Translate

пʼятниця, 25 вересня 2026 р.

Російська мова за українські гроші та приватні перегляди — прихована капітуляція під обстрілами



Коли на українські міста щодня й щоночі летять ворожі ракети та дрони, питання ідентичності перестає бути просто дискусією про культуру. Це питання виживання. Російський диктатор роками виправдовує свою агресію абсурдною тезою про «захист російськомовного населення». Проте всередині самої України — як на державному рівні, так і в приватному медійному секторі — досі залишаються лазівки, які підігрують цьому небезпечному наративу і створюють хибну ілюзію, ніби тут чекають на «рускій мір».

Юридичні маніпуляції за кошти платників податків

Поки держава вимагає суворого дотримання мовного законодавства від державних установ, вчителів, лікарів та малого бізнесу, у бюджеті країни на роки війни закладаються сотні мільйонів гривень на створення російськомовного продукту. Мова йде про марафон «FreeДом», який офіційно позиціонується як «іномовлення» для іноземної аудиторії та РФ.
Проте це іномовлення перетворилося на відверте нехтування законом під виглядом державної доцільності. Завдяки технічним шпаринам — трансляції на супутнику, в українських кабельних мережах та інтернет-платформах — цей російськомовний контент масово споживається всередині України. Це пряме фінансування мови агресора за гроші українських платників податків, які водночас віддають останнє на потреби Сил оборони України. Така практика не просто підриває мовну стійкість, а є інформаційним шкідництвом, яке легалізує мову окупанта в офіційному полі. Як неодноразово наголошував Мовний омбудсмен Тарас Кремінь, режим двомовності загрожує національній безпеці та обороні.

Бізнес на мові ворога: Приватні блоги як пастка для репутації

Не менше обурення викликає і позиція деяких відомих українських блогерів та журналістів, таких як Сергій Поярков чи Роман Цимбалюк, які продовжують створювати контент російською мовою. Так, вони не беруть грошей із бюджету і фінансують себе самі за рахунок монетизації YouTube та донатів. Але прагнення розширити аудиторію, отримати мільйонні перегляди в пострадянських країнах і заробити на рекламі ставить під сумнів їхню громадянську відповідальність.
Коли відомі українські медійники свідомо обирають мову ворога заради заробітку, вони створюють для зовнішнього світу — і насамперед для Росії — хибне уявлення, що в Україні досі живуть «рускіє люди», які мислять і комунікують у межах спільного інформаційного поля з РФ.

Технологічний вирок мовній маніпуляції

У часи, коли штучний інтелект та алгоритми YouTube здатні миттєво й безкоштовно створювати точне титрування чи навіть дубляж будь-якою мовою світу, розмови про «необхідність говорити російською заради охоплення аудиторії» є відвертим цинізмом. Сьогодні українському блогеру чи державному телеканалу достатньо мовити рідною українською мовою — іноземний глядач у Казахстані, країнах Балтії чи Європі зрозуміє все завдяки автоматичним субтитрам.
Відтак, використання російської мови в ефірах — це не технічний інструмент для донесення правди. Це свідоме небажання виходити з «російського міра», спроба зберегти старі фінансові потоки та абсолютне ігнорування того факту, що ця мова прямо зараз вбиває українців. З технологічної точки зору витрачати бюджетні мільйони на російськомовних ведучих та редакторів у часи всемогутнього ШІ — це чистий абсурд і марнотратство.

Слово захисників: Що говорять на передовій

Військові, які щодня ризикують життям в окопах, висловлюють однозначну позицію. Оборонець України та громадський активіст Олег Симороз неодноразово наголошував: «Ми воюємо не лише за території, ми воюємо за те, щоб тут не було нічого російського. Російська мова в нашому ефірі під час війни — це ніж у спину кожному бійцю».
Воїни наголошують, що мова є маркером безпеки — «свій-чужий», і присутність мови окупанта в тилу дезорієнтує суспільство та нівелює їхню жертовність.

Виправдання для російських ракет

Ця ситуация — як із державним «іномовленням» всередині країни, так і з приватним блогингом — виконує роль ідеологічного палива для Кремля. Кожен російськомовний ефір, створений в Україні чи українцями, стає для російської пропаганди виправданням війни. Путін отримує «докази» для свого внутрішнього споживача, що його армія нібито йде «звільняти» своїх людей, навіть якщо це «звільнення» відбувається руйнівними ударами керованих авіабомб, ракет і дронів-камікадзе по житлових будинках.

Заклик до дії: Покласти край мовному гібридизму

Україна не має права фінансувати інформаційне поле ворога ні з державної кишені, ні через приватне бажання заробити на переглядах. Будь-який компроміс із російською мовою в медійному просторі під視 час війни — це крок назад у боротьбі за незалежність.

Ми, як громадянське суспільство, маємо право і обов'язок вимагати:

1. **Повного геоблокування** марафону «FreeДом» та інших державних російськомовних проєктів на території України. Вони повинні бути вилучені з усіх українських кабельних та ОТТ-провайдерів (Megogo, Sweet.tv тощо).


2. **Законодавчої заборони** на використання бюджетних коштів для створення будь-якого контенту мовою країни-агресора.


3. **Громадянського бойкоту** приватних українських блогерів, які продовжують вести свої канали російською мовою. Наша відмова від їхніх переглядів та донатів — це найкращий спосіб повернути їх у правове та моральне поле України, адже технології YouTube дозволяють їм поважати українську мову без втрати іноземних глядачів.

Підтримайте петиції до Президента та Верховної Ради, пишіть звернення до мовного омбудсмена та вимикайте російськомовний контент. Захистимо свій інформаційний простір так само безкомпромісно, як наші воїни захищають кордони!

### Джерела інформації та офіційні майданчики:

* **Позиція Уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кременя:** [Офіційне звернення щодо загрози двомовності для національної безпеки](/url?sa=i&source=web&rct=j&url=https://mova-ombudsman.gov.ua/news/taras-cremin-rezhym-dvomovnosti-zahrozhuie-natsionalnii-bezpetsi-ta-oboroni&ved=2ahUKEwig383jjIqXAxUIGRAIHZkpEbwQg5wRegYIAAgYEEU&opi=89978449&cd&psig=AOvVaw0-5YORyff6Ns-talK2c6F9&ust=1790438357589000).


* **Державний інформаційний проєкт «FreeДом»:** Офіційні трансляції на [Телеканалі FREEДОМ](/url?sa=i&source=web&rct=j&url=https://uatv.ua/uk/pryamyj-efir/&ved=2ahUKEwig383jjIqXAxUIGRAIHZkpEbwQg5wRegYIAAgYEEo&opi=89978449&cd&psig=AOvVaw0-5YORyff6Ns-talK2c6F9&ust=1790438357589000) та відеоматеріали на [YouTube-каналі FREEДОМ](/url?sa=i&source=web&rct=j&url=https://www.youtube.com/channel/UCt3igz3aIXfS108KV_jZsMA&ved=2ahUKEwig383jjIqXAxUIGRAIHZkpEbwQg5wRegYIAAgYEEs&opi=89978449&cd&psig=AOvVaw0-5YORyff6Ns-talK2c6F9&ust=1790438357589000).


* **Приватні YouTube-блоги згаданих авторів:** Політичні огляди на каналі [Сергія Пояркова](/url?sa=i&source=web&rct=j&url=https://www.youtube.com/@Poyarkov&ved=2ahUKEwig383jjIqXAxUIGRAIHZkpEbwQg5wRegYIAAgYEFA&opi=89978449&cd&psig=AOvVaw0-5YORyff6Ns-talK2c6F9&ust=1790438357589000) та інформаційні блоки на каналі [Романа Цимбалюка](/url?sa=i&source=web&rct=j&url=https://www.youtube.com/@RomanTsymbaliuk&ved=2ahUKEwig383jjIqXAxUIGRAIHZkpEbwQg5wRegYIAAgYEFE&opi=89978449&cd&psig=AOvVaw0-5YORyff6Ns-talK2c6F9&ust=1790438357589000).


* **Бекграунд журналістської діяльності:** Інформаційна довідка про роботу Романа Цимбалюка в пресцентрах країни-агресора на [Вікіпедії](/url?sa=i&source=web&rct=j&url=https://uk.wikipedia.org/wiki/%25D0%25A6%25D0%25B8%25D0%25BC%25D0%25B1%25D0%25B0%25D0%25BB%25D1%258E%25D0%25BA_%25D0%25A0%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25B0%25D0%25BD_%25D0%2592%25D0%25BE%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25B4%25D0%25B8%25D0%25BC%25D0%25B8%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B8%25D1%2587&ved=2ahUKEwig383jjIqXAxUIGRAIHZkpEbwQg5wRegYIAAgYEFY&opi=89978449&cd&psig=AOvVaw0-5YORyff6Ns-talK2c6F9&ust=1790438357589000)

.

Словник, що пройшов Холодну війну і Афган.

 


'


ЕКСПОНАТ холодної війни та Афганістану
Назва експоната: Військово-службове видання «Частотный русско-английский военный словарь-минимум» (подъязыка боевых документов).
Рік видання: 1977 рік.
Видавництво: «Воениздат» (Військове видавництво Міністерства оборони СРСР, Москва).
Тираж: 20 000 примірників (лімітований випуск для внутрішнього вжитку розвідувальних та штабних підрозділів ЗС СРСР).
Категорія збереження: Новітня військова історія, мілітарна меморабілія, Революція Гідності, російсько-українська війна, ветеранський рух та військова підготовка на Січеславщині.
 Історичний та бойовий шлях експоната (Провенієнс)
Експонат уособлює складну історичну траєкторію боротьби та військового служіння українського лицарства у ХХ–ХХІ століттях. Первинно книга належала лейтенанту Юрію Єгорову, який обіймав посаду командира підрозділу хімічної розвідки під час війни в Афганістані (1979–1989 рр.).
На відміну від цивільних посібників, цей російсько-англійський формат словника створювався за цільовим замовленням військової розвідки для екстреного допиту військовополонених і затриманих осіб «гарячим слідом». Інструмент використовувався для оперативного збору розвідданих англійською мовою (як мовою міжнародного інструктажу супротивника) щодо наявності фосфорних мін, складів закордонного озброєння та маршрутів караванів.
Трансформація: Від радянського офіцера до добровольця та інструктора
Пройшовши крізь імперську військову машину, Юрій Єгоров присвятив життя захисту Незалежності України та пройшов ключові етапи сучасного національно-визвольного спротиву:
  • Зима 2013–2014 рр.: Боєць легендарної 4-ї сотні Майдану («Козацька сотня») під час Революції Гідності, отримав поранення у боях за свободу в Києві.
  • Громадсько-політична діяльність: Очільник Січеславського обласного осередку УНА-УНСО (м. Дніпро) та суддя Старосамарської сотні Війська Запорозького Низового 
  • Початок російської агресії (з 2014 р.): Доброволець, боєць 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» ЗСУ.
 Державницька діяльність у часи повномасштабного вторгнення
Експонат має пряму приналежність до історії розбудови оборони Дніпропетровщини. Після початку повномасштабної війни, у  березні 2022 році, в межах ініціативи патріотичної спільноти козаками був створений Центр військової підготовки «Січеслав», що допоміг в 2024 році облраді та ТРО створити Центр підготовки громадян до нацспротиву.
Юрій Єгоров став ключовою постаттю Центру, передаючи свій унікальний багаторічний бойовий досвід новому поколінню захисників України. Він працював провідним інструктором за трьома критично важливими напрямками сучасної війни:
  1. РХБЗ (Радіаційний, хімічний та біологічний захист, що базувався на його первинній розвідувальній спеціалізації).
  2. Військовий зв'язок.
  3. Безпілотні літальні апарати (керування БПЛА/дронами) — технологічна вершина сучасної тактичної розвідки.
 Висновок експерта
Цей синій військовий словник є унікальним реліквіарним експонатом Музею боротьби за Україну. Він наочно ілюструє, як знання та інструменти, отримані колись на службі імперії, були повністю переосмислені та поставлені на службу Українській Державі. Книга пов'язана з постаттю легендарного інструктора Центру «Січеслав», чий життєвий шлях — від Афганістану через Майдан та «Айдар» до підготовки сучасних операторів дронів — є взірцем безкомпромісного служіння Україні.

 Джерела для верифікації
  1. Науково-бібліографічні дані видання: Нелюбин Л. Л. «Частотный русско-английский военный словарь-минимум подъязыка боевых документов» — Москва: Воениздат, 1977. — 151 с. (Серія «Библиотека военного переводчика» / Структурні розробки МО СРСР щодо лінгвістичного забезпечення розвідки тактичної ланки).
  2. Матеріали Центру військової підготовки: Статутні документи, інструкторські звіти та навчальні програми Обласного Центру військової підготовки «Січеслав» (створеного спільно з Дніпропетровською обласною владою у 2024 році). Профілі інструкторського складу за напрямками РХБЗ, зв'язку та БПЛА.
  3. Реєстр Новітньої історії України: Архівні відомості про особовий склад 4-ї сотні Самооборони Майдану (2013–2014) та хроніки розгортання добровольчого батальйону «Айдар» (24-й ОШБ) на початку АТО на Сході України.
  4. Матеріали козацького руху Дніпропетровщини: Статутні та судові документи Старосамарської сотні сучасних козацьких формувань Війська Запорозького Низового.




Два трофеї другої світової, що розкривають ту епоху.

 




НАУКОВА АТРИБУЦІЯ ТА ЕКСПЕРТНИЙ ВИСНОВОК
Колекційне зібрання: Військово-дипломатичні артефакти періоду Другої світової війни та повоєнного часу (комплект із двох предметів).
Укладач експертизи: Науково-дослідний відділ військової історії та спецслужб МУЗЕЮ БОРОТЬБИ ЗА УКРАЇНУ.
Представлені експонати є чистокровними військовими трофеями Другої світової війни, які матеріалізують у фондах нашого музею перемогу над обома країнами Осі — Нацистською Німеччиною та Японською імперією. Обидві книги мають винятковий технологічний статус — їх надруковано на елітному надтонкому («рисовому») папері, що підкреслює їхній преміальний та службовий характер.

БЛОК I. 1928 РІК: КИШЕНЬКОВИЙ ВІЙСЬКОВО-ДОРОЖНІЙ СЛОВНИК ЗАХОДУ (ТРОФЕЙ ВЕРМАХТУ)
  • Назва видання: Немецко-русский карманный словарь (Deutsch-Russisch).
  • Рік видання: 1928 рік (атрибутовано за аналогами преміальних лінійок німецьких словників).
  • Обсяг та папір: Близько 900 сторінок на надтонкому («рисовому») папері.
  • Фізичні габарити: Ультрамініатюрний формат: 5 см × 3 см, товщина книжкового блока — 1,5 см.
  • Оформлення люкс: Тристороннє позолочення обрізу (золоторіз); шкіряна обкладинка з фіксуючим хлястиком на металевій кнопці-застібці.
  • Головна особливість (дефект): Свідоме механічне видалення (виривання) титульного аркуша книги для обходу радянського внутрішнього контролю.
Наукова атрибуція та провенієнція (Німецький слід)
Поєднання розкішного оформлення (золотий зріз), великої щільності сторінок для такого розміру та ультракомпактного захищеного формату доводить, що книга належала представнику вищого офіцерського або генеральського складу Вермахту. Словник використовувався генералітетом Третього Рейху як персональний дорожній посібник для швидкого аналізу радянських топографічних карт і допитів у полі.
Під час бойових дій на Східному фронті книга була взята як особистісний бойовий трофей офіцером НКВС (Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР).
Експертне обґрунтування дефекту: Офіцерам радянських спецслужб (НКВС, СМЕРШ) було суворо заборонено відкрито використовувати предмети з ворожою ідеологічною символікою, штампами німецьких військових частин чи клеймами нацистських видавництв. З метою «легалізації» та маскування трофея від внутрішнього контролю, радянський оперативник здійснив оперативну деполітизацію предмета — акуратно вирвав титульний аркуш із вихідними німецькими даними. Це дозволило йому безперешкодно носити елітну книжку в кишені шинелі та щодня вільно використовувати її на робочому кабінетному місці в органах. Артефакт зберігався як сімейна реліквія в родині чекіста, де приблизно 15 років тому був викуплений у його доньки чинним власником у м. Дніпро, після чого переданий нашому Музею.

БЛОК II. 1943 РІК: МОНУМЕНТАЛЬНИЙ НАУКОВО-ЛЕКСИКОГРАФІЧНИЙ ФОЛІАНТ СХОДУ (ТРОФЕЙ ЯПОНІЇ)
  • Назва видання: Полный японо-русский словарь (яп. 和露大辞典 — Ва-Ро Дайдзітен, де «和» позначає Японію, а «露» — Росію/СРСР).
  • Автор-укладач: Професор Токійського університету іноземних мов Мацуда Ісомі (яп. 松田衛 — М. Мацуда).
  • Місце та рік видання: Японська імперія, м. Токіо, видавництво «Токьодо» (東京堂). 30 листопада 1943 року (18 рік ери Сьова). Перевидання фундаментальної праці автора 1924 року.
  • Обсяг та папір: 2238 сторінок загалом (структуровані як 2182 сторінки основного словникового корпусу + 56 додаткових сторінок передмови, індексів, граматичних роз'яснень «注意» та унікального додатка-змісту «附錄 / 目次»). Надруковано на преміальному надтонкому («рисовому») папері високої щільності.
  • Фізичні габарити: Масивний настільний формат: 17 см × 11 см, товщина книжкового блока — 8 см.
  • Графіка та друк: Нова (радянська) орфографія, запроваджена автором свідомо. Шрифтовий набір кирилиці має лігатурні вади (виразне злиття літер «Р» та «Ь» у слові «СЛОВАРЬ» на титулі) та специфічні знаки акцентуації у правилах, що зумовлено зафіксованими в передмові технічними обмеженнями японських друкарень щодо виготовлення російських металевих шрифтів.
  • Структура додатків (附錄): Включає розгалужений стратегічно-довідковий апарат: географічний покажчик (世界重要地名), ономастику історичних постатей (歷史人名), комерційні коди (商業用略符號), таблиці конвертації мір і ваг (度量衡表) та таблиці відмінювання дієслів.
  • Особливість: Наявність оригінального червоного відтиску особистої печатки автора (ханко — яп. 判子) на колофоні книги.
  • Стан: Задовільний («утомлений»). Природні пошкодження тканинного корінця, внутрішній блок сторінок цілий.
Історико-політичний контекст та провенієнція (Японський слід)
Видання капітальної наукової праці такого гігантського обсягу (2238 сторінок) наприкінці 1943 року в мілітаристському Токіо на дефіцитному рисовому папері є винятковим історичним прецедентом. Розгалужений інформаційно-стратегічний апарат додатків доводить, що цей наклад мав суто стратегічне державне призначення і використовувався вищим дипломатичним корпусом, Генеральним штабом Японської імператорської армії та військовою розвідкою.
Шлях артефакту: Книга потрапила на територію України як офіційний військово-державний трофей Радянсько-японської війни (серпень-вересень 1945 року). Вона була вилучена під час розгрому Квантунської армії або закриття японських консульських місій у Маньчжурії оперативними групами радянських військ. Протягом другої половини ХХ століття фоліант двічі проходив через радянську мережу букіністичних крамниць, про що свідчать характерні торгові позначки олівцем на форзаці. Близько 15 років тому книга була придбана в приватну колекцію у м. Дніпро, звідки згодом передана до фондів нашого Музею.

БЛОК III. ІСТОРИЧНЕ ДОПОВНЕННЯ: ДУЕЛЬ РОЗВІДОК У ТОКІО, СТАЛІНСЬКА ПАРАНОЯ ТА ХРУЩОВСЬКИЙ МІФ
Епоха друку та побутування представленого японського словника (1943 рік) хронологічно розгортається на тлі найгучнішої детективної драми Другої світової війни — справи радянського розвідника Ріхарда Зорге («Рамзая»), заарештованого японською контррозвідкою Токко в Токіо 18 жовтня 1941 року та страченого 7 листопада 1944 року.
Сучасний критичний аналіз розсекречених архівів розвідки розкриває складний механізм політичних маніпуляцій навколо цієї теми в СРСР.
1. Сталінський скепсис та хаос розвідданих (1941 рік)
Протягом 1960-х років радянська пропаганда стверджувала, що Зорге надіслав точну дату нападу Німеччини (22 червня), але «Сталін-злочинець» проігнорував її через власну упередженість. Сучасне відкриття першоджерел ГРУ та Особливої папки ЦК КПРС доводить, що реальність була значно складнішою:
  • Інформаційний шум: На стіл Сталіна стікалися сотні суперечливих шифровок від різних резидентур. Агенти називали понад десяток «точних дат» вторгнення (15 квітня, 1 та 15 травня, 15 червня). Сам Зорге кілька разів змінював прогнози, оскільки Гітлер дійсно переносив терміни через Балканську кампанію.
  • Криза довіри: Керівництво НКВС (Л. Берія) та ГРУ (П. Голіков) підозрювало Зорге у подвійній грі. Його розкішний спосіб життя в Токіо (членство в нацистській партії НСДАП, романи з дружинами німецьких дипломатів) сприймався радянськими аналітиками як ознака перевербування. Донесення маркувалися резолюціями «підозріле джерело».
  • Реальний прорив: Якщо датам початку війни Сталін не вірив, то головному стратегічному повідомленню Зорге — про те, що Японія восени 1941 року рушить на південь (проти США), а не проти СРСР — радянське командування повірило. Спираючись на цей єдиний залізобетонний факт, Генштаб СРСР зняв із Далекого Сходу та Сибіру 15 елітних дивізій і перекинув їх під Москву, що зупинило нацистів взимку 1941 року.
2. Політичне замовлення Микити Хрущова (1964 рік)
Ріхард Зорге залишався забутим і невизнаним у СРСР понад 20 років, аж поки у 1964 році перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов не вирішив використати його як таран проти культу особи Сталіна.
  • Хрущову було життєво необхідно дискредитувати Сталіна як військового лідера. Справа Зорге ідеально підходила для створення плакатного міфу: «геніальний пророк розвідки, якого згубила сліпа параноя тирана».
  • За особистим наказом Хрущова у 1964 році ГРУ розсекретило вибірковий пакет документів. Зорге посмертно присвоїли звання Героя СРСР, а радянські газети вибухнули контрольованими статтями про «злочинне ігнорування» його попереджень Сталіним. Це була класична спецоперація з десталінізації радянського історичного наративу.
3. Концептуальний підсумок для експозиції
Таким чином, представлений у вітрині японський словник 1943 року та понівечений німецький трофей офіцера НКВС є унікальними свідками епохи, коли мова, словники та лексикографія були повноцінною зброєю на службі тоталітарних режимів. Вони демонструють відвідувачам Музею реальний, невигаданий лаштунок спецслужб, де за кожним словом та вирваним титульним аркушем стоїть жорстока політична реальність, цензура та дуель розвідок.

ОСТАТОЧНІ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
  1. Архівні першоджерела розвідки (радянська та російська хвиля розсекречення):
    • Особлива папка ЦК КПРС (Справа № 34-А/2-б/7: «Про розсекречення та увічнення пам'яті агента ГРУ Р. Зорге») // Російський державний архів новітньої історії (РДАНИ). — Документи відкриті для дослідників у періоди 2017–2022 рр.
    • Журнали прийому та шифрування радіограм резидентури «Рамзай» (Токіо) за 1941 рік // Центральний архів Міністерства оборони (ЦАМО). Фонд Головного розвідувального управління (ГРУ) Генерального штабу.
  2. Японські та американські архівні фонди (слідство та допити):
    • The Sorge Espionage Case: Investigative Documents of the Special Higher Police (Tokko) // United States Army, Far East Command, Military Intelligence Section. — Historical Archives, Washington D.C. (Розсекречено у США, введено у міжнародний науковий обіг).
    • Тюремні щоденники та свідчення Ріхарда Зорге у в'язниці Сугамо (1941–1944) // Архівні фонди Міністерства юстиції Японії (Токіо, оприлюднені та проаналізовані в наукових публікаціях 2010-х рр.).
  3. Історико-політичні та технологічні дослідження:
    • Шаповал, Ю. І. «НКВС-МДБ: Внутрішній контроль, ідеологічні чистки та повсякденне життя офіцерського складу (1943–1953)». Київ: Генеза, 2018.
    • Свіфт, Д. «Японська імперія у Другій світовій війні: логістика, друк та дефіцит ресурсів». Київ: Наукова думка, 2014.
    • Черевко, К. О. «Радянсько-японська війна 1945 року та доля інтернованого майна Квантунської армії». Львів: Мілітарія, 2011.