯТКИ

Назва предмета: Ікона «Свята великомучениця Варвара» в автентичній рамі
Група зберігання: Сакральне мистецтво (Живопис, тканина, дерево, скло)
Стан збереження: Ідеальний (колекційний, повна автентична збірка)

---

1. Загальні відомості про музейний предмет

• Сюжет (іконографія): Свята великомучениця Варвара Іліопольська. Образ представлений у традиційній українській бароково-романтичній іконографічній традиції. Свята зображена у царському вінці (короні) як символ мученицького тріумфу та шляхетного походження. У правій руці вона тримає Святу Чашу (Потир) — унікальний канонічний атрибут великомучениці Варвари в українському мистецтві, що символізує її молитовне заступництво за вірян перед загрозою наглої (раптової) смерті без причастя. У лівій руці свята тримає розгорнутий білий сувій із текстом-ісповіданням: «Чту Святую Троицу».
• Датування: Середина ХХ століття (орієнтовно 1940–1950-ті рр., воєнний або повоєнний період).
• Розмірні характеристики: Висота по рамі — 650 х 400 мм (великий формат).
• Регіональна приналежність: Україна (Центральна Україна, Київщина, Поділля).

2. Техніко-технологічні та стилістичні особливості

• Малярство та основа: Написана олійними фарбами на холсті (полотні). Використання тканинної основи великого формату (60 см) замість традиційної дерев'яної дошки є характерною маркерною ознакою українського народного живопису середини ХХ століття, що зумовлено історичними обставинами, періодом воєнного лихоліття та дефіцитом матеріалів. Стилістично образ наслідує кращі зразки академічного або монастирського письма з елементами народної естетики (яскраве бірюзово-блакитне тло, ретельна орнаментація коміра золотом, м'яке моделювання лику з виразними великими очима). Цей образ є повним, високохудожнім іконописним письмом.
• Оформлення (обрамлення): Образ поміщено під оригінальне захисне скло в автентичну глибоку дерев'яну профільовану раму того часу (середини ХХ ст.). У верхній частині рами міститься автентичний декоративний фриз із різьбленим або тисненим орнаментом, що чергує трилистий рослинний мотив, хрести та геометричні елементи, вкриті золоченням. Рама та ікона складають нерозривний технологічний та історичний комплекс («рідна збірка»).
• Стан збереження: Ідеальний (колекційна якість). Конструкція рами повністю здорова, ознак руйнування біологічними шкідниками (деревогризами, шашелем) не виявлено. Завдяки цілісності рідного скла барвистий шар живопису повністю захищений від УФ-випромінювання, потемніння оліфи, пилу та вологи, зберігши автентичну колористичну насиченість та еластичність полотна без кракелюру, лущення та осипань фарби.

3. Історико-культурне та музейне значення

Для фондової колекції Музею боротьби за Україну дана ікона має виняткову художню та історико-побутову цінність, оскільки вона репрезентує традиційну іконографію однієї з головних святих покровительок українського козацтва та військових.

У козацьку добу та подальші періоди національно-визвольних змагань шанування великомучениці Варвари мало фундаментальне оборонне значення завдяки трьом чинникам:

1. Захист від «наглої» (раптової) смерті: За церковним переданням, свята отримала від Бога благодать оберігати вірян від несподіваної кончини без покаяння та Святого Причастя. Для українських козаків та воїнів, чиє життя повсякчас перебувало під загрозою в бою, загибель без сповіді вважалася духовною катастрофою. Текст на сувої пам'ятки «Чту Святую Троицу» та обов'язкова наявність Потира у руці були для бійців наочним символом вічного спасіння.
2. Покровительство над артилерією: Оскільки за житієм мучителів святої спопелила блискавка, в українській військовій традиції Варвара вважалася заступницею пушкарів (гармашів) та захисницею від вогню, порохових вибухів і ворожих снарядів.
3. Київський паломницький центр: Потужний імпульс культ святої отримав через перебування її мощів у Києві (у Михайлівському Золотоверхому монастирі, а з середини ХХ ст. — у Володимирському соборі). Козацька старшина й гетьмани (зокрема Іван Мазепа, який офірував срібну раку) здійснювали масові прощі до святині. Традиція козаків носити військові обереги — так звані «варваринські персні», освячені на її мощах, — міцно увійшла в український військовий побут.

Використання великого за розміром холста (60 см) та написання образу в середині ХХ століття (період Другої світової війни або повоєнних сталінських репресій) робить цей предмет важливим артефактом духовного опору. В часи тотальної радянської антирелігійної кампанії створення такого масштабного воїна-оберега в автентичній рамі під склом свідчить про глибоке підпільне збереження національно-релігійної ідентичності та мілітарних традицій українського народу. Повний рідний збір такого рівня є еталонним зразком для музейного фонду.

---

Джерела та наукова література:

1. Таранушенко С. А. Наукова спадщина. Корпус художньої культури: Іконопис. / упоряд. О. О. Савчук. — Харків: Видавець Олександр Савчук, 2012. — 464 с. (Дослідження композиційних та сюжетних ліній українського барокового малярства).
2. Кізлова О. А. Культ святої великомучениці Варвари в Україні (ХVІІ — початок ХХ ст.). / НАН України. Інститут історії України. — К., 2008. — 234 с. (Фундаментальна праця щодо військового виміру шанування святої, козацьких паломництв та «варваринських перснів» як оберегів).
3. Векленко В. О. Українська народна ікона як феномен національної культури. — Дніпро: Ліра, 2010. — 188 с. (Науковий аналіз побутування іменних жіночих ікон у красному куті та специфіки українського народного живопису на холсті у ХХ ст.).
4. Романовський В. С. Розвиток кустарних промислів в Україні наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. — Харків: Основа, 2005. — 212 с. (Опис трансформації релігійного ремесла та переходу на тканинні основи у кризові періоди).
5. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. У 3-х т. Т. 1. — К.: Наукова думка, 1990. — 592 с. (Згадки про релігійність козацтва, шанування військових покровителів та інститут гармашів).
6. Овсійчук В. А. Маляри собору Святого Юра. — Львів: Інститут народознавства НАН України, 2004. — 304 с. (Аналіз символізму Потира та сувоїв в іконографії мучеників).
7. Лазаревський О. М. Описи Чернігівського намісництва (1781 р.) та їх значення для історії Лівобережної України. — К., 2002. (Історичні дані щодо поширення паломницьких реліквій та металевих оберегів серед козацьких родин).
8. Архівні, фондові та обліково-лекційні матеріали Музею боротьби за Україну (сектор обліку етнографічних пам'яток та військової історії).

---

Рекомендації для обліку та експонування: Об'єкт підлягає занесенню до Основного фонду (ОФ) Музею боротьби за Україну. Рекомендовано експонувати в залах, присвячених релігійному життю українців у ХХ столітті, або в контексті виставок про тяглість козацьких військових традицій. Через крихкість старої тканинної основи та збереженість автентичної рами зі склом, будь-які спроби розгерметизації комплексу або хімічного очищення без погодження з реставраційною радою заборонені.

Науковий співробітник музею _____________________ (ПІБ)
Головний зберігач фондів _______________________ (ПІБ)

---