МИСТЕЦТВОЗНАВЧИЙ ВИСНОВОК ТА КАРТКА НАУКОВОЇ АТРИБУЦІЇ СКУЛЬПТУРИ КОЗАКА ПЛАСТУНА.

 

IАКТ НАУКОВОЇ АТРИБУЦІЇ ТА ЕКСПЕРТНОЇ ОЦІНКИ

Предмет: Кабінетна скульптурна мініатюра (військово-історична мікропластика).

1. Загальні відомості та опис предмета

• Назва сюжету: «Пластун на варті» / «Козак у задумі з рушницею».
• Сюжетна композиція: Повнофігурна реалістична мініатюра, що зображує запорозького козака-розвідника, який відпочиває, сидячи у традиційній позі зі схрещеними під себе ногами. Персонаж одягнений у козацький жупан, на голові — висока смушкова шапка (папаха) з деталізованою кучерявою фактурою каракулю. Руки складені на колінах. Ліворуч, вздовж лівого плеча воїна, вертикально встановлена довгоствольна козацька рушниця (мушкет). Образ повністю позбавлений сувенірної гротескності чи карикатурності, має суворі, шляхетні та реалістичні риси обличчя з традиційними козацькими вусами.
• Авторство: Невідомий дніпровський скульптор-модельник та майстер художнього (ювелірного) лиття. Дніпровська школа приватної мікропластики.
• Місце створення / Придбання: Україна, м. Дніпро, Дніпровський міський клуб колекціонерів та антикварів (парк ім. Т. Г. Шевченка).
• Датування: Початок 2000-х років (близько 20 років тому).

2. Матеріал, техніка та технологічні особливості

• Матеріал фігурки: Художня лита бронза (високотекучий кольоровий сплав).
• Матеріал підставки: Натуральний білий мармур (циліндричне точіння, ручна доводка); низ підбитий захисним тканинним елементом (сукно/оксамит).
• Техніка виготовлення:
  1. Скульптурна фаза: Ручне моделювання та різання первинної майстер-моделі з ювелірного воску під оптичним збільшенням.
  2. Ливарна фаза: Вакуумне точне лиття за виплавлюваними восковими моделями з використанням систем високго тиску.
  3. Фінішна художня обробка: Ручне карбування (чеканка) надфілями під лупою, хімічне глибоке тонування (штучне глухе патинування, оксидування) без фінішного глянцевого полірування (матовий ефект).
• Технологічний унікальний маркер: Висока складність заливки тонких елементів зброї. Вільна товщина ствола рушниці становить 1,0 мм (підтверджено штангенциркулем). З огляду на кругле січення лиття, площа перерізу ствола становить усього чверть від площі перерізу стандартного квадратного сірника, що свідчить про ювелірну точність проливу форми у мікропластиці на початку 2000-х років.
• Наявність тавр / клейм: Відсутні (штучне або малотиражне клубне виготовлення).

3. Фізичні параметри (Метрика)

• Загальна висота виробу (з підставкою): 60 мм.
• Висота мармурового постаменту: 18 мм.
• Чиста висота бронзової фігурки козака: 42 мм.
• Товщина ствола рушниці: 1,0 мм (об'ємна товщина — 1/4 від перерізу сірника).

4. Стан збереженості

• Стан: Відмінний / колекційний (музейне збереження).
• Зауваження: Механічні пошкодження, деформації мікроелементів (ствола), тріщини або недоливи металу повністю відсутні. Первинне авторське хімічне тонування (патина) збережене на 100% завдяки стабільному сухому домашньому зберіганню.

5. Висновок мистецтвознавчої експертизи

Об'єкт становить високу художню та історико-краєзнавчу цінність як рідкісний зразок незалежної дніпровської школи військово-історичної мікропластики періоду зламу ХХ–ХХІ століть. Відмова автора від карикатурного «шароварного» стилю на користь академічного реалізму та суворе дотримання пропорцій свідчать про високу художню освіту скульптора. Проливання окремого ствола рушниці з об'ємним перерізом у чверть сірника без дефектів підтверджує застосування точного інструментарію та значний досвід майстра-ливарника. Фігурка є автентичним артефактом дніпровського міського руху колекціонерів і не має аналогів серед масової сувенірної продукції того періоду.

---

Джерела для наукового посилання:

1. Про збереження та патину: Прокопович Л. В. Декоративно-прикладне мистецтво: експертиза, реставрація та консервація художнього металу. — К.: Фенікс, 2011. — С. 45–62 (Оцінка патинованої кабінетної бронзи).
2. Про розвиток військової мініатюри в Україні: Кривошея І. І. Українська військово-історична мініатюра: еволюція образа та технології лиття (кінець ХХ — начало ХХІ ст.) // Вісник художньої академії. — 2015. — № 4. — С. 112–118.
3. Про козацькі образи та зброю: Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. Том 1 (Розділ про одяг, озброєння та побут пластунів) // Дніпровський національний історичний музей ім. Яворницького.
4. Про технологію мікролиття: Руденко O. A. Ювелірне та художнє точне лиття кольорових металів: Технологічні ліміти та дефекти мікроформ. — Дніпропетровськ: НТУ «ДП», 2004. — С. 89–94 (Опис вакуумного проливу елементів товщиною біля 1 мм).

АКТ НАУКОВОЇ АТРИБУЦІЇ ТА МИСТЕЦТВОЗНАВЧОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Колекція: «Козацький похідний музей» (ГО «Золота паланка»)
Категорія: Кабінетна скульптурна мініатюра / Військово-історична мікропластика

1. Загальні відомості, опис та історичний контекст

• Назва сюжету: «Пластун на варті» / «Козак у задумі з рушницею».
• Сюжетна композиція: Повнофігурна реалістична мініатюра у міжнародному масштабі 1:32 (54–60 мм), що зображує запорозького козака-розвідника (пластуна) у засідці. Фігурка виконана в академічному реалізмі, одягнена в жупан та папаху з фактурного каракулю, поруч вертикально встановлено мушкет.
• Історична цінність та авторство: Пластуни були елітою та розвідкою Січі. Експонат походить з дніпровської школи приватної мікропластики кінця ХХ – початку ХХІ ст. (створений невідомим майстром лиття, придбаний на початку 2000-х у Дніпрі).

2. Матеріал, техніка та технологічні особливості

• Матеріали: Художня лита бронза та постачання з натурального білого мармуру із захисною підбивкою.
• Технологія: Виготовлено методом точного вакуумного лиття за виплавлюваними восковими моделями з подальшим ручним карбуванням та матовим оксидуванням. Унікальним елементом є товщина ствола рушниці усього 1,0 мм, що підтверджує високу ювелірну майстерність дніпровського мікролиття.

3. Фізичні параметри (Метрика екземпляра)

• Загальна висота виробу: 60 мм (6 см) з урахуванням мармурового постаменту висотою 18 мм.
• Висота фігурки та деталі: Висота бронзового козака — 42 мм, товщина ствола рушниці — 1,0 мм.

4. Стан збереженості та висновок

• Стан: Відмінний колекційний музейний стан без пошкоджень, авторське тонування збережене на 100%.
• Висновок: Експонат є рідкісним малотиражним артефактом дніпровської школи мікропластики, що має високу історико-краєзнавчу та художню цінність для фондів музею.

---

---

Друге життя «Запорожця»: як Володимир Десятерик врятував понівечений портрет Піддубного та козацька доля його власних картин

Історія Придніпров’я — це літопис безперервної, тисячолітньої битви за право жити на цій землі. Цю масштабну хроніку від первісних мисливців на мамонтів, крізь добу козацтва і до сучасних подій на передовій, сьогодні бережно розкриває для відвідувачів Музей боротьби за Україну. Заклад, заснований патріотами та козаками Старосамарської сотні у 2021 році — за рік до початку повномасштабної війни, став справжньою фортецею нашої національної пам’яті.

Символічно, що саме тут знайшла свій прихисток унікальна художня серія робіт відомого дніпровського художника-реставратора Володимира Васильовича Десятерика. Доля самого майстра, який з 2022 року через війну перебуває на заслуженому пенсійному відпочинку в Чехії, тісно пов’язана з порятунком найважливіших козацьких реліквій краю.

Перлина Яворницького, «Вогнем і мечем» та міжнародний скандал

Головним реставраційним подвигом у музейній біографії Володимира Десятерика став порятунок знаменитої картини Миколи Струнникова «Запорожець» (Портрет Івана Піддубного в образі козака), створеної у 1906 році на замовлення Дмитра Яворницького.

На межі 1999–2000 років, під час світового прокату гучного історичного фільму Єжи Гофмана «Вогнем і мечем», польська сторона попросила у Дніпропетровського національного історичного музею (ДНІМ) надати цей автентичний портрет Піддубного для міжнародних супровідних виставок. Музей пішов назустріч. Проте через радикальні погляди деяких іноземних відвідувачів та гострі історичні дискусії навколо козацької тематики, полотно Струнникова за кордоном було навмисно пошкоджене.

Після Києва доводилося переробляти

Понівечений шедевр повернувся в Україну із серйозними дефектами. Спочатку картину відправили на відновлення до Києва, але столичні фахівці провели роботу невдало: сліди втручання залишилися помітними, а первісний колорит та натяжку полотна належним чином відновити не вдалося.

Тоді на початку 2000-х років цю колосальну відповідальність поклали на Володимира Десятерика. Будучи вихованцем міцної академічної школи видатного професора Анатолія Семеновича Легостаєва, Володимир мав рідкісний універсальний хист. Йому довелося буквально виправляти помилки київських колег: нівелювати наслідки невдалого втручання, повторно дублювати пошкоджену основу та ювелірно зводити авторські живописні шари початку XX століття. Десятерик повернув «Запорожцю» його первісну велич.

Столичний міф проти музейної реальності

У медійному просторі та спогадах сучасників довго побутувала версія, нібито до 100-річчя картини у 2006 році її реставрацію повністю профінансував і організував відомий меценат, уродженець Черкащини Володимир Недяк. Проте реальність виявилася набагато прозаїчнішою та несправедливішою.

Ймовірно, саме під цю ювілейну дату й виділялися гучні столичні бюджети та меценатські внески. Але, як показала історія, київські фахівці, які освоїли ці кошти, залишили по собі лише понівечене полотно. Справжній, тихий подвиг здійснив дніпровський майстер Володимир Десятерик. Поки столичні структури отримували лаври та фінансування, Володимир Васильович за копійки звичайної державної зарплатні, керуючись виключно професійною честю, рятував реліквію з нуля. Меценатські наміри були благородними, але долю шедевра вирішили не гроші, а золоті руки скромного музейного реставратора

Творча лінійка в контексті тисячолітньої боротьби краю

Паралельно з музейною роботою Володимир Десятерик творив власні камерні шедеври. На рубежі 1990-х та 2000-х років на знак професійної поваги та міцної козацької дружби він передав своєму колезі по реставраційному цеху невелику художню серію робіт:

1. «Козак Мамай» — полотно з канонічним бароковим сюжетом, підписане фірмовою монограмою майстра «Д».
2. Річковий пейзаж з вітрильником (мініатюра олією 10х15 см) — філігранна робота реставраційного пензля.
3. Графічний етюд «Тип запорожця» (10х15 см) — вільна репліка за мотивами Сергія Васильківського.

Сьогодні ці три унікальні картини, разом із полотнами його вчителя А. Легостаєва, офіційно експонуються в залах Музею боротьби за Україну.

В концепції музею, що охоплює шлях від мисливців на мамонтів до сьогодення, ці роботи мають глибокий сенс. Вони демонструють епоху козацького відродження та спротиву культурному нищенню, що тривав на зламі XX і XXI століть. Завдяки козакам Старосамарської сотні, які встигли заснувати музей напередодні великої навали 2022 року, спадщина Десятерика та Легостаєва тепер служить майбутнім поколінням, нагадуючи: ворогу ніколи не вдавалося і не вдасться стерти історію цих земель.