МУЗЕЙ БОРОТЬБИ ЗА УКРАЇНУ

Науково-дослідний відділ фондів періодики та друку

НАУКОВА АТРИБУЦІЯ МУЗЕЙНОГО ПРЕДМЕТА

1. Основні характеристики предмета:

Назва: Тижневий ілюстрований суспільно-політичний та літературно-художній журнал «Огонёк», № 2 (250).
Датування: 8 січня 1928 року.
Місце видання: СРСР, РСФРР, м. Москва (Акціонерне видавниче товариство «Огонёк»).
Техніко-технологічні дані: Папір газетний, низької щільності, окислений; офсетний друк, монохромні ілюстрації, карикатури, факсиміле.
Комплектність та стан: Комплектність повна (включаючи обкладинки та блоки оголошень). Фізичний стан незадовільний (фрагментарний). Папір дегідратований, крихкий. Наявні глибокі перехресні заломи, значні механічні надриви та значні втрати паперової маси по берегах аркушів із частковою втратою тексту. Обкладинка та аркуші повністю розшиті.

2. Історико-політичний контекст та прив'язка до України

Представлений часопис вийшов на піку згортання Нової економічної політики (НЕПу) та є прямим інструментарієм радянської тоталітарної пропаганди, яка безпосередньо формувала політичне та соціокультурне поле в Українській СРР наприкінці 1920-х років.

Прив'язка предмета до українського історичного контексту розкривається через такі ключові аспекти:

Ідеологічний тиск на УСРР та мілітаризація свідомості: Обкладинка номера «Враги рабочего класса» із карикатурами на Ю. Пілсудського, Дж. Чемберлена та А. Бріана ілюструє штучне нагнітання радянським керівництвом «воєнної тривоги» 1927–1928 років. Ця пропаганда масово транслювалася на радянську Україну, яка безпосередньо межувала з Другою Річчю Посполитою (Польщею). Через подібні всесоюзні видання українське селянство та пролетаріат готували до майбутньої війни, що згодом стало виправданням для згортання українізації, ліквідації приватного сектору та початку насильницької колективізації.
Антиукраїнський підтекст карикатури «Пілсудський»: Зображення очільника Польщі Юзефа Пілсудського як «ворога робітничого класу» мало на меті дискредитувати в очах українців ідею прометеїзму, західного вектора розвитку та пам'ять про союзи УНР із Польщею проти більшовиків (1920 р.).
Колоніальний культурний імпорт: Великі блоки, присвячені ювілеям російських класиків (Л. Толстого, М. Некрасова за авторством К. Чуковського), демонструють механізми культурної експансії Москви. Централізовані видання насаджували єдиний загальносоюзний пантеон героїв та літераторів, маргіналізуючи та витісняючи українську культуру «Розстріляного відродження», яка саме в цей період переживала свій бурхливий розвиток в УСРР.
Економічний та побутовий простір НЕПу в Україні: Сторінки дрібних комерційних оголошень (реклама пасти «Хлородонт», продукції тресту «ТЕЖЕ», самовчителів ремесел та радіодеталей) відображають повсякденне життя міського населення, що було ідентичним як для Москви, так і для великих промислових центрів України (Харкова, Києва, Одеси, Дніпропетровська) перед початком сталінських п'ятирічок.

3. Висновок Музею щодо музейного значення:

Даний примірник журналу «Огонёк» є цінним історичним документом епохи. Він наочно фіксує методи тоталітарного ідеологічного впливу на суспільство, механізми радянського агітпропу та особливості побутової культури кінця 1920-х років.

Предмет має високе експозиційне значення для висвітлення тем радянської окупації України, цензури, інформаційної війни більшовиків проти Заходу та повсякденного життя українців в умовах тоталітарного режиму. Рекомендовано для внесення до Музейного фонду України після проходження комплексу консерваційно-реставраційних робіт.

НАУКОВА АТРИБУЦІЯ МУЗЕЙНОГО ПРЕДМЕТА

1. Назва предмета:
Періодичне друковане видання. Журнал «Огонёк» № 3 (251) від 15 січня 1928 року. Повний комплект (включаючи обкладинку, внутрішні ілюстровані розвороти та рекламні блоки).

2. Датування: 15 січня 1928 року.
3. Місце видання / друку: СРСР, м. Москва, Друкарня «Огонек» (Страсний бульвар, 11).
4. Матеріал: Газетно-журнальний папір, типографська фарба.
5. Техніка виконання: Промисловий високотиражний типографський друк, монохромний та двоколірний фотодрук.

6. Історико-мистецтвознавча та краєзнавча експертиза (Опис наповнення):

Даний примірник часопису є класичним автентичним джерелом та маркером доби НЕПу (Нової економічної політики) та початкового етапу формування тоталітарної радянської пропаганди на українських землях. Номер містить унікальні тематичні блоки, що відображають суспільно-політичний та воєнно-історичний зріз епохи:

Мистецько-ідеологічний маркер Придніпров'я (Обкладинка): Портрет актора В. Качалова в образі Микити Вершинина (вистава «Бронепоїзд 14-69» за п'єсою В. Іванова, МХАТ, 1927 р.). Спектакль ілюструє більшовицький наратив про Громадянську війну. Через візуальну схожість образу (смушева шапка, кожух) портрет резонує з традиційною українською іконографією та образом Т. Г. Шевченка.
Документування індустріалізації Придніпров'я: Центральний краєзнавчий розворот містить унікальне документальне фото «Рабочий поселок у Днепростроя». На знімку зафіксовано перші етапи будівництва Дніпрогесу та Кічкаського селища будівельників (кінець 1927 — початок 1928 рр.). Фіксує момент докорінної індустріальної трансформації Запорозького низу, порогів Дніпра та знищення прадавнього козацького ландшафту краю.
Антирелігійна кампанія на Півдні України: Нарис «В тумане ладана» (авт. Л. Модлинський) із портретами керівників релігійної громади «Іоанна Атаманського» (І. Ковалевського), що діяла на Одещині та Поділлі. Матеріал демонструє методи масованого ідеологічного тиску на українське селянство з метою руйнування традиційної духовної культури напередодні колективізації.
Військово-історичний контекст: Аналітичний нарис А. Н. Перелешина «Война на автомобилях» із фотографіями перших англійських танків-амфібій Vickers (випробування кінця 1927 року). Ілюструє світовий поступ механізації армій напередодні Другої світової війни.
Політичний та кримінальний контекст: Хроніка «Дело синьоров Товбини» про одеських міжнародних фальшивомонетників; репортаж про німецький комуністичний рух «Рот Фронт» Ернста Тельмана; огляд виборів у Франції та репортаж про «Сухий закон» у США («Американцы хотят выпить…»).
Соціально-економічне повсякдення НЕПу: Рекламні блоки ДЕРЖСТРАХу (із тарифами страхування життя), Наркомату охорони здоров'я (про гормональні препарати), курсів бухгалтерів, а також анонси першої читацької «Вікторини» та 100-річчя Л. Толстого.

7. Музейне значення предмета в концепції «боротьби за ці землі від мисливців на мамонтів до наших днів»:

В експозиції Музею боротьби за Україну, заснованого козаками Старосамарської сотні, цей предмет виконує роль речового та документального свідка 1928 року.

Він наочно ілюструє інструменти гібридного культурного та ідеологічного наступу радянської влади на українську ідентичність: затоплення дніпровських порогів індустріалізацією, висміювання традиційного побуту, антирелігійний терор проти селян та підготовку суспільства до майбутньої війни під ширмою «світової революції». Предмет маркує останній рік відносної економічної свободи перед початком геноциду українського селянства (Голодомору) та тотальних сталінських репресій.

Офіційна атрибуція видання

Назва видання: «Огонёк» — загальносоюзний суспільно-політичний та літературно-художній ілюстрований щотижневик.
Випуск: № 10 (258) від 4 березня 1928 року.
Видавництво: Акціонерне видавниче товариство «Огонёк», м. Москва.
Друкарня: «Огонек», Офсет-печать типо-литогр. (Москва, Сретенка, Последний пер., д. 26).
Тираж номера: 400 000 примірників.

🇺🇦 Пряма та контекстуальна прив'язка до України

Хоча журнал видавався у Москві як загальносоюзний орган преси, цей конкретний номер містить глибокі культурні, історичні та географічні зв'язки з Україною:

1. Пряма прив'язка: Репортаж «Весна на юге» (Стор. 17)

На передостанній сторінці номера розміщено фоторепортаж Г. Яблонського, присвячений початку весняної посівної кампанії 1928 року. У підписах до світлин прямо згадуються Мелітопольщина та Одеська область. На фото зафіксовано процес підготовки техніки та перевірки тракторів радянськими селянами на півдні України, що є цінним документом з історії українського села напередодні суцільної колективізації.

2. Перекладач П. Охріменко (Стор. 7–8)

Публікацію резонансного американського роману Ептона Сінклера «Бостон» перекладено П. Охріменком. Це відомий український перекладач, журналіст та літературознавець Петро Охріменко, який активно працював у 1920-х роках, популяризуючи західну літературу в радянських виданнях. Його участь підкреслює інтеграцію української перекладацької школи в загальносоюзний медіапростір доби НЕПу.

3. Соціально-політичний контекст: Стаття про Західну Білорусь (Стор. 2)

Стаття «2½ миллиона нельзя зачеркнуть!», яка засуджує дії польської влади щодо білоруського населення, безпосередньо перегукується з аналогічними подіями в Західній Україні (Галичині та Волині), яка у 1928 році так само перебувала у складі Другої Речі Посполитої. Радянська преса того часу використовувала ці матеріали як дзеркало для підготовки суспільної думки до майбутнього «визвольного походу» на західноукраїнські та західнобілоруські землі.

4. Реклама трактора «Фордзон» (Стор. 1)

Реклама американського трактора Fordson (що випускався в СРСР за ліцензією як «Фордзон-Путиловець») має велике значення для України, оскільки саме український степ став головним полігоном для впровадження цих машин під час перших хвиль радянської механізації сільського господарства.

💵 Колекційна цінність для українського ринку

Для українських колекціонерів та букіністів (на майданчиках на кшталт Violity чи профільних Facebook-спільнотах) цей лот є цікавим саме як повний журнальний блок (19 сторінок). Завдяки наявності робіт культового фотографа Аркадія Шайхета, тексту Євгена Петрова та прямої згадки про Мелітопольщину й Одещину, ринкова вартість усього комплекту в Україні становить 350–500 гривень.

Якщо ви плануєте виставити лот на продаж в Україні, я підготував для вас готовий заголовок та опис для аукціону:

Заголовок: Журнал «Огонёк» №10 (1928 р.) — Повний блок, 19 сторінок. Епоха НЕПу. Фото Шайхета, згадка України.
Опис: Повний внутрішній зшиток сторінок легендарного щотижневика за березень 1928 року. Стан вінтажний, задовільний (патина, заломи). Номер містить унікальний фоторепортаж «Весна на юге» з Мелітопольщини та Одещини, авторські фотографії авангардиста Аркадія Шайхета, оповідання Євгена Петрова та переклади Петра Охріменка. Рідкісний екземпляр у зборі для істориків преси та колекціонерів.

атрибуція основних тем номера у розрізі їхнього впливу на Українську СРР:

1. 30-річчя І з'їзду РСДРП (сторінки про партію та її лідерів)

Атрибуція: Статті та архівні фото, присвячені першому з'їзду соціал-демократів у Мінську (1898 рік).
Вплив на Україну: У 1928 році в Україні ще тривала політика «українізації» (коренізації), яку підтримували українські більшовики (наприклад, Микола Скрипник). Проте цей ювілей партії центральна влада в Москві використовувала для зміцнення єдиної ідеологічної вертикалі. Публікація таких матеріалів чітко давала зрозуміти: історія партії єдина, вона керується з Москви, а будь-які спроби українських комуністів заявити про «національний шлях до соціалізму» (як-от хвильовизм чи шумськізм) вважатимуться зрадою ідеалів того самого першого з'їзду. Цей ідеологічний тиск уже у 1929–1930 роках вилився у перші масові репресії проти української інтелігенції (процес СВУ).

2. 10-річчя Червоної армії («Красная Армия в живописи» та військові репортажі)

Атрибуція: Розвороти з фотографіями парадів та репродукціями картин, що прославляють армію.
Вплив на Україну: Для України Червона армія наприкінці 1920-х років була інструментом остаточного придушення селянського та повстанського спротиву. Водночас УСРР була найважливішим Українським військовим округом (УВО) через кордон із Польщею та Румунією. Пропаганда сильної армії в журналі мала на меті підготувати українське населення до можливої війни, а також продемонструвати силу селянам, які чинили тиск на хлібозаготівлі. Трактористи й військові залізничники, які згадуються в номері, згодом стали технічною базою для насильницького вилучення зерна в українських селах.

3. Міжнародна політика («Папа Пий и пан Пилсудский»)

Атрибуція: Антипольська та антикатолицька стаття з карикатурами на Юзефа Пілсудського та Папу Римського.
Вплив на Україну: Це тема безпосереднього кордону та нацбезпеки України. Радянська пропаганда активно демонізувала Польщу, оскільки Західна Україна (Галичина та Волинь) тоді перебувала під польською владою. Такі статті в «Огоньку» використовувалися як виправдання для мілітаризації УСРР та створення атмосфери «ворожого кільця». Ба більше, під приводом боротьби з «агентами Пілсудського» та Ватикану в Україні вже у 1928 році розпочалися масові арешти римо-католицького духовенства та представників польської меншини на Правобережжі.

4. Економіка та техніка («Героический поход» тракторів)

Атрибуція: Стаття про зимовий автопробіг радянської техніки.
Вплив на Україну: Хоча пробіг відбувався на півночі Росії, для України ця тема була пророчою. Саме у 1928 році в УСРР (на Одещині) було створено першу в СРСР машинно-тракторну станцію (МТС). Журнал готував суспільство до ідеї, що «машина замінить коня». Це був пропагандистський фасад, який приховував підготовку до суцільної колективізації України. Незабаром ці самі трактори стали головною зброєю більшовиків у знищенні традиційного українського фермерства (розкуркуленні), що зрештою призвело до Голодомору 1932–1933 років.

5. Культура та реклама (прем'єра фільму «Жовтень» Ейзенштейна, підписка на Горького)

Атрибуція: Рекламні блоки кінофільму про революцію та зібрання творів М. Горького.
Вплив на Україну: У 1928 році український кінематограф (ВУФКУ) переживав свій золотий вік (саме тоді Олександр Довженко зняв «Звенигору»). Проте масовий прокат і реклама всесоюзного бойовика «Жовтень» Ейзенштейна мали на меті витіснити або підпорядкувати національне українське кіно загальносоюзним стандартам. Те саме стосується й Горького — його масштабне просування в пресі ознаменувало початок формування єдиного «радянського канону» літератури, що згодом призвело до нищення авторів Українського розстріляного відродження.

Підсумок

Цей журнал — яскравий документ епохи, який демонструє, як через центральну пресу формувалися наративи, що безпосередньо ламали та переформатовували життя в Україні: від згортання українізації та наступу на релігію до підготовки кривавої колективізації

атрибуція лота

Назва видання: «Огонек» (ілюстрований художньо-літературний та громадсько-політичний щотижневик).
Номер і дата: № 12 (260), березень 1928 року.
Місце видання: Москва, СРСР (видавництво «Огонек»).
Головний редактор: Михайло Кольцов (видатний радянський публіцист, згодом сам репресований і розстріляний у 1940 році).
Наклад: 425 000 примірників.
Автори фотоматеріалів: Легендарні радянські майстри репортажу Соломон Фрідлянд та Аркадій Шайхет.

2. Історична оцінка подій для України: Донбас як перша мішень

Цей номер фіксує початок «Шахтинської справи» — першого масштабного сфабрикованого судового процесу в СРСР, який став генеральною репетицією Великого терору 1930-х років. Події в журналі мають прямий, трагічний вимір для України:

Донбас як плацдарм для репресій: Сталін обрав Донбас не випадково. Це був найважливіший промисловий регіон. Звинувативши місцевих інженерів та техніків («спеців») у саботажі, підпалах шахт та зв'язках із закордонними капіталістами, влада знайшла ідеальне виправдання для економічних провалів першої п'ятирічки. Обкладинка з шахтарями та гаслом «Дайте нам спокойно работать» штучно нацьковувала пролетаріат на інтелігенцію.
Удар по українських кадрах: Хоча місто Шахти незадовго до цього (у 1924 році) Москва забрала зі складу Радянської України та передала РСФРР, справа розгорталася на базі тресту «Донвугілля». Його правління перебувало в Харкові (тодішній столиці УСРР), а хвиля арештів охопила всю українську частину Донбасу (Алчевськ, Горлівка, Сталіно/Донецьк тощо). Заарештовані інженери були здебільшого місцевими фахівцями, які піднімали промисловість України після Першої світової війни. Їхнє знищення обезголовило вугільну галузь України.
Початок русифікації та централізації: Розворот під назвою «В мире классовой борьбы» показує портрет В'ячеслава Менжинського (голови ОДПУ), який особисто керував фальсифікацією справи з Москви. «Шахтинська справа» дозволила Кремлю повністю ліквідувати залишки господарської автономії України. Усіма процесами на Донбасі відтоді почали керувати директивами з Москви через військово-чекістський апарат.
Справа іноземних «шпигунів»: На сторінках зафіксовані знімки затриманих німецьких інженерів фірм AEG та Siemens. Москва намагалася довести, що український Донбас хочуть захопити західні держави, що розв'язало руки для повного закриття кордонів та ізоляції республіки.

3. Все інше: Тотальний ідеологічний наступ на селян та культуру

Журнал демонструє, як радянська влада одночасно тиснула на всі сфери суспільства, готуючи масштабний «перелом» у 1928 році:

Аграрний розворот («В одной волости»): Поки на Донбасі нищили інженерів, у селах розгортався наступ на селянство. Стаття про Ільїнську волость показує, як приїжджі міські комісари беруть під контроль приватне тваринництво. Це пряме свідчення згортання НЕПу та підготовки до примусової колективізації, яка в Україні згодом вилилася в розкуркулення та Голодомор.
Фантасмагорія з МОДР (МОПР): Сторінки про «допомогу бранцям капіталу» та заклики до селян здавати гроші на закордонних комуністів виглядають максимальним цинізмом. Журнал вимагає звільнення в'язнів на Заході (у зв'язку з процесом Сакко і Ванцетті та романом Ептона Сінклера «Бостон») у той самий момент, коли підвали ОДПУ на Донбасі та в Харкові вже були забиті катованими українськими фахівцями.
Культурний та науковий розлом:
- Стаття про омолодження професора Воронова (витоки «Собачого серця» Булгакова) та розкішна авангардна графіка Андрія Брея («Коммуна») фіксують останній подих відносної свободи думки та мистецтва 1920-х років. Вже за рік-два такі наукові дискусії та вільний конструктивістський стиль малюнка будуть заборонені, а на зміну їм прийде суворий тоталітарний соцреалізм.
- Рецензія на виставу Ісаака Бабеля «Закат» у МХАТ-2 прямо містить ідеологічні звинувачення у «націоналізмі», що передвіщало швидкий розгін театру та майбутній розстріл самого Бабеля.

Резюме ринкової та історичної цінності

Для українського ринку цей журнал є пам'яткою початку сталінських репресій проти України. Його внутрішня вартість як документа епохи є надзвичайно високою. На міжнародному ринку (eBay) його козирем є унікальне поєднання тем: перші репресії на Донбасі + історія створення «Собачого серця» Булгакова + радянський художній авангард.

Цей примірник — ідеальний експонат для музею радянського терору або серйозної приватної колекції.

Атрибуція з прив'язкою до України

Хоча журнал «Огонек» видавався у Москві, цей конкретний березневий номер 1928 року містить одразу кілька прямих маркерів, які зв'язують його з українським контекстом:

Українська реклама епохи НЕПу: На останніх сторінках розміщено велике оголошення «Украинского органо-терапевтического института» (УОТИ), який знаходився у Харкові (тодішній столиці УСРР) за адресою: вулиця Римська, 28. Інститут рекламує свої інноваційні для того часу медичні препарати («Спермоль», «Гематоген»). Це свідчить про те, що журнал активно розповсюджувався в Україні, а українські установи купували в ньому дорогі рекламні площі.
Українські перекладачі: На художніх сторінках (зокрема, у розділі «Скала Плимут») зазначено, що переклад тексту виконав П. Охріменко — відомий український радянський перекладач і літературознавець.
Історичний конструктівізм: Реклама всесоюзного товариства «Автодор» та журналу «За рулем» на останніх сторінках прямо пов'язана з індустріалізацією України (саме в цей час за участю «Автодору» починалося масове будівництво доріг навколо Дніпробуду та великих промислових центрів Донбасу).

2. Яке значення мало повернення Горького в СРСР у 1928 році?

Цей ювілейний номер (березень 1928) був частиною масштабної ідеологічної підготовки до повернення письменника. Горький з 1921 року жив в Італії (у Сорренто) нібито на лікуванні, але фактично — в еміграції через незгоду з методами більшовиків.

У травні 1928 року, через два місяці після виходу цього журналу, Горький вперше за 7 років приїхав до СРСР. Це мало колосальне значення для радянської влади:

Головна пропагандистська перемога Сталіна: Повернення Горького (письменника зі світовим ім'ям) було використано як доказ того, що «найкращі уми людства підтримують радянський лад». Це мало легітимізувати сталінський режим в очах Заходу.
Початок «великого перелому»: У 1928 році згортався НЕП і починалася жорстка колективізація та індустріалізація. Сталіну потрібен був потужний «живий прапор», який би повів за собою радянську інтелігенцію. Горький став цим інструментом.
Зв'язок з Україною під час візиту: Під час цієї поїздки 1928 року Горький окремо відвідав Україну. Він побував у Харкові, Дніпропетровську (на будівництві ДніпроГЕСу) та в дитячій колонії під керівництвом Антона Макаренка в Куряжі. Свої захоплені (і ретельно відфільтровані радянською цензурою) враження від «нової України» він згодом описав у циклі нарисів «По Союзу Советов».

Таким чином, журнал — це не просто збірка статей про ювілей, а ідеологічний анонс повернення «буревісника революції», який через кілька місяців після виходу номера особисто інспектуватиме радянську Україну.

Цей випуск журналу «Огонёк» № 14 від 1 квітня 1928 року вийшов у критичну історичну детонаційну точку, коли радянська влада згортала НЕП (Нову економічну політику) і переходила до жорсткого тоталітарного курсу.

Для України події, висвітлені на цих сторінках, мали безпосередні, часто трагічні наслідки. Нижче наведено повну атрибуцію журналу крізь призму його впливу та зв'язку з історією України.

1. Згортання НЕПу, хлібозаготівельна криза та «куркульський терор»

Контекст у журналі: Рубрика «Викторина» (запитання про селян та «некрасовців»), сатира про «суперечки селищ», статті про сільмашини та висвітлення «успіхів» кооперації.
Вплив на Україну: Взимку 1927–1928 років в СРСР спалахнула гостра криза хлібозаготівель — селяни відмовлялися здавати зерно державі за безцінь. Саме у січні 1928 року Сталін здійснив поїздку до Сибіру, де оголосив про застосування «надзвичайних заходів» (примусового вилучення хліба).
Зв'язок з Україною: Саме на початку 1928 року в УСРР починається перша хвиля штучного голоду, коли комсомольські загони та продотряди («тисячники», мобілізовані з міст робітники та активісти) рушили в українські села вилучати зерно. У відповідь в Україні спалахнули тисячі селянських повстань. Цей номер вийшов якраз тоді, коли комсомольці «вибивали» продовольство з українського села під гаслами боротьби з «куркульським саботажем».

2. «Золота блокада» та підготовка до Шахтинської справи

Контекст у журналі: Стаття «Золото, которое не дает спать банкирам» про спробу Держбанку вивезти золото до США та «змову капіталістичних країн проти СРСР».
Вплив на Україну: Валютний та золотий дефіцит СРСР на початку 1928 року був катастрофічним. Для індустріалізації (купівлі західних станків) Сталіну було потрібне українське зерно як еквівалент золота. Щоб виправдати економічні провали та заспокоїти суспільство, режим почав шукати «внутрішніх ворогів».
Зв'язок з Україною: Саме в березні 1928 року (за два тижні до виходу цього журналу) радянська преса вибухнула повідомленнями про Шахтинську справу — перший сфабрикований судовий процес проти старої технічної інтелігенції Донбасу (українських інженерів звинуватили у «шкідництві» на замовлення іноземного капіталу). Стаття про «золоту блокаду» ідеально готувала підґрунтя для репресій проти українських фахівців.

3. Одеський порт та рейс теплохода «Чичерин»

Контекст у журналі: Великий фоторепортаж «Мы, „Чичерин“...», де детально згадується Одеса як кінцевий/початковий пункт міжнародного маршруту, а також показано масштабну роботу вантажників у порту.
Вплив на Україну: Одеса наприкінці 1920-х років залишалася головним морським вікном України та всього СРСР для експорту товарів. Проте «трудові будні порту» з кіньми та мішками, які подано як романтику, насправді маскували колосальне напруження портової інфраструктури, через яку радянська влада намагалася вивезти за кордон кожну тонну українського хліба, цукру та сировини в обмін на промислове обладнання.

4. Владивостокський ЦРК і Далекосхідна «Зелена Клина»

Контекст у журналі: Нарис «Два мира» про відкриття будівлі Центрального робітничого кооперативу у Владивостоці.
Вплив на Україну: Далекий Схід (Зелений Клин) у 1920-х роках був масово заселений українцями (вони складали значну частину населення регіону). У період НЕПу там активно діяла українська кооперація, відкривалися українські школи та преса. Розвиток кооперації, показаний у журналі, безпосередньо зачіпав тисячі українських переселенців на Далекому Сході, чиє відносно вільне життя було повністю ліквідоване з початком колективізації вже у 1929–1930 роках.

Резюме для колекціонера (Антикварна цінність)

Цей журнал є історичним маркером «великого перелому». Він фіксує останні тижні відносної свободи НЕПу перед початком насильницької колективізації, розкуркулення, перших хлібозаготівельних репресій комсомольців в українських селах та початку сталінського терору.

АТРИБУЦІЯ ЖУРНАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ

1. Загальні вихідні дані видання

Назва: «Огонек» (суспільно-політичний, літературно-художній та ілюстрований щотижневий журнал).
Рік видання: 1928 рік (епоха пізнього НЕПу, напередодні старту першої п'ятирічки та суцільного згортання економічних свобод).
Хронологічні рамки матеріалу: Квітень 1928 року (включає номери № 15 (263) від 8 квітня 1928 р. та № 18 (266) від 29 квітня 1928 р.).
Видавництво: СРСР, м. Москва, Страсний бульвар, 11. Акціонерне видавниче товариство «Огонек».
Головний редактор: Михайло Кольцов (видатний радянський публіцист, розстріляний сталінським режимом у 1940 році [1]). Його прижиттєві видання є історичним дефіцитом.
Технічні параметри: Офсетний друк друкарні АТ «Огонек», офіційний наклад номера — 425 000 примірників.

2. Військово-морський комплекс та авіація (Головна предметна цінність)

Військово-технічна тематика 1920-х років — це найрідкісніший сегмент паперового антикваріату, оскільки ці сторінки масово вирізалися сучасниками для технічних альбомів. Даний комплекс унікальний 100% цілісністю (без вирізок) і включає:

Блок «Красный флот» та «...выходит в море»: Аналітичні матеріали А. Зоріна про модернізацію Морських сил СРСР. Містить великі панорамні фото бойових лінійних кораблів і крейсерів у відкритому морі на 1928 рік.
Фотохроніка підводних робіт: Рідкісний знімок підготовки водолаза у важкому триболтовому спорядженні перед спуском. Це пряме документальне свідчення діяльності раннього ЕПРОПу (Експедиції підводних робіт особливого призначення).
Полярна авіація: Репортаж «На аэроплане за тюленями» з великим фото арктичного біплана «Совторгфлот» на лижному шасі.
Ранній радянський транспорт: Знімок першого шестиколісного пасажирського автобуса, переробленого зі старої вантажирки за кресленнями фотографа А. Шайхета.

3. Геополітичний аспект: Доля Угорщини та поглинання України

Журнал містить унікальний міжнародний огляд відомого мексиканського художника й комуніста Дієго Рівери «"Разоруженная" Венгрия», який розкриває наслідки Першої світової війни в Європі. Через призму цієї епохи чітко видно історичний контраст:

Закріплення Угорщини: Попри колосальні територіальні втрати за Тріанонським договором 1920 року (зокрема втрату Закарпаття), Угорщина була офіційно визнана світовою спільнотою, підписала міжнародні мирні угоди та мала тисячолітню традицію власної державності. Консолідація суспільства навколо ідеї національного реваншу та жорсткий режим регента Міклоша Горті дозволили зберегти суверенітет і державні інституції.
Поглинання України сусідами: Незалежна Українська Народна Республіка (УНР) опинилася в дипломатичній ізоляції Заходу, який бачив у ній лише розмінну монету або «санітарний кордон» проти більшовизму. Внутрішній розкол, отаманщина та відсутність регулярної армії на момент 1917–1921 років призвели до поразки у тотальній війні на знищення. Як наслідок, Україну розділили сусіди: більша частина відійшла до СРСР, а західні землі — до Польщі, Румунії та Чехословаччини.

4. Приховане історичне значення: Трагедія «Зерна для флоту» та пролог до Голодомору

Для України цей журнальний комплекс має глибокий, трагічний підтекст, який радянська цензура намагалася сховати за парадними фасадами ідеології:

Пропаганда як ширма терору: Обкладинка №18 із лозунгом про «30 мільйонів пудів чистосортного насіння» та фото селян (автор — Аркадій Шайхет) ілюструє жорстку хлібозаготівельну кризу 1927–1928 років. Саме в ці місяці Сталін оголосив про початок «надзвичайних заходів» — примусового вилучення хліба. Пасторальна картинка прикривала старт брутального пограбування українського села, яке невдовзі переросло в суцільну колективізацію та розкуркулення.
Логістична роль флоту в пограбуванні України: Чорноморський флот (про розвиток якого гордо пише журнал) базувався в українському Севастополі та ремонтувався в Миколаєві. Головне завдання торговельного та військового флотів СРСР у цей період полягало в забезпеченні масового експорту. Вилучене в Україні зерно вантажили на кораблі в портах Одеси, Миколаєва та Херсона й масово вивозили за кордон. Це робилося задля отримання валюти на фінансування радянської індустріалізації та модернізації тієї ж армії. Поки українські селяни були позбавлені права на свій врожай, флот забезпечував логістику цього викачування ресурсів, що стало прямим прологом до штучного Голодомору 1932–1933 років.

5. Культурний та комерційний зріз епохи (1928 рік)

Література та театр: Рецензія наркома освіти А. Луначарського, пролетарська драма В. Киршона «Рельсы гудят», оповідання Мате Залки та детальний некролог іспанського письменника В. Бласко Ібаньєса з посмертними фото.
Комерція НЕПу: Великі рекламні шпальти приватних і державних компаній (Держстрах, медичні клініки, мовні школи, посібники з кустарних ремесел), які відображають останні місяці легального радянського підприємництва.

Атрибуція лота

Назва видання: «Огонёк» — радянський щотижневий суспільно-політичний та літературно-художній ілюстрований журнал.
Номер і дата: № 16 (264) від 15 квітня 1928 року.
Період: Пізній НЕП (Нова економічна політика) на порозі згортання та переходу до першої сталінської п'ятирічки, суцільної колективізації та індустріалізації.

📊 Аналіз ключових подій, їхнього впливу на Україну та демографію

1. Проект ОЗЕТ: єврейська колонізація, демографія та сільгоспвиробництво

Стаття «Евреи и земля» Абрама Брагіна документує спробу радянської влади радикально змінити соціально-економічну та демографічну структуру єврейського населення після нищівних погромів часів Громадянської війни та голоду 1921–1923 років.

Демографічний зсув на Півдні України та в Криму: Влада планувала переселяти по 5 000 родин щорічно. Враховуючи патріархальний уклад та велику кількість дітей (до 10 осіб у родині), мова йшла про штучне переміщення близько 50 000 людей щороку. Головними плацдармами стали Херсонська, Миколаївська, Запорізька, Дніпропетровська області України та Північний Крим.
Сільгоспвиробництво та перші комуни: На базі переселенців створювалися перші національні комуни та артілі (наприклад, згадана в тексті «Путилівка»). Для підтримки експерименту радянська влада залучала закордонні кошти (через американську організацію «Агро-Джонт») та активно насичувала ці господарства передовою технікою. Зображена на фото тракторна база ОЗЕТ у Євпаторії свідчить про те, що ці комуни отримували дефіцитні американські трактори (на кшталт Fordson чи International), тоді як українське традиційне селянство продовжувало працювати волами та конями.
Історичний фінал (Втеча в міста): Проект масової аграризації зазнав краху. Колишні містечкові ремісники, кравці та торгівці не мали стійких навичок важкої праці в посушливому українському степу. Щойно наприкінці 1920-х розпочалася індустріалізація і виник дефіцит робочих рук на заводах Харкова, Дніпра, Запоріжжя та Донбасу, переселенці масово кидали землі та тікали у великі міста. Пізніше проект остаточно згорнули, перенісши вектор на Далекий Схід (Біробіджан).

2. Політичний опір на Західній Україні та скандал у Польському Сеймі

Стаття «Скандал в Польском Сейме» описує події в березні 1928 року у Варшаві, які мали прямий зв'язок із окупованими на той час Польщею українськими землями (Галичина, Волинь).

Вплив на українську історію: Журнал зафіксував унікальний момент політичного супротиву західноукраїнських політиків (депутатів від Української партії праці) проти режиму санації Юзефа Пілсудського. Вигуки українських депутатів проти «захоплення українських земель» та виконання в залі польського парламенту гімну «Ще не вмерла Україна» демонструють гостроту національного питання. Для радянської пропаганди 1928 року це був інструмент дискредитації Польщі, а сьогодні для нас — цінне джерело з історії українського визвольного руху.

3. Ідеологія Червоного терору (Землячка та Сахновська)

Нариси про Розалію Землячку («Орден на блузке») та Мірру Сахновську відображають жорстоку внутрішньополітичну реальність, яка безпосередньо зачепила Україну.

Кривавий слід в Україні: Розалія Землячка у 1920–1921 роках як секретар Кримського обкому РКП(б) разом із Белою Куном влаштувала безпрецедентну бойню в Криму, знищивши десятки тисяч людей після відходу Врангеля. Дана стаття показує, як у 1928 році радянська влада конструювала культ жорстоких «героїнь революції».
Трагедія Сахновської: Мірра Сахновська (уродженка Чернігова) — перша жінка-випускниця Військової академії, яка воювала, зокрема, на українських фронтах. Її присутність у журналі є унікальною, оскільки у 1937 році вона була розстріляна, а згадки про неї та її фотографії (роботи видатного майстра А. Шайхета) тотально знищувалися та вилучалися з бібліотек.

4. Технологічний контекст: Терменвокс та НЕПівська індустрія

Стаття «Музыка и электричество» про винахід терменвокса Льва Термена та замітка «Советский станок вытеснит заграничный!» ілюструють ключовий переломний момент 1928 року: СРСР намагається довести свою технологічну незалежність від Заходу. Це початок епохи, коли заради закупівлі верстатів і тракторів держава невдовзі почне насильно викачувати хліб з українського села через колективізацію та хлібозаготівлі.

📌 Резюме для колекційної цінності

Цей примірник журналу «Огонёк» є комплексним історичним документом першої ваги. Він відображає зародження радянського тоталітарного ландшафту: від штучних демографічних експериментів на півдні України (ОЗЕТ) та перших тракторних комун до мілітаризації, прославляння діячів терору та висвітлення українського національного опору за кордоном.

Наявність усіх цих тем в одному номері робить його бажаним придбанням як для істориків України, так і для колекціонерів рідкісної букіністики періоду НЕПу.

Translate

четвер, 3 вересня 2026 р.

Річна підписка " Огонек"

Translate

четвер, 3 вересня 2026 р.

Річна підписка " Огонек"

четвер, 3 вересня 2026 р.