Податок на пам'ять: Чому новий законопроєкт про музейну справу б'є по ентузіастах і створює пільги для багатіїв

    

В Україні готується масштабна реформа у сфері охорони культурної спадщини. Проте новий законопроєкт № 15436 замість боротьби з великим «чорним ринком» ризикує перетворитися на каральний інструмент проти громадських музеїв та незаможних колекціонерів, копіюючи найгірші практики радянського примусу.

Резонансні поправки до Закону «Про музеї та музейну справу» та Кодексу про адміністративні правопорушення (КУпАП) запроваджують обов'язкову державну реєстрацію та експертизу для приватних зібрань. Як зазначають у детальному розборі на юридичному порталі Судово-юридична газета, через відсутність фінансового регулювання в самому документі ця ініціатива вдарить не по багатих ділках, а по тих, хто рятує українську історію за власні копійки. [1, 2]

1. Корупційний фільтр: Багаті заплатять, бідні постраждають

Головна вада проєкту закону № 15436 — ілюзія рівності перед законом. На практиці обов'язкова експертиза за рахунок власника створює майновий ценз на право володіти історією, адже в пояснювальній записці чітко вказано, що додаткових витрат з бюджету не передбачено. [1, 2]

Пільги для великого капіталу: Ті, «хто при грошах» — великі тіньові дилери та заможні покупці — навіть не помітять нових правил. Вони легко закладуть вартість будь-яких експертиз (і хабарів за них) у свої бюджети. Для них закон стане зручним інструментом остаточної «легалізації» сумнівних артефактів.

Удар по бідних колекціонерів: Під загрозою опинилися щирі ентузіасти, краєзнавці та колекціонери, які витрачають останні гроші на купівлю стародавньої монети, вишиванки чи рідкісної книги, рятуючи їх від руйнування. У них просто немає коштів на оплату непрозорих тарифів для оцінки кожної дрібниці.

Пастка декларування: Якщо такий колекціонер чесно покаже свою збірку, його змусять платити за експертизу. Немає грошей? Тоді, як зазначає інформаційне агентство Апостроф, будь-яка спроба передати річ у спадок, продати чи обміняти її автоматично перетворює людину на правопорушника. [1]

2. Знищення народних та громадських музеїв

Найважчий удар законопроєкт наносить по громадським, шкільним та сільським музеям, які функціонують без державного фінансування.

Музеї без бюджетів: В Україні існують сотні унікальних локальних музеїв, створених громадами, ветеранами чи вчителями-істориками. Вони тримаються виключно на пожертвах та ентузіазмі. Звідки у сільського чи шкільного музею кошти на обов'язкову державну експертизу сотень експонатів?

Загроза ліквідації через штрафи: Не маючи грошей на реєстрацію, такі музеї будуть змушені або закритися і сховати експонати в підвали, або чекати на візит державного експерта. А той, згідно з текстом проєкту, опублікованим на Першому Міському, матиме право особисто скласти протокол про «незареєстровані цінності», що загрожує штрафом до 17 000 гривень із конфіскацією предметів. [1]

3. Радянські методи: Перетворення науковців на каральні органи

Побоювання щодо повернення тоталітарного контролю в культурній сфері є давнім болем української спільноти. Історично дискусія про право власності на історію завжди була гострою: як зазначає аналітичний ресурс Збруч, конфлікт між приватними збірками та державним монопольним контролем в Україні часто призводив до гучних скандалів у науковому середовищі. [1]

Надання сучасним музейним працівникам права складати адміністративні протоколи за незареєстровані речі — це пряме відродження радянської системи залякування.

Ідеальне поле для шантажу: Коли експерт має право або виписати штраф із конфіскацією, або «заплющити очі», виникає прямий привід для побутового хабарництва на місцях. Великі ділки відкупляться, а громадські діячі опиняться під пресом.

Кому загрожує законопроєкт № 15436?

[Тіньові перекупники]: Легко платять хабарі -> Легалізують контрабанду -> Залишаються в плюсі

[Громадські музеї]: Не мають фінансування -> Не можуть оплатити експертизу -> Під загрозою закриття та конфіскації

[Бідні колекціонери]: Витрачають останнє на артефакти -> Потрапляють під штрафи -> Згортають діяльність

Закон проти колекціонера

Європейська практика захисту спадщини стимулює приватний сектор: громадські музеї отримують гранти, а приватні колекціонери — податкові пільги за те, що зберігають культуру за власний кошт.

Український законопроєкт № 15436 у поточному вигляді карає за бідність. Він створює корупційну парасольку для багатих мародерів і водночас нищить низовий масовий рух збереження історії — громадські музеї та незаможних колекціонерів-ентузіастів. Без безкоштовного механізму реєстрації для некомерційних збірок цей закон стане актом фінансового терору проти української культури. [1]

Які саме норми Конституції та права ЄС ігнорує цей проєкт

• Порушення Статті 41 Конституції України (Право приватної власності):
  Наша Конституція гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Європейська Хартія основних прав ЄС (Стаття 17) так само проголошує абсолютну недоторканність законно набутого майна. Спроба примусити громадян реєструвати особисті речі під загрозою штрафів чи вилучення — це пряме та грубе зазіхання на приватну власність [sud.ua].
• Ігнорування принципу пропорційності ЄС:
  У європейському праві діє залізне правило: обмеження прав громадян державою має бути пропорційним меті. Якщо мета — боротьба з «чорними копачами», то контролювати потрібно місця розкопок та кордони, а не вриватися з перевірками в приватні будинки мирних громадян, які роками збирали свої колекції.
• Створення штучних внутрішніх бар'єрів:
  Базовий принцип ЄС — це вільний рух товарів та капіталу. Запровадження внутрішніх ліцензій, обов'язкових експертиз та обмежень на цивільний обіг всередині країни відкидає український арт-ринок назад у радянське минуле, замість того, щоб інтегрувати його у прозору європейську екосистему.

Чому це виглядає як «плювок» на євроінтеграцію

Коли депутати-юристи ігнорують ці базові принципи, це демонструє правовий нігілізм. Вони намагаються використати воєнний стан як виправдання для побудови тотальної системи контролю, хоча європейський шлях вимагає абсолютно протилежного — зменшення ролі чиновника та захисту прав людини.

Оскільки цей законопроєк

Running a museum: a practical handbook - UNESCO Digital Library

1. Are there activities, such as quizzes or special exhibits for the children to be involved with, especially during holidays? Good links with the Education sta...

UNESCO

Штраф до 17 тисяч гривень і конфіскація: в Україні хочуть запровадити нові покарання для колекціонерів

22 лип. 2026 р. — Незареєстровані археологічні предмети можуть конфіскувати Окрему увагу законопроєкт приділяє боротьбі з нелегальним обігом археологічної спадщини. Пропонується ...

Судово-юридична газета

Штрафи за незареєстровані артефакти: у Раді пропонують ...

22 лип. 2026 р. — Штрафи за незареєстровані артефакти: у Раді пропонують зобов'язати колекціонерів реєструвати приватні зібрання Перший міський ... Реалізація проєкту не потребув...

Перший Міський телеканал

Картка законопроєкту, проєкту іншого акта - Законотворчість

22 лип. 2026 р. — * Номер, дата реєстрації: 15436 від 21.07.2026. * Потураєв Микита Русланович (IX скликання), Юрчишин Ярослав Романович (IX скликання), Бондаренко Олег Володимир...

Електронний кабінет громадянина

За незареєстровані археологічні знахідки можуть штрафувати: у Раді зареєстрували законопроєкт

22 лип. 2026 р. — Проблематика та мета законопроєкту Як зазначається в пояснювальній записці, через відсутність культури колекціонування та чітких законодавчих рамок в Україні на...

Апостроф

Колекціонери vs археологи | Збруч

26 серп. 2016 р. — «Якби хтось викрав з Лувру "Мону Лізу", а потім вирішив її виставити, то чи потрібно йому це дозволяти? З аналогічн

ою ситуацією маємо справу в Щецині», — так по...

Збруч

ГО ТО "ЗОЛОТА ПАЛАНКА": Воїни крізь тисячоліття: як сучасні козаки Староса...

ГО ТО "ЗОЛОТА ПАЛАНКА": Воїни крізь тисячоліття: як сучасні козаки Староса...: Козак Ворон на виставці музею до дня пам'яті Майдану в Дніпропптровській адміністрації Сучасне козацтво Дніпра — це не про застарілі сте...

На ниві волі та пам'яті: як Олег Черненко («Ворон») та козаки Старосамарської сотні відроджують дух Лівобережжя

Історія України — це не сухі сторінки підручників, а живий, безперервний потік, який живиться діями конкретних людей.

На лівому березі Дніпра, де колись шуміли козацькі паланки, сьогодні розгортається унікальне культурне та мілітарне явище. Команда під керівництвом Олега Черненка, відомого в козацькому середовищі як козак «Ворон», веде послідовну боротьбу за повернення історичної пам'яті. 

Все, що робить ця команда, підпорядковане єдиній великій місії: діяти на культурній ниві во славу Мануйлівської «Просвіти», козаків-предків та сучасних титанів, які кладуть свої життя за українську землю. Філософія місії: Земля козаків. 

В основі діяльності Олега Черненка та його побратимів лежить непохитний ідеологічний фундамент — концепція споконвічного козацького права на рідну землю. 

 Історичні річки Самара та Дніпро століттями бачили запеклу боротьбу за волю. 

 Сучасна Старосамарська сотня Війська Запорозького Низового (ВЗН) розглядає ці території як священну спадщину, яка не може бути предметом компромісів .Саме тому принциповою позицією спільноти є повна відмова від реєстрації в будь-яких імперських, радянських чи сучасних окупаційних структурах ворога. 

Це акт культурного та правового суверенітету. Для козаків «Ворона» господар на цій землі — це український воїн та нащадок січовиків, а не загарбники, які століттями намагалися знищити українську ідентичність і насадити тут свої фейкові «реєстрові» утворення. 

 Формат «Соціальної ініціативи»: Воля від бюрократії Юридична форма діяльності команди Олега Черненка є відображенням класичного козацького устрою — це чиста соціальна ініціатива, заснована на горизонтальних зв'язках, довірі та самоорганізації. Вона діє автономно, без прив'язки до чиновницьких кабінетів, що дозволяє залишатися гнучкими, автентичними та незалежними від зовнішнього тиску.

Цей трикутник низових ініціатив діє як єдиний живий організм: 

Старосамарська сотня ВЗН — тримає історичний та ідеологічний вектор, відроджуючи традиції запорожців. 

 Центр військової підготовки — відповідає за практичний вишкіл, загартування тіла і духу, передачу військових знань, що є життєво необхідним у часи сучасної війни. 

 Мануйлівська «Просвіта» — виступає головним культурно-просвітницьким осередком та ментальним серцем руху.

 Друге дихання Мануйлівської «Просвіти» 

 Відродження Мануйлівської «Просвіти» командою Олега Черненка — це перемога над історичним забуттям. Заснована у далекому 1908 році на лівобережній Мануйлівці, ця інституція свого часу здійснила культурну революцію. В часи жорстоких царських заборон українського слова просвітяни збудували власний будинок-читальню, створили перший український народний хор та театр на селі. 

 Сьогодні Олег Черненко та його команда повернули Мануйлівську «Просвіту» до життя. Вона знову стала центром тяжіння для Лівобережжя та Самарі. Тепер це не просто історичне ім'я, а дієва платформа, де козацька історія, сучасне мистецтво та військово-патріотичне виховання об'єдналися в один потужний інструмент протидії ворожій пропаганді, а у взаємодії з організацією "Хід" стане ще потужнішою.. 

 Жива історія: 

Від козацького струга до Похідного музею Місія команди реалізується через унікальні матеріальні та інтерактивні проєкти, які виносять історію з пильних архівних залів безпосередньо до людей. Козацьке суднобудування: 

Власноруч збудований козаками за старовинними кресленнями 9-метровий дерев'яний струг став символом річкової слави предків. Олег Черненко як отаман цього судна перетворив його на діючий експонат «живого музею» на воді, де кожен вихід на річку — це демонстрація сили та інженерного генія козаків. 

 Козацький Похідний музей: 

Інтерактивна велика виставка старовинної зброї, де козак Колоброд  наочно демонструє володіння понад 20-ма видами козацького озброєння (від епохи Київської Руси до Січі). Команда не просто показує артефакти, а дозволяє людям доторкнутися до зброї предків, відчути її вагу та побачити майстерність володіння нею. 

 Нерозривний зв'язок: 

Во славу предків та сучасних героїв Найважливіший вектор місії Олега Черненка та Старосамарської сотні спрямований у сьогодення. Культурна нива для команди тісно переплетена з волонтерським фронтом. Регулярні виїзди козацького творчого та гуманітарного десанту безпосередньо в зону бойових дій — це данина поваги сучасним українським воїнам.

Для команди «Ворона» немає різниці між козаками, які боронили Стару Самарь сотні років тому, і тими героями, які сьогодні тримають щит свободи у окопах під ворожими обстрілами. Кожна лекція, кожен фестиваль, кожен залп автентичних гармат здійснюються з однією думкою — вшанувати пам'ять тих, хто віддав життя за цю землю, та підтримати тих, хто захищає її просто зараз. 

 Діяльність Олега Черненка, Мануйлівської «Просвіти» та козаків Старосамарської сотні доводить: справжня незалежність народжується знизу. Без державних дотацій чи паперових звітів, керуючись виключно покликом крові та обов'язку, ця соціальна ініціатива робить те, що не під силу багатьом кабінетним інституціям — вона береже національний код. 

Вони тримають культурну варту на Самарі та Дніпрі, міцно зв'язуючи славу минулого із перемогою майбутнього.

Музей всі ці роки працював в різних режимах. Коли приходили курсанти в Центр військової підготовки "Січеслав" він слугував чудовою підпорою в військово-патріотичному вихованні.

Коли їздили Козацьким похідним музеєм по фестивалях чи по школах це виконувало таку саму роботу. Загалом експозиція працювала на користь всій Україні і виховувала нинішніх та майбутніх захисників країни. 

Сьогодні прийшли чорні дні. Корупція дібралась і до приміщення де розміщувався Музей боротьби за Україну і до Спілки ветеранів російсько-української війни "Щит". Міська влада просто продала корупціонеру з явною корупційною складовою, бо і ціна невелика та і людина не має стільки грошей, навіть стільки легальних грошей... 

Ми продовжимо роботу в режимі Козацького похідного музею і в місті Дніпрі, де одна гілка влади не знає, що інша знищує цей музей, запросила таки нас виставити колекцію для демонстрації на День Незалежності, адже всі інші музеї в евакуації і показати можемо і розповісти про експонати. лише ми. 

На жаль, таке життя.

Слава нації! Смерть ворогам!