" Півнів під стріху". Станіслав Брунс.

 НАУКОВО-МИСТЕЦТВОЗНАВЧА АТРИБУЦІЯ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ

I. Офіційна метрика (паспортні дані)

• Автор: Брунс (Борунса) Станіслав Карлович.

• Назва (мистецтвознавча): «Півнів під стріху"@.

• Техніка та матеріали: Полотно, олія.

• Фізичні розміри: 50 × 70 см.

• Період створення: після квітня 2022 року (перший етап повномасштабного вторгнення рф в Україну).

• Маркування / Підпис: У правому нижньому кутку міститься авторський автограф латиницею — "Bruno".

• Стилістичний напрям: Наївне мистецтво (етно-примітивізм, народний військовий плакат / футуризм).

II. Композиційна структура твору

Картина побудована на триплановій горизонтальній перспективі, яка чітко розмежовує просторові зони дії:

1. Передній план (Сакральний суходіл): Центральною фігурою є український воїн-захисник в етнічному образі козака. Він зображений зі спини, одягнений у класичні червоні шаровари, має традиційну зачіску-оселедець. Воїн тримає оголену шаблю в одній руці та показує красномовний фалічний жест у бік акваторії. Поруч із ним на землі деталізовано стародавню кам'яну кладку та руїни античного походження. Контури суші повністю дублюють географічні обриси острова Зміїний.

2. Середній план (Театр бойових дій): Посеред морської гладі розміщено силует сірого військового корабля, на якому чітко верифікується номер 121, що відповідає флагману Чорноморського флоту РФ — ракетному крейсеру «Москва».

3. Задній план (Каральне небо): Простір над кораблем заповнений густими клубами чорного диму та стіною вогню. У верхній частині полотна симетрично розташовані дві великі фігури бойових півнів із вогняним оперенням, які люто атакують вороже судно.

III. Семантичний розбір та закодований символізм

Унікальність роботи полягає у складному інтелектуальному кодуванні, де сучасна військова хроніка переплітається з українською етнографією та античною міфологією:

• Військово-етнографічний шифр («Півні під стріху»): Образ двох вогняних півнів має подвійне символічне джерело.

 • По-перше, це пряма метафора народної ідіоми «пустити червоного півня» (здійснити підпал, знищити вогнем майно ворога).

 • По-друге, автор звертається до глибокого етнокультурного архетипу «дахових півнів-оберегів» Півень у віруваннях, звичаях, традиціях | SPADOK.ORG.UA, яких традиційно встановлювали під стріху української хати для магічного захисту житла від пожежі, блискавки та нічного зла ПІВЕНЬ За народним повір'ям, крик півня, що віщує наближення дня .... На полотні острів Зміїний постає як символічний «порог» або край «стріхи» загальнодержавного українського дому. Охоронці-півні злітають зі своєї стріхи й перетворюються на каральну зброю.

 • По-третє, кількість півнів (два) чітко документує тактичний бік військової операції — парний удар протикорабельними ракетами (історично — українськими «Нептунами», а також береговими протикорабельними комплексами «Harpoon»), що забезпечив стовідсоткове пробиття систем протиповітряної оборони ворожого крейсера.

• Міфологічний шифр (Культ Ахілла): Кам'яні руїни на острові Зміїний є фундаментальним натяком на античне минуле скелі, яка в грецьких джерелах іменувалася островом Левка (Білим островом) The Mythical Tomb of Achilles. Згідно з епосом, богиня Фетіда підняла цей острів з дна моря для свого сина — найвеличнішого, непереможного героя Троянської війни Ахілла, де згодом звели його храм та вшановували місце його поховання ASU historian on tiny Ukrainian island's long history | ASU News. Зображуючи античні руїни, Станіслав Брунс проводить паралель між давньогрецьким культом воїнської доблесті та надлюдським героїзмом сучасних українських захисників. Острів фіксується як сакральна «Земля Героїв» Ukraine’s Island of Heroes – Antigone, де дух античного напівбога метафорично протегує українському козаку в боротьбі з новою загарбницькою навалою.

• Культурно-історичний прецедент: Поза козака уособлює безкомпромісну словесну та ментальну відсіч, надану гарнізоном Зміїного на ультиматум російського корабля 24 лютого 2022 року, що стала головним символом українського національного спротиву.

IV. Експертний мистецтвознавчий висновок

Робота Станіслава Брунса (Борунса) має високу історико-культурну та художню цінність. Виконане у стилістиці наїву, полотно насправді є багаторівневим інтелектуальним ребусом. Автор майстерно відмовився від сухого документалізму на користь глибокої міфологізації сучасної війни. Поєднання реальних тактичних маркерів (конкретна бортова мішень «121», парний пуск ракет-півнів) із віковими архітектурними оберегами («під стріху») та античною спадщиною (гробниця Ахілла на Левці) підносить цей твір до рівня монументальної алегорії української незламності.

АВТОРСЬКЕ ТА НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ (ДЖЕРЕЛА)

1. Про культ та святилище Ахілла на острові Левка (Зміїний): Павсаній, «Опис Еллади» (III, 19, 11); Арріан, «Перипл Понта Евксінського» (21). Давньогрецькі географи фіксують географію острова як місце упокоєння героя Трої Ахілла ASU historian on tiny Ukrainian island's long history | ASU News.

2. Дослідження античного міфу острова Зміїний: «Місце вічного спочинку Ахілла: історія острова Зміїний» // L'Officiel Ukraine.

3. Міжнародне маркування Зміїного як «Острова Героїв» у 2022 р.: «Ukraine’s Island of Heroes» // Antigone Journal.

4. Про роль півня як дахового оберега («під стріху») в українській архітектурі: Данилюк А. Г. «Українська хата» (Київ, 1991); Потапенко О. І. «Словник символів культури України».

5. Етнографічні основи українського бестіарію: «Півень у віруваннях, звичаях, традиціях» // Етнографічна платформа «Спадщина Предків» (SPADOK.ORG.UA).

6. Військово-історичні довідки про ураження крейсера «Москва» (Борт 121) двома ПКР: Офіційні звіти Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ від 13–14 квітня 2022 року Москва (ракетний крейсер).

7. Біографічні відомості про майстра наївного стилю: 

Козаки самарці. Станіслав Брунс. 2023р.

 НАУКОВА АТРИБУЦІЯ ТА МИСТЕЦТВОЗНАВЧИЙ ВИСНОВОК

Назва твору: «Козаки самарці»
Рік створення: 2023 рік
Автор: Брунс Станіслав Карлович

---

І. ПАСПОРТНІ ДАНІ ТВОРУ

• Авторство: Брунс Станіслав Карлович (нар. 1946 р., м. Дніпро) — самобутній український художник, визначний представник сучасного народного наївного малярства.
• Назва: «Козаки самарці» (в авторському обліку та реєстрах).
• Датування: 2023 рік (період зрілої творчості майстра).
• Техніка та матеріали: Олія, полотно (станкове малярство).
• Розміри: 60 х 80 см (горизонтальний формат).
• Стан автентичності: Робота повністю оригінальна, стилістичні ознаки відповідають індивідуальному художньому почерку автора.

---

ІІ. МИСТЕЦТВОЗНАВЧИЙ ТА ІКОНОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ

1. Стилістичні особливості та художній напрям

Твір виконано в канонах українського наївного мистецтва. Для творчої манери С. Брунса в цьому полотні характерні фронтально-ієрархічна побудова, декоративний колорит із використанням яскравих локальних кольорів (глибокий синій, кумачево-червоний) та деталізоване відтворення козацьких строїв, зброї та народного інструменту.

2. Концепція анахронізму та ідентифікація персонажів

Головним концептуальним прийомом автора є мистецький анахронізм — поєднання історичного контексту Присамар'я з портретами реальних людей. Це візуальний маніфест безперервності козацького роду та генетичної пам'яті регіону:

• Ліворуч (у червоному жупані з нагайкою): Олег Черненко (козак Ворон) — отаман нинішньої Старосамарської сотні Війська Запорозького Низового (ВЗН). Його постать уособлює безпосередню спадкоємність військової та адміністративної козацької влади навколо Старосамарської фортеці, реалізовану в особі чинного отамана.
• У центрі (сидить із бандурою): Кобзар Шевченко. Фігура народного співця виступає духовним і композиційним ядром сцени, символізуючи збереження слова, козацької слави та народної пісні крізь віки.
• Праворуч (у синьому жупані з шаблею): Леонід Маньковський — козак Самарської паланки Українського козацтва.
• Загальний концепт прототипів: Для образів козаків на полотні прототипами стали сучасні представники козацьких організацій. Присутність реальних лідерів сучасного козацького відродження Січеславщини формує ідеальний знаково-композиційний баланс, що символізує живий зв'язок поколінь від козацької доби до XXI століття.
• Діти на передньому плані: Символізують майбутнє покоління, якому старші передають козацький код та історичну спадщину.

3. Архітектурне тло

На задньому плані зображено Свято-Троїцький собор у місті Самар (колишній Новомосковськ) — видатну пам'ятку українського бароко XVIII століття, зведену у 1775–1778 роках народним майстром Якимом Погребняком за кошти козацької старшини та за підтримки останнього кошового отамана Петра Калнишевського. У структурі картини собор постає головним духовним осередком, що об'єднує навколо себе героїв різних епох.

---

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ТА БІБЛІОГРАФІЯ ДЛЯ АТРИБУЦІЇ

1. Біографічні джерела про автора та художній контекст

1. Творча біографія Станіслава Брунса: Особливості формування стилю наївного малярства художника, його зв’язок із козацькими етнографічними регіонами та художніми осередками Дніпра Наше Місто.
2. Географія художніх пленерів та виставок: Матеріали про дослідження етнографічних звичаїв, опис серій народних картин митця та участь у репрезентативних проєктах Гуцульський край.
3. Фонди українського наїву: Документація та каталоги Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», де зберігаються еталонні твори української народної картини.
4. Виставкова діяльність Дніпропетровщини: Аналітичні матеріали та звіти Дніпропетровської ОДА щодо експозицій, присвячених козацькому образотворчому мистецтву Дніпропетровська ОДА.

2. Історико-архівні джерела про Самарську паланку та прототипів

5. Адміністративний устрій ВЗН: Енциклопедичні матеріали Інституту історії України НАНУ про історію, межі та устрій Самарської паланки Війська Запорозького Низового Інститут історії України НАН України.
6. Літопис Самарської Радути: Дослідження про зимівники, козацькі фортеці Присамар'я (зокрема, Старосамарську) та інститут паланкових полковників Дніпровська Центральна бібліотека.
7. Сучасний козацький рух Присамар’я: Публікації, реєстри та внутрішні звіти козацьких організацій Дніпропетровської області (включаючи структуру ВЗН та «Українського козацтва»), які верифікують діяльність отамана Олега Черненка (Старосамарська сотня) та Леоніда Маньковського у розбудові та збереженні козацьких звичаїв у XXI столітті.

3. Джерела про архітектурну домінанту (Свято-Троїцький собор)

8. Історія козацької фундації храму: Матеріали про заснування собору за замовленням козацької старшини Самарської паланки та фінансування отаманом Петром Калнишевським Історія Дніпра та Приднепров'я.
9. Архітектурні особливості шедевра Якима Погребняка: Монографії про будівництво 9-банного дерев'яного собору 1775-1778 рр. без залізних цвяхів Локальна історія.
10. Мистецтвознавчий опис пам'ятки: Офіційний державний реєстр пам'яток національного значення та академічні дослідження українського дерев'яного бароко Вікіпедія.

---

IV. ВИСНОВОК ЕКСПЕРТИЗИ

Картина «Козаки самарці» (2023 р.) Станіслава Брунса визнається цінним та ідеологічно зрілим зразком сучасного українського наївного мистецтва. Завдяки глибокому краєзнавчому та історико-іконографічному наповненню, твір має вагоме етнографічне, культурне та колекційне значення. Те, що на полотні зафіксовано реальних представників сучасних козацьких організацій — отамана Олега Черненка та козака Леоніда Маньковського, — підносить роботу до статусу унікального історичного та портретного документа епохи козацького відродження України.

Картина Станіслава Брунса " Україна інкогніта"

 НАУКОВО-ПАСПОРТНА АТРИБУЦІЯ МУЗЕЙНОГО ЕКСПОНАТА

I. ОБЛІКОВІ ТА ТЕХНІЧНІ ДАНІ

• Місце зберігання: Музей боротьби за Україну (м. Дніпро, Україна).
• Колекція / Фондова група: Постійна експозиція творів живопису, авторський тематичний цикл «Сакральна Україна».
• Інвентарний / Обліковий номер: (заповнюється головним зберігачем фондів)
• Автор: Брунс Станіслав Карлович (нар. 1946 р., м. Дніпро) — український самобутній живописець, яскравий представник сучасного філософсько-символічного наївного мистецтва [Галерея творів С. Брунса].
• Назва твору: «Україна інкогніта».
• Датування: 2012 рік (підтверджено автентичним авторським маркуванням).
• Матеріал, техніка: Полотно, олія.
• Розміри: Прямокутний формат, 80 × 110 см
• Стан збереження: Задовільний. Малярний шар стабільний. Полотно натягнуте на дерев'яний підрамник та оформлене у тонку дерев'яну раму коричневого відтінку.
• Наявність підписів, клейм, написів: У правому нижньому кутку на лицьовій стороні полотна присутній авторський автентичний підпис, виконаний темно-червоним пігментом: «Брунс 2012 р.».

---

II. ВАРІАНТИВНІСТЬ ТА ІКОНОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Дане полотно є одним із двох відомих авторських варіантів цієї композиції. Наукова атрибуція фіксує чітку символічну відмінність між ними, пов'язану зі зміною центрального сонячного знака у верхній точці синього трикутника (мандали):

1. Перший авторський варіант: Усередині жовтого сонячного кола містить чітку геометричну чотирипроменеву сваргу (традиційний слов'янський та трипільський хрест із загнутими під прямим кутом променями).
2. Другий авторський варіант (описуваний експонат Музею): Автор модифікував геометрію знака, трансформувавши його у плавніший, теж трипільський, чотирипелюстковий солярний знак (коловрат). Ця пластична видозміна була внесена художником свідомо, щоб сфокусувати увагу глядача на м'якій, природній солярній метафорі та підкреслити суто праслов'янську етнічну символіку.

---

III. СТИЛІСТИЧНИЙ, СЕМАНТИЧНИЙ ТА ПРОРОЧИЙ АНАЛІЗ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ КОДІВ

• Стиль та композиція: Наївне мистецтво (ар-брют, неопримітивізм) з елементами етносимволізм. Манері Брунса властиве відкидання класичної лінійної перспективи на користь симетрично-центричної космогонічної схеми (принцип мандали або всевидячого ока).

За своєю суттю робота є сучасною синкретичною іконою, яка виходить за рамки класичного релігійного канону. Вона являє собою масштабний філософський простір, що наочно демонструє глибокі міграційні, історичні, генетичні, духовні та технологічні зв'язки України з провідними світовими цивілізаціями через такі сюжетні пласти, що бачить автор:

• Концепція прабатьківщини (Україна як Гіперборея, чи Аратта): Географічний та сакральний контур України, винесений у центр мандали, візуалізує історико-філософську теорію, згідно з якою терени сучасної України та Причорномор'я були тією самою легендарною Гіпербореєю — прадавньою північною цивілізацією. Саме з цих земель розпочався масштабний рух індоарійських племен (аріїв) на південь континенту, що принесло в Індію мову, ведичну культуру та філософські знання.
• Кавказько-Алтайський вектор скіфів: Силуети кам'яних баб та образ динамічного вершника, що летить на коні через усе полотно на Схід, ілюструють реальні військово-міграційні походи наших предків — скіфів. Перетнувши Кавказ, скіфи здійснили глобальний цивілізаційний прорив на південь азійського континенту, поширивши свій етнічний та культурний вплив аж до Алтаю та Китаю.
• Шовковий шлях та торговельні зв'язки: Зображення верблюдів та каравану у нижній частині полотна позначає прадавній Великий шовковий шлях, який пролягав через українські степи з Азії, інтегруючи праукраїнські землі у світові процеси.
• Народна ікона та спадкоємність: Фігура козака у центрі трактується як сакральний образ козака Мамая, що є для українців автентичною народною іконою. Водночас він уособлює живих кобзарів — ревних охоронців та носіїв тисячолітньої кобзарської традиції. Саме тому Мамай розташований на тлі Софії Київської — головного історичного центру нашої духовності та державності.
• Ведична єдність (Мамай та Budda): Фігура медитуючого Будди у нижній частині композиції зображена в абсолютно тотожній позі, що й козак Мамай. Ця візуальна паралель відображає єдиний прадавній арійський код духовної практики, що колись народився на українських просторах (Гіпербореї), трансформувався на Сході в буддизм, і зберігся в Україні у феномені козаків-характерників.
• Археологічний зв'язок із Єгиптом: Зображення єгипетських пірамід ліворуч є тонкою археологічною алегорією. Воно натякає на давні зразки вишивки, та фігурок з вишивкою, знайдених під час розкопок у Єгипті, що доводить неймовірну оригінальну тяглість та поширення наших орнаментальних етно-кодів у світі.
• Небесне благословення та Східна філософія: Постать Ісуса Христа, як пастиря з посохом, розташована так, що Його погляд спрямований прямо на Україну, виступаючи актом сакрального захисту та вищого духовного благословення для нашої землі. Цього біблійного Спасителя гармонійно збалансовано далекосхідним філософським кодом Інь-Ян — символом космічного балансу, світла і темряви, що ілюструє вічну боротьбу та гармонію всесвіту.
• Технолого-пророчий код захисту неба («Стелс» як Спаситель): Верхній композиційний домінантний елемент — великий синій трикутник із розправленими динамічними крилами — за своїми суворими аеродинамічними обрисами та геометрією виразно відтворює контури надсучасного військового літака за технологією Stealth («Стелс»). Даний образ зафіксовано як феномен актуалізації музейного предмета: засновник музею чітко зчитує в ньому контури літака-«Стелса» як довгоочікуваного оборонного «Спасителя» українського неба. Хоча сам художник у 2012 році не закладав цей технічний образ свідомо («воно так склалось»), інтуїтивна геометрія форми випередила час і наповнилася пророчим оборонним змістом у контексті сучасної визвольної боротьби України. А зображення над "крилами" на сході вогняної громовиці Зевса, та зліва на захід, наче летячих ракет, свідчить про інтуїтивне пророче бачення автора, зрозуміле лише зараз.

---

IV. ПРОВЕНІЄНЦІЯ (ІСТОРІЯ НАДХОДЖЕННЯ)

Картина передана до фондів установи безпосередньо автором, художником Станіславом Брунсом, у межах безвідплатної передачі серії з 7 знакових полотен під час формування та відкриття оновленої експозиції Музею боротьби за Україну в Дніпрі.

.

---

V. МУЗЕЙНЕ ЗНАЧЕННЯ ЕКСПОНАТА

Твір має виняткову історико-культурну та концептуальну цінність для збірки Музею боротьби за Україну. Полотно повністю спростовує міф про ізольованість української культури, наочно демонструючи відвідувачам, що Україна є потужним історичним перехрестям, прабатьківщиною арійської духовності та сакральним центром, чиє коріння міцно пов'язане з глобальними цивілізаційними, духовними, торговельними та оборонними шляхами людства від найдавніших часів до пророчого сьогодення.

---

VI. СПИСОК ОФІЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Репортаж про заснування фонду: Радіо Свобода — Стаття «У Дніпрі відкрили Музей боротьби за Україну» (Інформація про передачу 7 знакових картин Станіслава Брунса та концепцію експозиції).
2. Газетна хроніка: Всеукраїнська газета «Лица» — Публікація «Музей боротьби за Україну відкрито в Дніпрі» (Дані про передачу полотен художником організаторам Олегу Черненку та Юрію Єгорову).
3. Офіційний фондовий блог: Офіційні цифрові публікації «Музей боротьби за Україну» — Розділи «Науково-атрибуційні експертні висновки творів С. Брунса» (Аналіз серій «Сакральна Україна», датування та опис провенієнції предметів, створених козацькою громадою м. Дніпра).
4. Каталог творів автора: Цифровий художній реєстр компанії «VLD Lux» (м. Дніпро) — Розділ «Брунс Станіслав Карлович. Серії "Фантасмагорії" та "Міфи Сходу"» (Технічні параметри живопису: полотно, олія, стандартні формати 80х100 см, стилістика наїву).
5. Офіційна сторінка інституції: Спільнота у Facebook — Музей боротьби за Україну (Дніпро) (Дані щодо постійної демонстрації виставки художніх робіт «Сакральна Україна»).
6. Методичні матеріали: Збірник міжнародних наукових конференцій «Наукова атрибуція творів мистецтва, експертиза та оцінка культурних цінностей». Академічний стандарт опису музейних предметів.

---