Перший постріл з гармати човна.
Як про нас пише ЛИЦА далі
КОЗАЦЬКИЙ СТРУГ В МІСТІ ДНІПРІ – ПОБУДОВА ТА ПЕРШИЙ ПОХІД.
Мабуть кожен козак мріє здійснити щось за життя, що робилось його предками козаками запорожцями. До того ми вже втілили певним чином одну з задумок, це розвинули Козацький похідний музей, моїми стараннями, я Олег Черненко(козак Ворон) , Юрія Єгорова(козака Гедзя) та Миколи Шапи в якому зібрали зброю і не тільки козацьку і яку виставляли на фестивалях козацьких та патріотичних, в бібліотеках та по школах.
Робити напади на ворожі міста ми звісно не збирались, а от зробити човен дехто з нас, козаків Творчого об’єднання “Золота паланка” Старосамарської сотні Війська Запорозького низового, таки мріяли. Тому коли в Миколи Шапи (він перед тим втілив одне зі своїх бажань – зробив бандуру і вчиться грати та співати на ній) це питання витало ще з 2017 року, бо бачив добрий приклад Печерської сотні з Київа, що побудували один з різновидів човна козацького і плавають в походи на ньому, то і озвучив його на одній з зустрічей. Козаки тоді висловили підтримку і бажання, але довгий час це не просувалось до втілення.
Це тоді запало мені в голову і до вирішення що і як робити ми йшли цілий рік. Лише 2018 року я заявив про підтримку його ідеї і ми почали визначатись, що і як будемо робити, шукати сучасних майстрів, спілкуватись і шукати який човен ми будемо будувати.
Надзвичайно цінні поради Микола Шапа почув від будівельника човнів Валерія Бондаренка з села Ковпаківка Магдалинівського району, використали досвід майстерні з виготовлення човнів у Микільському-на-Дніпрі.
Микола Шапа та Володимир Пасинко(козак Колоброд, що є ще і майстром бойових мистецтв козаків запорожців) їздили і дивились вживу різні судна з того, що є і на Хортиці і в Старих Кодаках. Виявилось, що в Старих Кодаках лежить , як і в деяких інших селах поблизу Дніпра і малих річок його багато різних човнів від малих до величеньки
Микола Шапа їздив до майстра в одне з сіл і в розмові довідався тонкощів роботи по виготовленню плоскодонних човнів та розповів мені. Ключовим там було те, що вони набирали днище на боті нижні. Потім вигинали днище домкратами, щоб ніс був загнутий трохи. Потім по боковим ботям збирали дошки. Для плоскодонок їх розмірів було достатньо вигнути дві дошки по обрису. що склався по дну і прибитих бокових ботях. Для нас же борти мали бути набагато вищими. Тому ми досліджували і інші методи роботи.
Лише після цього ми вирішили будувати саме плоскодонне судно – струг козацький.
Ми – це козаки Старосамарської сотні Микола Шапа та Олег Черненко(козак Ворон) стали тим двигуном, що рухав цей проект від початку та до кінця. Але почали ми не з човна. Почали ми з того, що купили два чавунні фальконети, так називаються гармати для човнів. Я під кожен з них зробив спеціальні лафети і ми всі ці роки возили і демонстрували їх на своїх заходах. Звісно спочатку ми мали їх випробувати і випробували ми їх в місті Дніпрі на лівому березі на місці колишнього Новокодацького перевозу…
Випробування гармат пройшло вдало і в подальшому вони неодноразово всі роки поки не було човна ми ними користувались і демонстрували в Козацькому похідному музеї та на фестивалях.
Врахувавши досвід роботи як живих майстрів так і наших попередників ми розробили проект відповідно до властивостей деревини і вирішили таки будувати.
Мета була проста. Відродити методику побудови таких човнів, та випробувати їх в різних умовах, як будуть поводити і взагалі відчути себе в минулому. Тому не планували ні використовувати сучасні технології, скловолокно. чи щось подібне, не ставити моторчики на човен. Має бути все автентичним.наскільки це можливо.
Легко сказати “розробили проект”. Насправді ми вивчили всі схеми за якими будували інші, зараз в інтернеті можна знайти багато чого. Наприклад до фільму “Єрмак” були побудовані московитами декілька козацьких стругів з великими надбудовами, чого на козаьких стругах запорожців рідко робили… Проте схема їх човна приводиться нижче.
Після спілкування з майстрами. що зараз будують плоскодонні човни узнали, що за технологією, вони спочатку збирають дно з дощок сколочуючи їх на рівному місці на ботях, потім вигинають днище домкратами, щоб воно від носа до носа було зігнуте. І лише потім починають набирати борти дошками обводячи по днищу і по бокових ботях двома дошками. не вище, нарощуючи борти. Тобто їх човни були невисокі до 40-50 см по бортах. Ми ж мали побудувати човен трохи вищий і вирішили будувати за пропорціями чайки, що малював Боплан(див. малюнок) та за його описом. тим більше в нього там всі розміри проставлені.
Лише після цього Микола Шапа звернувся до свого друга за допомогою. щоб той промалював у відповідній програмі такий човен на комп’ютері з розмірами і у відповідних пропорціях. Сам малюнок ми тут не представляємо, але є підправлений малюнок козацького струга московитів в якому ми підправили днище, як має бути за нашими розрахунками і традиціями, що збереглись у придніпровських майстрів човнярів.
Перше, що зрозуміли – збирати краще догори дном, бо хотіли щоб дно було вигнуте від носу до носу. Для цього треба було зрозуміти, як саме це зробити.
Я майже 15 років присвятив роботі з деревиною, виготовляв меблі на замовлення, займався різбою і реставрацією старовинних меблів та всього, що зроблене з деревини.тому добре вивчив повадки її і знав, що чекати від неї. Тож коли обирали деревину обрали сосну, Борти в багатьох випадках робились з сосни. Звісно в нас вибір деревини невеликий. ми не на лісистій місцині живемо і використовувати довелось те, що залишається від тої. яку не послали на експорт з Західної України…
Виходячи з наявного намагались вибрати краще з поганого…
Отже задум про побудову це добре, вивчення теж добре пройшло, знайшли багато прикладів в інтернеті і знайдених подібних човнів, а от головне – де будувати?
З цим питанням ми звернулись до козаків.
Колись давно в 1991 році у Львові місцеві козаки вирішили побудуати чайку , тоді відзначалось уявне 500 ліття козацтва(чому уявне, бо насправді ніхто точно не встановлюваав скільки козацтву років, як явищу і 500 обрали від великої перемоги яку отримали козаки в одній з битв на розсуд істориків.тоді ще московськоприхильних і Москвою вихованих, що відкинули перемогу під Грюнвальдом де теж могли брати участь якісь козацькі загони в єдиному війську Вітовта, бо щоб організувати ціле військо до 1491 року таки треба мати певну силу за багато років до того…) і на хвилі цього піднесення за ідею побудувати козацький човен вхопилась влада і вкладала кошти і всі сили, щоб допомогти це зробити. Давали накращу деревину, допомагали з виготовленням кованих елементів для човна і всього іншого. Навіть оформили міжнародні паспорти моряків всім членам козацького товариства. Тоді і був побудований човен “Пресвята Покрова”, що стоїть зараз заарештований у Франції і нікому не потрібний…
Побудований він був за цією схемою.
Схема самої “Пресвятої Покрови” нижче. Вона будувалась зі стерном на кормі.
Схема з точними розмірами доброї якості на сайті про проект побудови цього човна.
Наш же човен мав виглядати майже так, як промальовано в московитів.
Як бачимо по картинках в них палубний та з трюмом човен
Зверніть увагу, що тут щогла рівно посередині. Яхтсмени радять змістити до носу. В нашому човні два носи, тому тут зміщати ми не збирались, бо вирішили будувати саме так. Але повертаючись до нашого човна. Взагалі тоді пиляне не використовували. а використовували колоту деревину з корабельних сосен. Тепер нажаль такого лісу нам не знайти. та не дістати, тому купити вирішили пиляну. Нижні боті зробили з 50-ки. на борти взяли дюймовку. Але купили ми це лише після того. як придумав стапель під збірку човна.
