Новоолександрівський розкоп кррмлеху приніс сокирку зі слюдяного гнейсу

 МУЗЕЙ БОРОТЬБИ ЗА УКРАЇНУ

Археологічна колекція / Військово-мисливське спорядження

Це фото демонструє різницю між обробленим вручну гнейсом та внизу необробленим з річки Самари.

ЕКСПОНАТ: Клиноподібний бойовий топірець-молот (дископодібний макроліт)

• Датування: IV — кінець III тисячоліття до н. е. (Епоха енеоліту / ранньої бронзи, бл. 5 000 – 5 500 років тому). Окремі ознаки архаїчної обробки можуть вказувати на ще давніший доісторичний період (добу неоліту, понад 6 500 років тому).
• Приналежність: Племена ямної археологічної культури (період зведення мегалітичних споруд) або доісторичне населення до курганного періоду.
• Матеріал: Необроблений (нешліфований) граніт(слюдяний гнейс).
• Параметри: Довжина — 10 см.
• Місце знахідки: Дніпропетровська обл., Дніпровський район, с. Новоолександрівка. Виявлено у 2021 році на периферії дослідження Новоолександрівського кургану (знаменитого «Українського Стоунхенджу» з кромлехом). Винесено на поверхню важкою технікою (екскаватором) під час зняття глибоких пластів ґрунту та материкової глибини кургану.

---

Опис артефакту та історичний контекст:

Цей експонат є класичним прикладом універсального важкого знаряддя ударно-дроблячої дії. Предмет має виразну трикутну (краплеподібну) форму з унікальною особливістю — рівномірним звуженням (фаскою) по всьому периметру, що утворює лінзоподібний розріз. Така геометрія повністю виключає природне походження сколів. Через надзвичайну твердість та примхливість граніту, первісний майстер використав техніку двостороннього грубого оббивання каменю без фінішного шліфування.

Конструкція топірця є інженерно продуманою: його вузький клиноподібний кінець ідеально підходив для закріплення у дерев'яному розщепі рукоятки за допомогою сухожиль або шкіряних ременів. Завдяки законам фізики, під час сильного удару такий клин не вилітав, а самозаклинювався у деревині дедалі міцніше.

З огляду на властивості граніту, інструмент не призначався для рубання дерев, де кристалічна структура каменю швидко б руйнувалася. Цей 10-сантиметровий артефакт використовувався або як масивне рубило для дроблення великих кісток тварин (для добування калорійного кісткового мозку), або як грізна ближня зброя (протобулава). Для бойового використання тонка лінія спуску по всьому колу давала воїну колосальну перевагу — будь-яка грань топірця при ударі працювала як пробиваючий елемент.

Вилучення артефакту екскаватором із глибинних шарів доводить наявність у Новоолександрівці давніших, доісторичних стоянок мисливців, чиї речі були законсервовані під насипом елітного кургану вождів ямної доби.

---

Джерела та рекомендована література для верифікації:

1. Клочко В. І. Озброєння та військова справа давнього населення України (Епоха міді-бронзи). — К.: АртЕк, 2006. (Детальний аналіз перших кам'яних бойових топірців, клиноподібної зброї та їхнього кріплення у розщеп). Наукова періодика НАНУ
2. Даниленко В. М. Неоліт України. — К.: Наукова думка, 1969. (Праця присвячена раннім макролітам, чопперам та особливостям використання некрем'яних порід у басейні річок Мокра Сура та Дніпро). Чтиво
3. Рассамакін Ю. Я. Кургани доби енеоліту-бронзи в басейні р. Самара. // Археологічні дослідження в Україні. — К., 2000. (Дослідження курганних комплексів нашої області, стратиграфії та використання важкої техніки при розкопках). Е-архів НБУВ
4. Звіти Охоронної археологічної служби України (Інститут археології НАН України). Матеріали розкопок кургану з кромлехом у с. Новоолександрівка (2021 р.). Офіційний портал ІА НАНУ

Матеріальний та духовний світ трипільської жінки-господині.

 МУЗЕЙ БОРОТЬБИ ЗА УКРАЇНУ

Сектор археології, матеріальної та духовної культури давніх епох

---

НАУКОВО-МУЗЕЙНА АТРИБУЦІЯ АРХЕОЛОГІЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ

Об'єкт атрибуції: Тематичний комплексний археологічний стенд «Матеріальний та духовний світ трипільської жінки-господині».
Культурно-історична приналежність: Трипільська культура (Кукутені-Трипілля), розвинений / пізній етап (Енеоліт — доба ранньої бронзи, IV–III тисячоліття до н. е.). [1, 2]

Цей стенд є цілісним закритим комплексом («домашнім набором» [image_pbEd6x.png]), що безпосередньо репрезентує хліборобський побут, ремісничі технології та сакральну систему стародавнього населення України. [1, 2]

 ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ТА МЕТОДИ ОБРОБКИ

1. Крем'яна та кам'яна індустрія (Біфасіальна обробка та шліфування)

• Технологія розщеплення (Нуклеус та відщепи): Застосовувався метод безпосереднього або посереднього ударного сколювання з підготовлених кам'яних ядрищ (нуклеусів) [image_pbEd6x.png]. Основна маса з 27 відщепів та ножеподібних пластин [image_pbEd6x.png] отримана шляхом філігранного відтискання пластин за допомогою кістяних або рогових пуансонів.
• Біфасіальна (двобічна) ретуш (Цільний серп 11 см): Головний інструментальний експонат (серп) виконано за найвищою для кам'яної доби технологією — біфасом. Поверхня великого крем'яного жовна повністю очищена від кірки та вирівняна з обох боків шляхом нанесення сотень контрольованих мікроотколів (покриваюча пресова ретуш) для створення анатомічного вигину леза [image_YjuIK0.png]. [1]
• Шліфування кам'яних знарядь (Шліфований скребок): Робоча кромка скребка пройшла процес абразивного загладжування на кам'яній плиті (пісковику або граніті) з використанням води та дрібного річкового піску. Шліфування усувало крихкість крем'яного ребра, перетворюючи інструмент на стійке до навантажень знаряддя.

2. Керамічне виробництво (Пластика, прясла, свистулька)

• Формування та матеріалознавство: Для виготовлення статуетки Богині [image_JV9lE4.png], прясел та свистульки-пташки [image_pbEd6x.png] використовувалася високоякісна місцева глина з відмулюванням. Для запобігання тріщинам під час сушіння, у тісто додавали дрібнозернисті мінеральні домішки (шамот, просіяний пісок). Фігурки виліплювалися виключно вручну стрічково-джгутовим способом. [1, 2]
• Високотемпературний випал: Патина та міцність теракотового черепка свідчать про випал у спеціальних двоярусних гончарних горнах (печенах) за температури 700–900°C у відновно-окислювальному режимі. Це забезпечило кераміці склоподібну міцність, завдяки якій вона збереглася понад 5000 років. [1, 2, 3]

 ІСТОРИЧНЕ ТА САКРАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ АРТЕФАКТІВ

Ряд 1: Вищі досягнення хліборобства, вірувань та ремесла

• Цільний крем'яний серп (10 см): Статусне, високотехнологічне знаряддя праці прямого призначення [image_YjuIK0.png]. Використовувався для зрізання колосків плівчастих пшениць та ячменю. Виконував роль головного інструменту під час зажинкових та обжинкових ролей громади. [1]
• Крем'яний скребок: Спеціалізований побутовий ніж для міздріння (очищення від жиру та м'яса) тваринних шкур, крою шкіряного одягу [image_pbEd6x.png].
• Статуетка Богині-Матері: Головний об'єкт хатнього вівтаря (культова сакральна пластика) [image_JV9lE4.png]. Уособлювала Велику Праматір, космогонічний символ родючості землі, жінки та худоби. [1]
• Два прясла різних типів: Деталі ручного ткацького веретена. Виконували роль маховика-обважнювача, що забезпечував стабільне обертання та натяг нитки при створенні пряжі з льону та овечої вовни [image_pbEd6x.png].

Ряд 2: Виробничо-календарний побутовий цикл

• Шліфований скребок та Нуклеус: Робочий інструмент майстра-каменяра та заготовка (ядрище), що демонструють процес відновлення та виготовлення лез безпосередньо всередині трипільського житла [image_pbEd6x.png].
• Кам'яна зернотерка: Засіб первинної переробки врожаю. Призначена для розтирання зерна на крупу чи борошно для каш та хліба.
• Глиняна свистулька у формі пташки (Золулиця): Календарно-ритуальний звуковий інструмент. Використовувалася жінками та дітьми під час обрядодій зустрічі весни, «виклику дощу» та відлякування злих духів від оселі. [1, 2, 3]

Ряди 3–5: Інструментальний базис

• 27 крем'яних відщепів різних типів: Масовий інструментальний фонд [image_pbEd6x.png]. Гострі сколи слугували змінними лезами, проколками для шиття, наконечниками стріл та дрібними різцями для обробки кістки та рогу [image_pbEd6x.png].

 АВТОРИТЕТНІ НАУКОВІ ДЖЕРЕЛА ДЛЯ ВЕРИФІКАЦІЇ

1. Відейко М. Ю. «Енциклопедія Трипільської цивілізації» — комплексне дослідження побуту та духовної культури.
2. Чабанюк В. В. «Трипілля. Спочатку була глина» (Видавництво «Віхола») — опис технологій землеробства та виготовлення кераміки.
3. Цвек О. В., Попова Т. А. Праці з дослідження крем'яних майстерень (зокрема, пам'яток Поливанів Яр, Бодаки), що класифікують біфасіальну обробку серпів та нуклеусів.
4. Заєць Д. К. «Антропоморфна пластика Трипілля» — аналіз символіки жіночих статуеток із совиним ликом. [1, 2, 3]

---

Висновок експертної комісії Музею:
Дана колекція є автентичною, репрезентативною та має високу історико-культурну цінність. Вона затверджується як еталонний предметний комплекс хліборобської цивілізації Давньої України.

Акт наукової атрибуції внесено до реєстру фондів.