Сокирка Наддніпрянського типу з лівобережжя м.Дніпра

 НАУКОВА АТРИБУЦІЯ МУЗЕЙНОГО ЕКСПОНАТА

ІНВЕНТАРНИЙ НОМЕР: МБУ-АРХ-0042
НАЗВА ПРЕДМЕТА: Сокира бойова / робочо-господарська наддніпрянського типу.

1. Технічні та морфологічні дані:

• Епоха / Датування: Домонгольський період, Середньовіччя (Київська Русь), XI – перша половина XIII століття.
• Матеріал: Кричне залізо, кування, ковальське зварювання.
• Вага: 542 грами (класична бойова вага індивідуального озброєння пішого воїна).
• Розміри: Довжина полотна — 14 см; ширина робочого леза — 7 см.
• Типологія: Тип IV (за класифікацією А. М. Кірпічнікова). Характеризується видовженою вузькою «шийкою», симетрично розширеним трапецієподібним лезом, подовженим вирізним обухом та наявністю бічних підпор-мисиків («щокавиць») для надійної фіксації на дерев'яному топорищі.
• Реставраційний статус: Предмет пройшов первинну стабілізацію та хімічну консервацію спиртовим розчином таніну, внаслідок чого на поверхні утворився стійкий захисний чорний залізотаніновий комплекс (таннат заліза). 

2. Провенанс (Походження):

Артефакт походить із території Лівобережжя міста Дніпра, безпосередньо у межах його історичних поселень, розташованих уздовж нижньої течії річок Самара та Оріль. Зберігався як родинний спадок (передавався між поколіннями місцевих жителів), що вказує на його первісне виявлення під час господарських, будівельних чи сільськогосподарських робіт на лівому березі Дніпра у XIX–XX століттях. Викуплений та переданий до фондів Музею у стабілізованому стані.

3. Історичний контекст (Прикордоння Русі, уличський субстрат та Посамарський вузол):

Межиріччя Нижньої Самари та Орілі на лівому березі Дніпра в XI–XIII століттях було стратегічною контактною зоною між давньоруською державою та кочовим Степом (торками, половцями). Масштабний археологічний комплекс на Ігренському півострові, де знайдено аналогічні предмети, у радянській історіографії (за Б. Рибаковим) часто ототожнювали з племінним центром уличів — літописним містом Пересічень. Сучасна наука дискутує щодо цієї назви, локалізуючи літописний Пересічень західніше (у Буго-Дністровському межиріччі або Подунав'ї). 

Попри дискусії навколо назви, Самарське (Ігренське) городище на лівому березі Дніпра є безумовним і найбільшим у регіоні торгово-ремісничим та оборонним форпостом домонгольського часу. Його населення (включаючи автохтонні уличські елементи, що залишилися в регіоні, та пізніших бродників) контролювало найважливішу річкову переправу перед Дніпровими порогами. 

Дана сокира вагою 542 грами є класичним зразком військово-побутового реманенту цього прикордонного слов'янського населення. Вона була універсальним інструментом та зброєю: її вага ідеально збалансована для ближнього бою, а конструкція дозволяла використовувати її під час військово-інженерних робіт (облаштування засік, будівництво фортифікаційних споруд та річкових суден) для захисту Посамарських річкових шляхів до моменту монголо-татарського руйнування у 1240-х роках. 

4. Наукові джерела та література (джерельна база атрибуції):

1. Кирпичников А. Н. Древнерусское оружие. Выпуск 2. Копья, suлицы, боевые топоры, булавы, кистени IX–XIII вв. — М.-Л.: Наука, 1966. (Типологія сокир Типу IV). 
2. Залізняк Л. Л. «Град русичів ім’ям Пересічень» у м. Дніпро в світлі археологічних даних // Археологія. — 2019. — № 1. — С. 98–110. (Критика ігренської локалізації Пересіченя). 
3. Ковальова І. Ф. Дослідження літописного Пересіченя // Археологічні дослідження в Україні 2001–2002 рр. — К., 2003. (Матеріальна культура Посамар'я). 
4. Енциклопедія історії України: Т. 8: Па–Прик / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во "Наукова думка", 2011. — Стаття: Пересічен.

---

Уламок німецької шаблі 1635р.

 НАУКОВА АТРИБУЦІЯ МУЗЕЙНОГО ЕКСПОНАТА

Музей боротьби за Україну
Тип предмета: Зброя короткоклинкова / середньоклинкова (трансформована, колючо-ріжуча)
Класифікація: Протикальчужний бойовий ніж (піддоспішний ніж-кинджал комбінованої дії), створений на базі повноцінного клинка бойової кавалерійської шаблі/палаша 1635 року випуску.

---

I. Загальні метричні дані та опис стану

• Загальна довжина предмета: 730 мм
• Довжина руків’я (хвостовика): 160 мм
• Довжина клинка (збереженої частини): 570 мм
• Ширина клинка: 35 мм (стала по всій довжині уламка до зони фінального загострення)
• Особливості заточки: Чітко фіксуються залишки первинної робочої заточки по всій довжині клинка, що підтверджує його первісну бойову функцію.
• Конструкція: Суцільний хвостовик (Full Tang) із кованим завитком-упором. Первинні рогові накладки та залізна європейська хрестовина (орієнтовно 120 мм) на даний момент втрачені внаслідок тривалого перебування в землі (ймовірно, демонтовані та продані окремо попереднім власником/копачем через нерозуміння історичної цінності всього комплексу).
• Стан збереження: Археологічний метал із глибокими кавернами та слідами оксидації, що потребує музейної консервації.

---

II. Атрибуція, розташування та семантика клейма

На відстані 160 мм від руків'я безпосередньо на заточеній бойовій голомені клинка вибито оригінальне чеканене ковальське тавро: 16 [Циркуль/Піраміда] 35.

1. Розташування клейма (Маркер балансу): На початковій цілій кавалерійській шаблі (довжиною ~100 см) це тавро знаходилося далеко попереду від ефеса на бойовій смузі. Майстер вибив його точно в точці первинного динамічного центру мас (балансу) повної шаблі, що було знаком вищої якості розваговки зброї.
2. Семантика символу: Знак у вигляді чіткої заповненої піраміди з ніжками без горизонтальної перетинки — це старовинний вимірний циркуль (аршин), цеховий знак інспектора зброярської гільдії, що зустрічається на клинках Нового часу. Він символізував «ідеальну міру», точність геометрії та правильну розваговку клинка.
3. Походження: Західна Європа (Німеччина, цехи Золінгена/Пассау) або великі королівські мануфактури Речі Посполитої (Гданськ), які копіювали німецькі тавра та карбували розділену дату за аналогією з тогочасними монетами короля Владислава IV Вази.

---

III. Фізика зміщення балансу

Сучасне положення центру мас експоната є математичним та фізичним доказом втрати елементів руків'я:

• Первинний баланс ножа: Відразу після переробки уламка шаблі, коли на зброї ще стояла велика 12-сантиметрова залізна хрестовина та важкі рогові накладки, важкий ефес повністю компенсував вагу 57-сантиметрового клинка. Баланс протикальчужного ножа знаходився ідеально на хрестовині, що забезпечувало максимальну точність та керованість під час колючого удару.
• Сучасний баланс: Внаслідок деструкції рогових накладок та втрати залізної гарди руків'я стало невагомим хвостовиком. За законом важеля Архимеда, центр мас природно змістився вперед на 16 см від ручки і зупинився точно на клеймі, зафіксувавши його нове положення.

---

IV. Історико-технологічний контекст

1. Зв'язок із повстанням Івана Сулими (1635 рік): Нова європейська шабля зі свіжим тавром 1635 була захоплена козаками під керівництвом гетьмана Івана Сулими під час нічного руйнування фортеці Кодак у серпні 1635 року, де її залогою були німецькі драгуни. Уламок довжиною 75 см із розбитим у бою бойовим кінцем став трофеєм.
2. Технологія створення та бойова функція: Козацький майстер провів швидку і раціональну польову модернізацію. Щоб не перековувати клинок на гарячу (це б повністю «відпустило» і зіпсувало оригінальне мануфактурне гартування сталі), коваль просто обрубав зайве по ширині 35 мм у місці розлому та слісарним способом (обточуванням) різко загострив кінець, сформувавши протикальчужне вістря.
3. Механізм ураження: Оскільки заточка збереглася по всьому клинку, цей предмет діяв як потужний пробійник. При колючому ударі важкий клинок не гнувся і під вагою металу з легкістю розсував та розривав кільця кольчуги, а гостро виведені грані кінця перерізали піддоспішну підкладку (шкіру чи стьобанку), завдаючи смертельних ран у тісному ближньому бою.
4. Гайдамацька традиція «Свячених ножів»: Цей ніж є прямим історичним та конструктивним попередником зброї Коліївщини 1768 року. Люди Максима Залізняка у Холодному Яру копіювали саме цей козацький досвід: брали уламки старої бойової сталі із збереженою заточкою, «прибирали зайве» у сільських кузнях і створювали важкі протикальчужні ножі для безкомпромісного пробивання ворожого захисту.

---

V. Наукові джерела для паспортизації

1. Тоїчкін Д. В. Клинкова зброя козацької старшини XVI — першої половини ХVІІІ ст.: проблеми атрибуції та класифікації. — К.: Інститут історії України НАН України, 2007. (Параметри шабельних смуг 35 мм та імпорт сталі).
2. Тоїчкін Д. В. Козацька шабля XVII–XVIII ст.: історико-зброєзнавче дослідження. — К.: Стилос, 2007. (Анатомія ефесів, порівняння європейських 12-см та козацьких 8-см хрестовин).
3. Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. Том 2. (Детальна хроніка штурму фортеці Кодак Іваном Сулимою у серпні 1635 року та озброєння драгунів).
4. Zabłocki W. Cięcia prawdziwą szablą. — Warszawa, 1989. (Дослідження центрів мас, розваговки та зміщення балансу в довгоклинковій зброї XVII століття).
5. Gyngell D. S. Armourers Marks. — Thorsons Publishers, 1959. (Аналіз зброярських клейм, зокрема знаків вимірювальних циркулів німецьких та польських цехів).
6. Матеріали науково-практичної конференції «Холодний Яр — простір свободи». — Чигирин, 2012. (Історичні розвідки про трансформацію уламків шабель на колючі бойові ножі та традицію свячених ножів).

---

Висновок: Експонат має виняткову історичну, музейну та наукову цінність як еталонний датований зразок козацької зброї комбінованої дії періоду повстання Івана Сулими. 

Шаблі фельдмаршальської серії:"Врангель" та "Шарнгорст"

 НАУКОВА МУЗЕЙНА АТРИБУЦІЯ ЕКСПОНАТІВ

Комплекс: Парадна холодна зброя Сухопутних військ Вермахту (Heer) періоду Другої світової війни з трофейною історією.

---

ЕКСПONАТ № 1. Шабля німецька парадна офіцерська кавалерійського типу, модель № 1693 «Wrangel» (Врангель)

1. Загальні відомості та класифікація

• Тип зброї: Холодна довгоклинкова січна-колюча зброя; німецька офіцерська парадна шабля (Exsationssäbel).
• Виробник / Зброярська фабрика: Carl Eickhorn Blankwaffenfabrik, м. Золінген (Solingen), Третій Рейх (Німеччина).
• Автор художнього проєкту (дизайну): Пауль Касберг (Paul Casberg), офіційний художник-графік Міністерства авіації та розробник військової атрибутики Третього Рейху.
• Період виготовлення: 1936–1942 рр. (період активного комерційного випуску серії).

2. Матеріали, техніка та розміри

• Матеріали:
  • Клинок: Високовуглецева сталь, кування, нікелювання, високоточне слісарне вирівнювання, глибоке промислове штампування.
  • Ефес: Сплав легких металів на основі алюмінію (технологічне маркування «Aluminium-елоксал»), художнє лиття, гальванічне вогневе золочення, хімічне фінішне патинування.
  • Руків'я: Монолітний пресований пластик (чорний целулоїд / бакеліт), кручений металевий дріт (філігрань).
• Параметри: Загальна довжина предмета — бл. 95–100 см; довжина клинка — бл. 80–83 см.
• Комплектність: Повна комплектація зброї (клинок та ефес); оригінальні піхви відсутні.

3. Опис конструкції та експертні пояснення деталей

• Клинок та геометрія вигину: Клинок сталевий, однолезовий, із широким глибоким долом (для зменшення ваги та збереження жорсткості). Бойовий кінець виконаний у формі дволезового єлмана. Важливе конструктивне пояснення: Ця модель має виражений, глибокий радіус вигину клинка. Такий кавалерійський тип геометрії був закладений дизайнером навмисно, щоб підкреслити приналежність зброї до традицій кінноти, оскільки граф фон Врангель був легендарним командиром кірасирів. Шаблю з таким вигином найчастіше замовляли офіцери кавалерії та кінної артилерії Вермахту. На п’яті клинка (рікассо) під захисним суконним флястом міститься глибоко вибите оригінальне тавро фабрики Carl Eickhorn у вигляді стилізованої білки, що тримає меч (фірмовий знак зброярні).
• Ефес та стан символіки: Ефес виготовлений із полегшеного алюмінієвого сплаву, що робило зброю зручною для багатогодинних парадних церемоній. Складається з D-подібної захисної дужки, гуська у формі голови леопарда/лева та правої лангети (щитка). Дужка вкрита чітким рельєфним рослинним орнаментом із дубового листя. Щиток гарди виконаний у формі німецького імперського орла з розправленими крилами. Сліди денацифікації: На щитку зафіксовано чіткі фізичні сліди ручного зрізання або затирання повоєнного періоду. Знищено виключно нацистську символіку — малий вінок зі свастикою (сваргою) у лапах орла. Сам силует птаха, крила та фактура щитка залишилися цілими, що є класичним прикладом збереження трофея ветеранами Другої світової війни для уникнення кримінальної відповідальності за радянським законодавством.

---

ЕКСПONАТ № 2. Шабля німецька парадна старшого офіцерського складу та генералітету, модель № 1694 «Scharnhorst» (Шарнгорст)

1. Загальні відомості та класифікація

• Тип зброї: Холодна довгоклинкова січна-колюча зброя; парадна офіцерська/генеральська шабля (Exsationssäbel).
• Виробник / Зброярська фабрика: Carl Eickhorn Blankwaffenfabrik, м. Золінген (Solingen), Третій Рейх (Німеччина).
• Автор художнього проєкту (дизайну): Пауль Касберг (Paul Casberg).
• Період виготовлення: 1936–1942 рр.

2. Матеріали, техніка та розміри

• Матеріали:
  • Клинок: Високовуглецева сталь, ковка, нікелювання (втрачене внаслідок корозії), штампування.
  • Ефес: Важкий кольоровий сплав (художня латунь / томпак / бронза), високоточне лиття за восковими матрицями, золочення, штучне глибоке патинування.
  • Руків'я: Пластик, кручена металева філігрань.
  • Піхви: Листова сталь, гнуття, паяння, покриття оригінальним чорним масляним лаком гарячого сушіння (нігтьовий лак); фурнітура (устя, обоймиця з кільцем) — патинована латунь, гвинти.
• Параметри: Загальна довжина у піхвах — бл. 100 см.
• Комплектність: Повна, у комплекті з рідними оригінальними сталевими піхами.

3. Опис конструкції та експертні пояснення деталей

• Клинок та геометрія вигину: Сталевий однолезовий клинок. Важливе конструктивне пояснення: На відміну від «Врангеля», клинок «Шарнгорста» є значно прямішим (має мінімальний радіус вигину). Це класичний «піхотний» або «штабний» стандарт довгоклинкової зброї. Пряміший клинок візуально нагадував палаш або шпагу, виглядав суворіше в строю при носінні пішим офіцером на портупеї і призначався більше для комбінованого колючо-січного удару. На п'яті під флястом присутнє автентичне вибите клеймо фабрики Carl Eickhorn.
• Стан збереження металу (каверни): Поверхня клинка має глибокі сліди точкової оксидації (каверни від іржі). Це прямий наслідок тривалого історичного зберігання предмета в несприятливих умовах вологи (протікання даху на горищі або сирість підвалу). На момент атрибуції проведено професійну консервацію: руда (активна) іржа повністю відсутня, оксиди переведені в стабільну темну захисну патину, що зупинило руйнування сталі.
• Ефес та стан символіки: Ефес виконаний у «важкому» бронзово-латунному варіанті, що історично було стандартом саме для моделі № 1694 і підкреслювало її статус вищої цінової категорії для старших офіцерів та генералів Вермахту. Дужка оздоблена рельєфним дубовим листям. Центральний лангет (щиток) прямокутний із фігурним низом. Сліди денацифікації: На щитку проведено повну повоєнну денацифікацію — об’ємну фігуру армійського орла було повністю зрізано і зашліфовано вручну до площини дзеркала медальйона. Навколо медальйона збереглися первісні рельєфні обриси дубових гілок, які створюють візуальний контур колишнього орнаменту.

---

ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ: ФЕЛЬДМАРШАЛЬСЬКА СЕРІЯ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ

Для музейного обліку критично важливо зафіксувати, що «Фельдмаршальська серія» (Feldmarschall-Serie) фабрики Carl Eickhorn складалася всього з 9 клинків (моделей). Це був ексклюзивний, обмежений за кількістю проєкт художньої зброї, затверджений перед початком Другої світової війни.

Кожна з 9 моделей отримала власну назву на честь видатних воєначальників та реформаторів прусської та німецької армії, підкреслюючи спадкоємність військової слави. Вони продавалися виключно офіцерам за їхні власні кошти через комерційні каталоги.

                Шабля Принц Євгеній

На цьому фото 8 інших моделей

.
Повний перелік 9 моделей «Фельдмаршальської серії» Eickhorn:

1. № 1693 «Wrangel» (Врангель) — кавалерійський тип, полегшений алюмінієвий ефес (представлений в експозиції музею).
2. № 1694 «Scharnhorst» (Шарнгорст) — піхотний/генеральський тип, важкий латунний ефес (представлений в експозиції музею).
3. № 1695 «Gneisenau» (Гнейзенау)
4. № 1696 «Blücher» (Блюхер)
5. № 1697 «Derfflinger» (Дерффінгер)
6. № 1702 «Lützow» (Лютцов)
7. № 1704 «Roon» (Роон)
8. № 1706 «Prinz Eugen» (Принц Ойген)
9. № 1708 «Zieten» (Цітен)

Музейне та історичне значення даних експонатів

Представлені дві шаблі з дев'яти існуючих у серії є рідкісними зразками мілітарії Третього Рейху. Особливу цінність для Музею боротьби за Україну становить саме їхній нинішній стан (наявність каверн, зрізані свастики та орли). Ці деталі перетворюють зброю ворога на історичне свідчення Перемоги. Вони демонструють типову долю «воєнних трофеїв», які привезли українські солдати у складі Червоної армії додому, і які змушені були «денацифікувати» (нівечити символіку) вручну підручними інструментами, щоб зберегти рідкісні клинки в умовах жорсткого радянського тоталітарного контролю.

---

НАУКОВО-ДОВІДКОВІ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Angolia, John R. Swords of Germany 1900/1945. — San Jose, California: R. James Bender Publishing, 1988. — P. 83–115. (Основне профільне джерело, присвячене специфікації всіх 9 моделей Фельдмаршальської серії).
2. Johnson, Thomas M. Collecting the Edged Weapons of the Third Reich. (Volume I–VIII). — Torrance, California: Мilitary Аntiques. (Аналіз таврування та матеріалів фабрики Carl Eickhorn за періодами 1933–1945 рр.).
3. Офіційний комерційний каталог Carl Eickhorn (Золінген), видання 1939 року. Original-Katalog: Blankwaffen Carl Eickhorn, Solingen. (Першоджерело, що містить ескізи Пауля Касберга для моделей № 1693 та № 1694).
4. Кулинский А. Н. Немецкое холодное оружие: В 2 томах. — Санкт-Петербург: Атлант, 2007. (Музейна методологія дослідження та верифікації клинкової зброї Золінгена).