Ремінь брючний РККА модель 1928р.

 НАУКОВО-ІСТОРИЧНА АТРИБУЦІЯ МУЗЕЙНОГО ПРЕДМЕТА

Музею боротьби за Україну

Відділ військової історії та уніформології.
(Повний зведений звіт за результатами комплексної візуальної та історико-текстової експертизи)

Предмет: Ремінь брючний солдатський (для підтримування шароварів/штанів).
Регіон походження: УСРР / СРСР.
Історична приналежність: Робітничо-Селянська Червона Армія (РСЧА / РККА), модель (зразок) 1928 року. [1]

---

1. Матеріалознавча експертиза та конструкція

• Матеріал: Натуральна шкіра рослинного або хромового дублення. На відміну від товстих шинельних чи портупейних поясів, брючні ремені виготовлялися з еластичнішої шкіри середньої товщини.
• Ширина («вузький стан»): Характерна вузька форма (орієнтовно 20–25 мм). Це зумовлено стандартами крою тогочасних військових шароварів та галіфе РСЧА, які мали відносно вузькі петельки (хомутики) для ременя на поясі.
• Пряжка: Проста одношпенькова або затискна металева рамка без надлишкового декору. Головна вимога до брючного ременя 1920-х років — максимальна плоскість, щоб пряжка не випирала з-під суконної чи бавовняної літньої гімнастерки (рубахи). [1]

---

2. Стан збереженості та побутовий контекст

• Стан: Задовільний. Має природні сліди тривалого щоденного використання (патина на шкірі, деформація отворів від шпенька, можливі мікротріщини або затертість металу пряжки).
• Історичне обґрунтування стану: Задовільний стан для брючного ременя — це закономірність. Під час перебування бійця в польових таборах, на маневрах чи у казармі брючний ремінь брав на себе основне навантаження (піт, механічне тертя, волога). Окрім того, за правилами внутрішньої служби РСЧА, у вільний від занять час бійцям дозволялося підперезувати літню сорочку поверх саме брючним ременем, що прискорювало його зношування. [1]

---

3. Хронологічні межі та уніформологічне значення

• Датування: 1928–1935 рр. Зразок затверджено в період реформ уніформи РСЧА кінця 1920-х років (коли впроваджувалися нові зразки літніх кашкетів, петлиць та польового спорядження). Використовувався як невіддільна частина внутрішнього (чисто утилітарного) забезпечення солдата до введення уніфікованого спорядження зразка 1935 року.
• Ідеологічний підтекст: Предмет демонструє жорстку економію мілітаризованої держави. На відміну від офіцерських ременів, рядовому складу видавалися максимально спрощені, суто функціональні елементи одягу. Часто замість шкіряних брючних ременів через дефіцит сировини видавали тасьмяні (брезентові), тому шкіряний оригінальний екземпляр 1928 року є цінною знахідкою. [1, 2, 3, 4]

---

4. Висновок та музейна цінність

Для масового антикварного ринку предмет виглядає надто скромно через відсутність яскравої символіки чи великих блях. Проте за концепцією Музею боротьби за Україну, цей ремінь є унікальним мікроісторичним свідком повсякденного життя бійців Червоної армії міжвоєнного періоду. [1]

Він доповнює експозицію живої, неплакатної історії військового побуту доби перших п'ятирічок, колективізації та підготовки СРСР до великої війни. Об'єкт заслуговує на статус музейного експоната допоміжного речового фонду з високою історико-побутовою цінністю.

---

Список наукових та архівних джерел для підкріплення атрибуції

1. Нормативні інструкції та правила (Організація побуту):
   • «Инструкция по сбережению и очистке вещевого довольствия и снаряжения бойца РККА» — М.: Воениздат НКО СССР, 1932/1938 г. (Регламентує порядок догляду та носіння брючних ременів у таборах).
   • «Иллюстрированное описание обмундирования и знаков различия сухопутных и воздушных сил РККА» — Л., 1929 г. [1]
2. Дослідження з історії форми одяги та спорядження РСЧА:
   • Харитонов О. В. Иллюстрированное описание обмундирования и знаков различия Красной Армии (1918–1945 гг.) / Артиллерийский исторический музей МО СССР. — Л., 1960.
   • Ш Shalito, I. Savchenkov. Red Army Uniforms 1918–1945 / Красная Армия: обмундирование и снаряжение. — М., 2002. (Розділи про внутрішнє та натільне забезпечення солдатів міжвоєнного періоду).

---

Ремінь ЧК чи ВЧК.

 НАУКОВО-ІСТОРИЧНА АТРИБУЦІЯ МУЗЕЙНОГО ПРЕДМЕТА

Музею боротьби за Україну

Відділ військової історії, уніформології та сфрагістики.
(Повний зведений звіт за результатами комплексної візуальної, матеріалознавчої та історико-технічної експертизи)

Предмет: Ремінь поясний кавалерійський (портупея) з рухомою триточковою муфтою системи зразка 1881 року для підвісу холодної зброї (шашки).
Регіон походження / виявлення: Україна, Придніпров'я (Дніпропетровська область).
Гіпотетична відомча приналежність: Оперативний або кавалерійський склад Всеросійської / Всеукраїнської Надзвичайної комісії (ЧК / ВУЧК), Державного політичного управління (ГПУ) при НКВС.

---

1. Елементний аналіз та матеріалознавча експертиза

Артефакт являє собою зразок професійного мілітарного спорядження першої половини ХХ століття, що має специфічну функціональну конструкцію:

• Матеріал полотна: Надзвичайно товста, щільна натуральна шкіра коня (конина). У військовій індустрії кінець ХІХ – першої третини ХХ ст. кінська шкіра вважалася еталоном для кавалерії через її унікальну стійкість до розривів, деформацій під навантаженням та тривалого впливу тваринного поту й сирості.
• Пряжка (Бляха): Класична прямокутна рамкова, двошпенькова («на два язика»). Конструкція без ідеологічної чи державної символіки, орієнтована суто на надійну фіксацію широкого кавалерійського пояса.
• Колір і приборний метал: Білий метал (мельхіор, залізо з нікелюванням або лудженням). У військовій уніформології білий прилад («срібний колір») є ключовим хронологічним та відомчим маркером полків імперського періоду (драгуни, окремі козацькі частини) або ранніх радянських спецпідрозділів.
• Конструктивний вузол підвісу: На полотні присутня оригінальна шкіряна ковзна муфта зі складною триточковою системою розподілу ваги зброї:
  • Дві верхні металеві скоби: Призначені для інтеграції та фіксації плечових пасиків, які переносили вагу шашки на плечовий пояс вершника.
  • Одна коса нижня скоба: Призначена для безпосереднього кріплення верхнього пасика піхов кавалерійської чи козацької шашки зразка 1881 або 1927 років.

---

2. Стан збереженості та комплектність

• Комплектність: Часткова. Самі плечові ремені (наплічна портупея) відсутні. Тонка шкіра наплічних ременів у процесі тривалого побутування піддавалася значно вищому стиранню, натягу та деформації, через що ці елементи зношувалися, утилізувалися або втрачалися першими в кабінетних чи побутових умовах. Поясна основа, бляха та найцінніша деталь — кавалерійська триточкова муфта — збереглися повністю.
• Стан збереженості: Ідельний (колекційний). Полотно ременя повністю зберегло первинну еластичність, міцність і гладкість лицьового шару (топ-грейн). Відсутні глибокі тріщини, розшарування чи сліди біологічного гниття шкіри. Метал фурнітури не має кавернозної або наскрізної іржі. Такий стан є аномально рідкісним для предметів, яким близько 100 років, і свідчить про виключно кабінетне (тилове або архівне) зберігання у сухому приміщенні без контакту з агресивним середовищем (землею, підвалами, горищами).

---

3. Історико-уніформологічний контекст та атрибуція (ЧК / ГПУ)

Конструкція ременя із ковзною муфтою розроблялася для вирішення головної проблеми кінного вершника — балансування важкої довгоклинкової зброї під час галопу. Дві верхні скоби утримували систему на плечах, не дозволяючи піхвам відтягувати пояс донизу.

Факти, що вказують на використання предмета оперативним складом ЧК/ГПУ у період 1918–1924 років:

1. Ресурсний колапс та експропріація: Після Жовтневого перевороту та під час Перших визвольних змагань більшовики не мали власної розвиненої легкої промисловості. Снаряження новостворених загонів ВЧК/ВУЧК здійснювалося шляхом тотальної реквізиції та конфіскації майна із царських військових складів імперської армії (де зберігалися кавалерійські запаси з «білим приладом» фурнітури).
2. Специфіка чекістської служби: Оперативники ЧК постійно пересувалися на конфіскованих автомобілях, прольотках або кулеметних тачанках. На відміну від стаціонарно закріпленого ременя, ковзна муфта системи 1881 року дозволяла чекісту одним рухом миттєво зсунути важку шашку назад, коли він сідав на сидіння авто, і так само легко повернути її вперед на ліве стегно при виході для проведення раптового обшуку, арешту чи ліквідації.
3. Причина ідеального стану: Носії цього ременя з каральних органів ЧК/ГПУ не вели тривалих окопних боїв і не піддавали амуніцію жорстким польовим випробуванням. Обшуки в містах Придніпров'я (Катеринослав/Дніпропетровськ) та тилове адміністрування забезпечили мінімальний фізичний знос ременя. Окрім того, співробітники спецслужб ретельно доглядали за дефіцитною конячою шкірою, змащуючи її касторовою олією та тваринними жирами.

---

4. Висновок та музейна цінність

Для комерційного ринку масового мілітарі-антикваріату СРСР (періоду 1950-80-х років) предмет є нетиповим через відсутність звичної радянської символіки. Проте в контексті концепції Музею боротьби за Україну артефакт має статус унікального речового доказу перших років становлення радянського тоталітарного режиму (червоного терору).

Ремінь ілюструє реальну, неплакатну історію України: матеріальний дефіцит раннього радянського апарату, використання трофейної імперської спадщини каральними органами та побут оперативників ЧК/ГПУ на теренах Південно-Східної України. Предмет заслуговує на внесення до основного фонду музею як унікальний експонат військово-технічного та соціально-політичного спрямування.

---