Картка німецьких правителів 1915р в рамці

 МУЗЕЙ БОРОТЬБІ ЗА УКРАЇНУ

(Заснований у 202

1 році)

АКТ НАУКОВОЇ АТРИБУЦІЇ МУЗЕЙНОГО ПРЕДМЕТА

• Група зберігання: Письмові джерела (Фотодокументи) / Металопластика (Предмети інтер'єру)
• Найменування предмета: Фотокартка групова патріотична в декоративній кабінетній рамі.
• Назва сюжету: «Das deutsche Kaiserhaus» («Німецький імператорський дім»).

1. Датування та походження:

• Дата створення: 1915 рік.
• Місце створення: Німецька імперія, м. Берлін.
• Видавництво / Виробник: Нова фотографічна спілка у Берліні (Neue Photographische Gesellschaft, NPG). Серійний номер випуску — 5385.

2. Матеріал та техніка виготовлення:

• Фотокартка: Папір, фотодрук (ротаційний фотодрук/бромосрібна технологія).
• Рама (лицьова частина): Шпіатр (цинковий сплав), художнє фігурне литво, патинування.
• Рама (зворотна частина): Жерсть (листова сталь), штампування, паяння оловом.
• Захисний елемент: Скло тонке рамкове, автентичне (періоду виготовлення предмета).

3. Розміри:

• Стандартний формат поштової картки початку XX століття (орієнтовно 9×14 см).

4. Іконографічний та історичний опис сюжету:
На аверсі фотокартки представлена масштабна офіційна групова композиція родини Гогенцоллернів періоду Першої світової війни. Зображення виконане технікою фотомонтажу на тлі інтер'єру палацової зали, декорованої державним гербом Німецької імперії (Reichsadler).

• У центрі композиції сидить імператриця Августа Вікторія (Auguste Viktoria).
• Ліворуч від неї стоїть останній німецький кайзер та прусський король Вільгельм II (Wilhelm II).
• Навколо розташовані їхні дорослі діти з родинами: Кронпринц Вільгельм із дружиною Цецилією (справа), принци Ейтель Фрідріх, Адальберт, Август Вільгельм, Оскар, Йоахім, єдина донька — принцеса Вікторія Луїза, а також молодші онуки імператора.
• Атрибутивна деталь: На підлозі біля ніг родини зафіксовано іграшкову гармату, що підкреслює мілітарний дух епохи.
• Маркування: У лівому нижньому кутку нанесено друкований каліграфічний напис: «Das deutsche Kaiserhaus». У правому кутку — номер «5385». Реверс картки чистий, містить захисне фабричне тиснення компанії NPG у формі трикутника.

5. Конструктивні особливості рами:
Настільна рама виконана у стилі необароко (рококо), прикрашена ажурним рослинним орнаментом, волютами та фігурним навершям (короною). На звороті конструкція повністю укомплектована автентичними деталями: оригінальною жерстяною кришкою-задником та рухомою ніжкою-упором, яка має сліди історичного низькотемпературного паяння оловом у місці з'єднання.

6. Стан збереження:

• Фотокартка (аверс): Ідеальний (колекційний), без механічних пошкоджень, заломів та втрат емульсії.
• Фотокартка (реверс): Задовільний, наявні природні часові пожовтіння паперу та плями фоксингу («лисячі плями») від тривалого контакту з вологою та металом.
• Рама: Хороший. Метал покритий природною благородною патиною. Конструкція повністю цілісна, функціональна, без втрат литих елементів фрагментів.

7. Історико-музейна цінність:
Предмет є рідкісним зразком абсолютно повного, нерушеного автентичного збору (капсула часу), де фотокартка, рама, скло та задня кришка збереглися разом з епохи Першої світової війни. Лот має виразне історичне, культурне та кабінетно-інтер'єрне значення як свідчення мілітарної пропаганди та європейського побуту доби Великої війни (1914–1918р.

Пара синодників та експансія Москви через релігію.

 НАУКОВО-АТРИБУЦІЙНИЙ ВИСНОВОК

Науково-дослідного відділу Музею боротьби за Україну

Об’єкт дослідження:

Компаративна пара предметів релігійного побуту та паломницької атрибутики України:

1. Родинний синодник (пом'яник) роду Бурди (нащадків/дослідників козацького роду кошового отамана Івана Сірка). Період створення: межа XIX — початку XX ст. (до 1910 р.).
2. Паломницький сувенірний складень-книжечка «Києво-Печерська Лавра». Період створення: кінець 1990-х — початок 2000-х рр.

---

ЧАСТИНА І. Сакральна чистота та автентичність: Синодник роду Бурди (до 1910 р.)

Родинний синодник роду Бурди є цінною історико-побутовою та етнографічною пам’яткою української духовної культури межі століть.

• Технологічні особливості: Оклад синодника виконано методом хромолітографії на металі. Ця технологія масового друку на блясі набула найвищого розквіту в Російській імперії у період 1890–1910 рр. і повністю припинила своє існування з початком Першої світової війни та революційних подій. Наявність цього методу чітко датує предмет рамками до 1910 року.
• Візуальна програма: На лицьовій стороні представлена канонічна іконографія Голгофської жертви — «Розп'яття Христове з майбутніми».
• Аполітичність та духовний зміст: Експертний аналіз підтверджує, що структура синодника позбавлена будь-яких ідеологічних, секулярних чи політизованих елементів. Предмет створювався виключно для внутрішньосімейного релігійного вжитку — молитовного поминання померлих представників українського козацького роду. Попри фабричний метод виготовлення окладу, внутрішній зміст пам'ятки відображає чисту, канонічну християнську традицію, що трималася на повазі до предків та була абсолютно відірвана від тогочасних імперських політичних доктрин.

---

ЧАСТИНА ІІ. Матеріальні докази культурно-релігійної експансії у лаврському складні (кінець ХХ ст.)

На противагу аполітичному родинному синоднику, сувенірна книжечка, що реалізовувалася структурами Московського патріархату під час утримання ними Києво-Печерської Лаври, є штучно створеним інструментом гібридної ідеологічної окупації українського сакрального простору.

На основі матеріальних ознак предмета науковий відділ документує такі докази експансії (soft power):

1. Маніпулятивна мімікрія під державний контекст (Зворот окладу)

На тильній стороні металевої обкладинки проштамповано офіційний Герб міста Києва, затверджений рішенням Київради від 18 квітня 1995 року.

• Суть експансії: Використання офіційної символіки новітньої Незалежної України на зовнішній стороні виробу мало на меті замаскувати ідеологічний вміст. Це створювало ілюзію «місцевого українського продукту» та маркувало простір Лаври як інтегрований у тогочасне державне поле, нейтралізуючи первинну настороженість покупця.

2. Текстова інтервенція (Внутрішній паперовий блок)

Центральним смисловим елементом внутрішнього блоку є вірш російського радянського актора та ультраконсервативного діяча Михайла Ножкіна (мовою оригіналу), написаний у період радянської підготовки до 1000-ліття Хрещення Русі. М. Ножкін є системним просувачем ідеологем «руського міра».

• Суть експансії: Вміщення російського пропагандистського тексту в сувенір головної української святині є прямою спробою ідеологічної анексії пам'яті. Через релігійну лірику московського автора у свідомість українських паломників впроваджувався деструктивний наратив про «спільну духовну колиску» та нерозривність України з російським культурним полем.

3. Технологічна фальсифікація «давнини»

Латунну обкладинку сучасного виробу (кінець ХХ ст.) піддано штучному хімічному патинуванню (зачорненню) для імітації старовинної металопластики ХІХ століття.

• Суть експансії: Надання сучасному сувеніру вигляду «древньої реліквії» мало на меті сформувати у вірян хибне уявлення про «історичну тяглість», «багатовікову незмінність» та легітимність перебування українського монастиря під омофором Москви.

---

ПІДСУМОК:

Наданий комплекс предметів наочно ілюструє глибокий цивілізаційний та моральний розрив між двома історичними епохами:

1. Синодник роду Бурди (до 1910 р., хромолітографія на металі) — репрезентує чисту українську сакральну спадщину, де панує виключно християнський догмат і родова пам'ять козацьких нащадків. Пам'ятка повністю вільна від політичного навантаження.
2. Складень «Києво-Печерська Лавра» (кінець ХХ ст.) — репрезентує секуляризований продукт релігійної пропаганди МП, де форма (український герб та постаті святих Антонія і Феодосія) використана як маскувальна обгортка для просування імперського змісту (вірш Ножкіна).

Обидва предмети мають високу науково-просвітницьку та музейну цінність як наочна експозиційна пара, що демонструє різницю між автентичною релігійною культурою України та методами гібридної ідеологічної експансії новітнього часу.