Translate

субота, 3 жовтня 2026 р.

ІСТОРІЯ ХОРУГВИ, ЩО СТАЛА ДУХОВНИМ ЩИТОМ СІЧЕСЛАВЩИНИ

 


У козацькій мілітарній традиції прапор ніколи не був просто елементом однострою чи шматком тканини. Це клейнод, святиня, сакральне зосередження духу всього воїнства та видимий знак Божого благословення. Навесні 2022 року, в один із найкритичніших і найважчих періодів повномасштабного вторгнення російських загарбників, ця давня лицарська традиція вкотре ожила на берегах Дніпра.
5 травня 2022 року, напередодні дня Святого Юрія Переможця, у Храмі Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України, що на Червоному Камені (Набережна Заводська), відбувся історичний акт — освячення тріади військових знамен. Серед них особливе місце посіла хоругва Центру військової підготовки «Січеслав».
Цей артефакт — не просто військовий стяг, а унікальне історичне свідчення того, як глибоке коріння українського козацтва проросло у надсучасну оборонну та культурну екосистему Придніпров'я, зафіксувавши хроніку нашого спротиву.

Козацький корінь та триєдність оборони Дніпра
Поява цієї хоругви стала результатом чіткої ідейної позиції та чину козаків Старосамарської сотні Війська Запорозького низового (ВЗН). Організатором, натхненником та керівником цієї структури виступив отаман сотні, відомий краєзнавець та директор Музею боротьби за Україну в Дніпрі Олег Черненко.
У вирішальні дні початку великої війни козацька громада лівобережжя Дніпра миттєво зорієнтувалася, трансформувавши свій багаторічний історико-культурний досвід у реальну відсіч ворогу. Зусиллями отамана та побратимів у місті було розгорнуто повноцінну триєдину оборонно-просвітницьку структуру:
  1. Військо Запорозьке низове (Старосамарська сотня) — ідейний, традиційний та організаційний фундамент.
  2. Добровольче формування територіальної громади (ДФТГ) «Січеслав» — безпосередній бойовий меч козацької спільноти.
  3. Центр військової підготовки «Січеслав» — кузня знань, вишколу та тактичної майстерності для тисяч військових і цивільних, яка активно та ефективно діє й донині.
Для кожної з цих трьох ланок єдиного організму 5 травня 2022 року в храмі на Червоному Камені було освячено власні прапори. Хоругва Центру підготовки взяла на себе місію духовного опікуна та оберега для нових поколінь українських воїнів.
Геральдика відплати: Козак-змієборець проти імперської потвори
Візуальна мова хоругви вражає своєю глибиною та іконографічною точністю. Виконана на традиційному для Війська Запорозького низового малиновому (пурпуровому) глянцевому атласі й оздоблена по периметру золотою торочкою, вона представляє сміливе та модернове переосмислення класичного християнського сюжету про Юрія Змієборця:
  • Вершник-захисник: Замість середньовічного канонічного лицаря на коні зображений український козак у бойових обладунках, з традиційним козацьким чубом та пишними вусами. Над його головою сяє золотий німб — символ праведності та святості тієї визвольної боротьби, яку веде Україна.
  • Сивий коник-брат: Шляхетний білий кінь несе вершника у бій, що є прямим втіленням давнього козацького фольклорного коду: «Сивий коник — то мій брат, а козацька куля — сестра…»
  • Зброя відплати: У руках козака — довгий спис, увінчаний малим золотим Тризубом. До списа прикріплено великий двоколірний синьо-жовтий Державний Прапор України, який здіймається над полем бою.
  • Повалений ворог: Вістря списа пробиває голови підступного двоголового змія (дракона), який символічно топчеться копитами коня. Характерні крила та золоті корони на головах потвори не залишають сумнівів — це пряме відсилання до імперської геральдики російського агресора. Сюжет чітко декларує: сучасне козацтво знищить ворога з корінням.
Пісня, що запеклася в шовку: Музичний фронт «Золотої паланки»
Ця хоругва має свій унікальний саундтрек і неподільна з музичною спадщиною краю. Вона народилася в одному духовному середовищі з Творчим об'єднанням «Золота паланка», яке є культурним крилом Старосамарської сотні. Справжнім гімном, молитвою та бойовим закликом підрозділу стали пророчі слова, які виконує відомий сліпий кобзар, торбаніст і соліст Петро Ткаченко (творчий псевдонім — «Соловейко»):
«Нам поможе Святий Юрій та Пречиста Мати волю здобувати, вражого змія з корінням вирвати!»
Образ на прапорі став візуальним відображенням цього кобзарського співу. Коли військовий чин, козацька геральдика, релігійна святиня, музичне мистецтво та музейна справа об'єднуються навколо спільної мети — народжується монолітна сила, яку неможливо зламати.
Від бойового оберега — до «Генетики свободи»
Унікальний художній та символічний потенціал козака-змієборця виявився настільки потужним, що швидко переріс межі суто мілітарного знамені підрозділу. Цей малюнок офіційно став логотипом Музею боротьби за Україну, перетворившись на головний візуальний бренд інституції.
Справжнім тріумфом та загальнонаціональним визнанням цього символу стала масштабна тематична виставка у місті Дніпрі, присвячена 35-річчю Незалежності України, під промовистою назвою «Генетика свободи». Саме цей образ став центральним маркером експозиції, засвідчивши, що козацький код волі, закладений століття тому в наших степах, проявився на генетичному рівні у діях сучасних захисників Січеславщини у 2022–2026 роках.
Велич новітньої реліквії
Сьогодні хоругва Центру військової підготовки «Січеслав» є визначною пам'яткою новітньої історії України. Вона ввібрала в себе молитви капеланів Храму на Червоному Камені, відвагу перших добровольців та щоденну працю інструкторів, які навчають захищати Батьківщину. Завдяки цифровій фіксації на сторінках Олега Черненка, «Золотої паланки» та Музею боротьби за Україну у Facebook та YouTube, ця хроніка назавжди збережена для прийдешніх поколінь.
Цей прапор — живий доказ того, що козацький дух не залишився на старих сторінках підручників. Він змінив дерев'яний струг на сучасну тактичну підготовку, одягнув піксель, отримав благословення у храмі й продовжує тримати зброю в руках, ведучи нас до остаточної та неминучої Перемоги.

Картина "Мадонна Придніпров’я» / «Оберіг Родючої Землі»

 Науково-мистецтвознавча атрибуція музейного предмета


Експертний висновок та повний науковий опис пам'ятки

І. Паспортні дані твору (Реєстраційно-облікова інформація)
  • Автор (Майстер): Брунс Станіслав Карлович (нар. у м. Дніпро). Український живописець, яскравий представник сучасного придніпровського наївного мистецтва. Митець-самородок із унікальним автентичним баченням (протягом майже 40 років поєднував творчість із важкою працею металурга у гарячих цехах прокатних станів). 
  • Робоча назва пам'ятки: «Мадонна Придніпров’я» / «Оберіг Родючої Землі» (входить до авторського живописного циклу та всеукраїнського виставкового проєкту «Сакральна Україна»). [1]
  • Статус предмета: Офіційний та духовний символ-емблема Музею боротьби за Україну (м. Дніпро).
  • Датування: 2015 рік (період початку активної фази новітньої російсько-української війни та переосмислення національних символів захисту).
  • Матеріал, техніка: Полотно, олія (або акрил), авторська техніка багатошарового площинного нанесення, елементи декоративного пуантилізму.
  • Маркування, підписи: У правому нижньому кутку полотна міститься монохромний авторський підпис латиницею та дата: «2015 Bruns».
  • Місце зберігання та інвентарний статус: Основний фонд постійної експозиції Музею боротьби за Україну (м. Дніпро), передана автором безпосередньо у дар музею як частина фундаментальної колекції. [1, 2]

ІІ. Мистецтвознавча характеристика та стилістичний аналіз
Робота виконана у межах нео-наїву (сучасного наївного мистецтва) з виразними ознаками етносимволізму, українського фольклорного козацького бароко та елементами сакральної геометрії мандалічного типу. [1, 2]
  • Стилістичні маркери: Твору притаманна свідома деформація академічної анатомії фігур, лінеарність, використання локальних, чистих колірних площин без складної класичної світлотіні, що підкреслює плакатність, монументальність та знаковість художньої мови С. Брунса.
  • Композиційна структура: Полотну властива сувора центрична, замкнена концентрична геометрія (принцип сакрального кола/янтри). Структура здійснює архітектонічний перехід від зовнішнього земного квадрата через коло динамічного руху до статичного трикутного ядра. Контраст між застиглим, осяяним світлом центром та експресивним круговим бігом вершників створює композиційну напругу та символізує ідею непорушності життя у вирії історичних зламів. [1, 2, 3, 4]

ІІІ. Іконографічний аналіз та семантика образів (Герменевтика задуму)
Полотно має глибинний полісемантичний характер, поєднуючи особисті родинні коди автора з макрокосмом національної міфології та козацької есхатології:
  1. Сакральне ядро (Архетип «Матері-Землі»): У внутрішньому золотому колі-німбі, вписаному в синій трикутник духовної вертикалі, зображено Матір, яка годує грудьми дитину. На мікрорівні — це родова матриця родини художника, де прототипом Матері є його рідна онука, яка через роки після написання полотна сама дала життя дитині. На макрорівні (у контексті концепції Музею боротьби) — це іконографічний образ Родючої Землі (України), її незнищенного генетичного коду, материнства як вищої точки тріумфу життя.
  2. Земний вимір (Козацьке коло захисту): На широкому зеленому поясі, оздобленому дрібною фактурною технікою трави, зображено експресивні фігури козаків на вогняних та помаранчевих конях із оголеними шаблями. Вони рухаються коловоротом, створюючи непробивний містичний оборонний щит навколо ядра. Це пряме відсилання до історичної місії українського козацтва Придніпров’я та сучасних сил оборони як охоронців квітучої, родючої землі.
  3. Небесний вимір (Пневматологія архангельського покрову): По чотирьох кутах синього всесвіту картини розгорнуто постаті білокрилих Архангелів (Небесного Воїнства) із сурмами та священними артефактами. Згідно з концептуальним задумом, Небесні Сили здійснюють опіку над земними захисниками, наділяють козаків сакральною зброєю та виступають гарантами космічної справедливості, які нагороджують переможців вінцями слави.

IV. Історико-культурне значення та музейна верифікація
Картина Станіслава Брунса 2015 року є унікальним прикладом «пророчого живопису», в якому особиста доля родини митця (народження дитини у онуки) синхронізувалася з визвольною боротьбою українського народу за право жити та продовжувати свій рід на рідній землі.
Будучи головним візуальним символом Музею боротьби за Україну в Дніпрі, твір виконує важливу суспільно-ідеологічну та терапевтичну функцію, транслюючи відвідувачам музею через архетипові образи ідею неминучої перемоги Світла над Темрявою та сакрального захисту України. Пам'ятка має високу художню, історичну та етнографічну цінність як зразок сучасного українського наївного мистецтва початку XXI століття.

V. Науково-бібліографічні джерела:
  1. Офіційний каталог фондів та звітні матеріали експозиції «Музею боротьби за Україну» (Дніпро, заснований за сприяння козаків Старосамарської сотні).
  2. Матеріали Радіо Свобода щодо відкриття музейної інституції та передачі художніх полотен С. Брунса до музейної колекції (2021 р.).
  3. Мистецтвознавчі огляди персональної виставки «Сакральна Україна» Станіслава Брунса у періодичних виданнях Дніпропетровщини та матеріалах Дніпровського художнього музею. 

Картина Станіслава Брунса "Вишкіл в Космачі" , 2008р.

 Наукова атрибуція музейного експоната


  • Назва твору: «Молодіжний вишкіл у Космачі — столиці УПА» (уточнена назва за свідченням автора).
  • Автор: Брунс Станіслав Карлович 
  • Матеріал, техніка: Полотно, олія. На нижній смузі революційного прапора наявні механічні нашарування сторонньої речовини (білого канцелярського коректора-штриха), що з'явилися внаслідок цензурного втручання посадовця під час експонування полотна в Києві.
  • Стилістичний напрям: Наївне мистецтво (примітивізм).
  • Сюжет та іконографія: На передньому плані зображено марш-ходу сучасної української молоді з туристичними наплічниками під час військово-патріотичного вишколу в Карпатах. Учасники колони тримають державний синьо-жовтий та національно-революційний червоно-чорний прапори. Тлом композиції слугує автентичний краєвид села Космач (Косівський р-н, Івано-Франківська обл.) із місцевою архітектурною домінантою — дерев'яною Церквою святих апостолів Петра і Павла. Космач історично відомий як «Бандерівська столиця» та центр Космацької Самостійної Республіки УПА в 1944–1945 роках, що підкреслює ідейний задум твору — спадкоємність поколінь у боротьбі за незалежність.
  • Місце збереження: Музей боротьби за Україну.
  • Історико-культурне значення: Полотно є унікальним пам'ятником новітньої української історії та музейництва. Воно фіксує не лише процес відродження традицій патріотичного виховання молоді на Гуцульщині, а й візуалізує феномен «побутової» політичної цензури рубежу ХХ–ХХІ століть, страх тогочасних київських номенклатурних кіл перед національними символами та драматичний шлях повернення правди про ОУН-УПА.

Джерела та література для музейної картки:
  1. Усні свідчення автора: Фіксація розповіді художника Станіслава Карловича Брунса щодо обставин побутування картини поблизу кабінету державного діяча в Києві та інциденту з пошкодженням прапора канцелярським коректором.
  2. Біографічні відомості про автора: Брунс Станіслав Карлович: майстер наївного малярства та карпатських циклів // Архів Музею боротьби за Україну. — Оп. 2, Д. 14.
  3. Історико-краєзнавчі джерела: Гретчук Я. Космач — столиця Гуцульщини: історія, культура, звичаї. — Косів, 2005.
  4. Дослідження визвольного руху: Лесів С., Коретчук Я. Побудовані на крові. ОУН і УПА на Косівщині. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2008. (Про статус Космача як повстанської столиці).
  5. Архітектурні довідники: Онуфрійчук М. Дерев’яні храми Гуцульщини: Церква святих апостолів Петра і Павла в Космачі // Пам'ятки України. — № 3, 2011.

Картина «Президент України Віктор Ющенко на відкритті Меморіалу жертвам Голодомору та політичних репресій у Дніпрі».

 НАУКОВО-МУЗЕЙНА АТРИБУЦІЯ МУЗЕЙНОГО ПРЕДМЕТА


1. Облікові та загальні дані
  • Музейне зібрання: Музей боротьби за Україну (м. Дніпро, вул. Олександра Висоцького, 2).
  • Група зберігання / Колекція: Живопис. Тематичний цикл «Сакральна Україна».
  • Назва предмета: Картина «Президент України Віктор Ющенко на відкритті Меморіалу жертвам Голодомору та політичних репресій у Дніпрі».
2. Авторство та створення
  • Автор (художник): Брунс Станіслав Карлович (нар. у м. Дніпро, український самобутній художник, яскравий представник вітчизняного наївного мистецтва).
  • Датування: Створено після 14 вересня 2008 року (за гарячими слідами історичної події).
  • Місце створення: Україна, м. Дніпро.
3. Технічні характеристики
  • Матеріал: Полотно фабричне, дерев'яний підрамник.
  • Техніка виконання: Акрил (або олія), авторська площинно-мазкова техніка.
  • Розміри: Потребує остаточного верифікаційного обміру за музейною лінійкою (орієнтовно 60 × 70 см).
  • Стан збереження: Задовільний. Полотно натягнуте на підрамник, деформацій основи та видимих втрат фарбового шару не виявлено.
4. Сюжетно-іконографічний опис та меморіальний контекст
  • Передній план: Зображено лінійний ряд із семи фігур православного духовенства у святкових золотаво-жовтих ризах. Священники повернуті спиною до глядача, утворюючи молитовне півколо та здійснюючи чин панахиди.
  • Композиційний центр (середній план): Головним смисловим ядром твору є штучно насипаний меморіальний курган (пагорб), вкритий зеленою травою. Курган має особливе історико-сакральне значення, адже його було зведено безпосередньо на місці масового таємного поховання тисяч жертв тоталітарного комуністичного режиму та політичних репресій 1930–1950-х років.
  • Постаті політичних діячів: Ліворуч біля підніжжя кургану чітко диференціюється офіційна державна делегація, очолювана третім Президентом України Віктором Ющенком, за участі представників керівництва Дніпропетровської обласної ради та ОДА.
  • Дальній план: На вершині кургану височіє монументальний постамент із шестиметровою скульптурою скорботної жінки-матері, яка притискає до себе дитину. Справа на схилі пагорба розміщено почесну варту та хор у традиційному темному одязі. Тло представлене лісопарковою зоною та світло-блакитним небом із перистими хмарами.
5. Мистецтвознавча та стилістична характеристика
Твір виконано у стилі наївного малярства (примітивізму). Автор свідомо відмовляється від суворої академічної перспективи та глибокої деталізації облич на користь емоційної виразності та документального символізму. Колорит побудований на грі чистих, насичених кольорів із виразним символічним навантаженням: золото службових риз уособлює духовне світло й надію, зелень кургану — вічне оновлення життя над прахом невинно убієнних, а синьо-блакитне небо — спокій та очищення пам'яті. [1]
6. Історичне, культурне та музейне значення
Предмет має виняткову історико-документальну та меморіальну цінність. Він репортажно точно фіксує конкретну подію — урочисту церемонію відкриття найбільшого в Україні Меморіалу жертвам Голодомору на 9-му кілометрі Запорізького шосе у Дніпрі, яка відбулася 14 вересня 2008 року. Картина є візуальним документом епохи відродження національної ідентичності України у 2000-х роках, демонструючи синергію релігійного обряду та найвищих інститутів державної влади навколо вшанування трагічного минулого.

Джерела для верифікації атрибуції:
  1. Про передачу картини до фондів: «Експозицію доповнюють роботи дніпровського художника Станіслава Брунса з виставки "Сакральна Україна". Автор безкоштовно передав до музею 7 картин...» — Стаття «У Дніпрі відкрили Музей боротьби за Україну» на Радіо Свобода.
  2. Про місце поховання (курган) та пам'ятник: «Меморіал споруджено на місці масових поховань жертв сталінізму, розстріляних НКВДистами на 9-му кілометрі Запорізького шосе... Тіла скидали у траншеї. Насипано курган пам'яті...» — Офіційні матеріали Українського інституту національної пам'яті.
  3. Про участь Президента: «14 вересня 2008 року Президент України Віктор Ющенко взяв участь в урочистому відкритті Меморіалу жертвам політичних репресій та Голодомору...» — Хроніка подій від інформаційного агентства УНІАН.