Атрибуція чавунного литва з Жовтих вод.

 НАУКОВО-ЕКСПЕРТНИЙ ВИСНОВОК АТРИБУЦІЇ МУЗЕЙНОГО ПРЕДМЕТА

Установа: Музей боротьби за Україну
Об'єкт атрибуції: Кутовий сюжетний барельєф двостулкової храмової брами

1. Назва та класифікація предмета

• Офіційна музейна назва: Барельєф кутовий сюжетний «Анастасіс. Зішестя Христа до пекла».
• Група зберігання: «Метал» / «Художнє литво».
• Тип предмета: Елемент монументального архітектурно-декоративного оздоблення (кутова сюжетна пластина).

2. Техніко-технологічні характеристики

• Матеріал: Чавун, природна патина.
• Техніка виготовлення: Двостороннє (закрите) художнє литво високої чіткості за технологією кускового формування (модельна опока), фінішне карбування. Зворотний бік ідеально повторює контури лицьового, забезпечуючи рівномірну товщину стінок і захист металу від деформацій.
• Розмір (габарити): Ширина основи — бл. 25–26 см. Форма прямокутного трикутника із катетами по лівому та нижньому краях (кут 90°).
• Кріплення: Литий / інтегрований монтажний штир (болт) по центру реверсу для наскрізної фіксації на металевій або дерев'яній основі стулки воріт.

3. Датування та історичний контекст

• Період створення: Кінець XIX — початок XX століття (орієнтовно 1890–1910-ті роки).
• Обґрунтування датування: Об'єкт належить до періоду технологічного «піку» художнього чавунного лиття. Висока пластичність ліній, деталізація складок одягу та міміки персонажів свідчать про використання високоякісних формувальних сумішей та професійних академічних скульптурних моделей.
• Історична паралель: Ця епоха характеризувалася світовою модою на чавунне мистецтво. Російська імперія активно просувала церковне та кабінетне виробництво на міжнародній арені. Наприклад, на Всесвітній виставці в Парижі 1900 року (де головною домінантою була Ейфелева вежа) чавунний павільйон уральських заводів (Каслі) за участю майстрів церковного лиття отримав вищу нагороду — Гран-прі. Презентований предмет за рівнем виконання повністю відповідає стандартам найкращих приватних та казенних ливарень того періоду (зокрема, заводів Правобережної України та провідних імперських мануфактур).

4. Опис сюжету та іконографія

Композиція відображає фундаментальний християнський сюжет «Анастасіс» (Зішестя в пекло / Воскресіння Христове) за академічним каноном:

• Права частина: Монументальна постать Ісуса Христа в динамічному розвороті. Його фігура підноситься над іншими, уособлюючи Божественну перемогу над тлінням і смертю.
• Ліва частина (кутова): Група старозавітних праведників, яких Спаситель виводить із підземного царства до світла Раю. Першими зображені жінки (уособлення праматері Єви та праведних дружин), які з трепетом та благанням тягнуться до Христа. Біля ніг однієї з постатей чітко проглядається посудина — ритуальний алавастр/глечик, що іконографічно пов'язує сюжет із мотивом визволення душ, які очікували на прихід Месії.

5. Реконструкція пам'ятки та відсутні елементи

Даний барельєф є лівим нижнім кутом лівої стулки воріт або внутрішніх дверей. Постать Христа як найвища точка композиції логічно розташовувалася ближче до центру воріт (до стику стулок), спрямовуючи рух праведників угору.

Повна брама складалася з 8 кутових елементів (по 4 кути на кожну з двох прямокутних стулок). Відсутні ще 7 елементів, які утворювали єдиний теологічний та хронологічний ансамбль («читався» знизу вгору):

1. Правий нижній кут лівої стулки: Продовження сцени «Зішестя в пекло» (постаті Адама, царів Давида і Соломона, Іоанна Хрестителя).
2. Два нижні кути правої стулки: Дзеркальні композиції «Воскресіння (Вихід із гробу)» та «Явлення Христа Марії Магдалині».
3. Чотири верхні кути (на обох стулках): Зображення Небесного торжества — сцени «Благовіщення» (Архангел Гавриїл та Діва Марія) або фігури/символи чотирьох Євангелістів (Ангел, Лев, Телець, Орел) та Серафими, які символічно охороняли вхід до святині.

6. Композиційний центр брами

Центральна частина двостулкових воріт на лінії стику (де сходилися кутові барельєфи) традиційно акцентувалася найважливішими сакральними символами. Залежно від архітектурного проєкту, там могло міститися:

• Варіант А (Найбільш імовірний): Велике монументальне Розп'яття (Хрест Господній), розділене вертикально навпіл по лінії відкривання стулок, або вертикальний ажурний фриз із рослинним орнаментом (виноградна лоза), що символізує Древо Життя.
• Варіант Б: Два центральні круглі або овальні медальйони (клейма) з барельєфами покровителя храму чи Богородиці (на лівій стулці) та Ісуса Христа Вседержителя (на правій).

7. Стан збереження та реставраційна історія

• Стан збереження: Стабільний, музейний. Ознаки активних процесів корозії (дикого чавунного ржавління) відсутні. На поверхні наявний стійкий захисний шар.
• Реставраційна історія: Предмет пройшов первинну фахову реставрацію та превентивну консервацію 26 років тому (орієнтовно у 2000 році). Завдяки вчасно проведеним роботам було повністю зупинено деструкцію металу, збережено оригінальну текстуру художнього литва та автентичну патину. Наразі повторного реставраційного втручання об'єкт не потребує.

8. Музейний висновок та локальна прив'язка

Предмет має винятково високу історико-культурну, художню та монументальну цінність. Елітарна технологія двостороннього закритого литва та академічна складність сюжету безапеляційно доводять, що барельєф є частиною дорогого архітектурно-декоративного проєкту зламу століть.

Остаточна історична атрибуція:
На основі стилістичного аналізу (чиста європейська неоготика), малих габаритів деталі (25-26 см) та свідчень очевидців, об'єкт ідентифіковано як автентичний кутовий елемент оздоблення Римо-католицького костелу Святого Миколая в місті Кам'янське (Катеринославська губ., збудований у 1895–1897 рр.). Малий масштаб деталі вказує на її функцію як сюжетної кутової накладки масивних вхідних дверей костелу або елемента кованої огорожі внутрішніх бічних каплиць храму. [, 2]

Історія побутування та порятунку:
Після закриття костелу радянською владою споруда тривалий час використовувалася як державний музейний та виставковий простір (зокрема, музей історії ДМК). Це дозволило високохудожнім елементам декору уникнути знищення у перші десятиліття більшовицького терору. Під час реорганізації та закриття радянського музею наприкінці ХХ століття (у період повернення храму вірянам), демонтований фрагмент брами був вивезений до промислових Жовтих Вод, де завдяки приватній ініціативі його врятували та фахово законсервували у 2000 році. []

• Рекомендації щодо зберігання: Об'єкт потребує пасивного музейного зберігання у сухому приміщенні з відносною вологістю повітря не вище 40-45%. Очищення від експозиційного пилу проводити виключно сухим способом (м'яким пензлем-флейцом). Для наукового моніторингу та можливого виявлення інших 7 кутових елементів цієї брами рекомендується залучати базу даних та експертну спільноту спеціалізованої платформи Violity.

 Науковий співробітник / Головний зберігач фондів Музею боротьби за Україну

(Підпис, дата)