Історико-сфрагістична атрибуція артефакту: Уламок козацького старшинського персня-сигнета доби Мазепинського бароко
Вступ та опис знахідки
Предмет дослідження є уламком (щиток із фрагментом орнаментованої дужки) цільнолитого персня-печатки (сигнета) ранньомодерної доби. Артефакт виготовлено методом художнього лиття з латуні (мідно-цинкового сплаву, відомого в давнину як «орихалк» або «жовта мідь»), яка після полірування мала виражений золотавий блиск.
Попри фрагментарність, щиток — ключове смислове ядро персня — зберігся у задовільному стані, що дозволило провести детальну візуальну та контекстну атрибуцію предмета.
Опис композиції та символізму
Матриця персня має складний, трикомпонентний ієрархічний сюжет, характерний для вищої геральдичної моди Гетьманщини:
- Верхній елемент — Барокова («Імперська») корона: Закрита корона з дугами (арками), що сходться у центрі. У сфрагістиці кінця XVII – початку XVIII століття вона уособлювала високий військово-адміністративний ранг, лицарську гідність та суверенне божественне заступництво над родом власника.
- Центральний елемент — Велика 12-променева солярна розетка (Сонце/Зірка): Центральна фігура виконана у вигляді прямих геометричних променів без антропоморфних рис (обличчя). У козацькій символіці такий знак уособлював вищу справедливість, правду, військову славу, а також мав глибокий християнський підтекст (уособлення Христа та 12 апостолів).
- Нижній елемент — 8-променева зірка: Класична «Вифлеємська» (Богородична) зірка, яка виконувала роль сакрального оберега і допоміжного геральдичного елемента (бризури), що вказував на індивідуальність клейма або конкретну гілку роду.
- Обрамлення та дужка: Щиток оточений пишним бароковим картушем у вигляді кручених завитків («хвильовий» орнамент). На залишку монолітної дужки простежується делікатний рельєфний лінійний візерунок, що підтверджує високий статус прикраси.
Таблиця фізичних та метричних параметрів артефакту
| Параметр | Опис та значення для уламка | Що це дає для реконструкції |
|---|---|---|
| Матеріал / Сплав | Латунь (давня «жовта мідь», мідно-цинковий сплав). | Свідчить про високу плинність металу при литті та статусний «золотий» вигляд. |
| Вага (поточна) | [Вкажіть вашу вагу в грамах, наприклад: 3.2 г] | Допомагає оцінити масивність щитка та товщину стінок дужки. |
| Форма щитка | Круглий (злегка овальний через особливості лиття). | Класична геометрія для сигнетів ранньомодерної доби. |
| Діаметр щитка (зовнішній) | [Вкажіть розмір у мм, зазвичай 12–16 мм] | Визначає площу робочої матриці для відтиску на воску. |
| Товщина щитка | [Вкажіть товщину у мм, зазвичай 1.5–2.5 мм] | Показує міцність виробу; товсті щитки менше деформувалися при тиску. |
| Тип з'єднання | Монолітне (цільнолите виробництво разом із дужкою). | Ознака ювелірної майстерності вищого рівня (лиття за восковою моделлю). |
| Стан дужки | Фрагментована (збереглася лише частина притиканння до щитка). | Фіксує історичний характер поломки (крихкість металу через вік або плуг). |
| Ширина дужки біля щитка | [Вкажіть у мм у найширшому місці зламу] | Показує анатомічний перехід від плаского диска до шинки кільця. |
| Хорда профілю (висота залишку) | [Виміряйте висоту уламка від краю щитка до точки зламу] | Ключовий маркер для тривимірної 3D-реконструкції персня ювеліром. |
| Орієнтовний початковий розмір | [Для чоловічих перснів XVII ст. внутрішній діаметр становив 18–22 мм] | Дозволяє визначити, чи носили перстень на голий палець, чи поверх військової рукавиці. |
Хронологія дослідження: Як ми дійшли до фінальних висновків?
Процес атрибуції артефакту проходив у кілька послідовних етапів аналізу, де кожен новий візуальний маркер уточнював часові та соціальні рамки:
- Етап 1 (Попередній аналіз): Форма щитка та патина вказували на широкий часовий діапазон Пізнього Середньовіччя / Раннього Нового часу (XIV–XVI ст.) із припущенням про псевдогеральдичне або рослинне походження малюнка.
- Етап 2 (Уточнення деталей рельєфу): Фіксація 12 радіальних променів звузила пошук до солярних знаків та індивідуальних оберегів-талісманів XVI–XVII століть.
- Етап 3 (Аналіз технології та матеріалу): Встановлення того, що перстень відлито цільним із латуні та прикрашено орнаментом на дужці, відсікло версію про дешеву ремісничу підробку. Латунь — дорогий, золотоподібний матеріал того часу, що свідчить про заможність першого господаря.
- Етап 4 (Зміна ракурсу та виявлення ієрархії символів): Гра тіней при боковому світлі допомогла розгледіти складну барокову корону вгорі та окрему 8-променеву зірку внизу. Символіка трансформувалася з побутового оберега на повноцінний особистий старшинський сигнет.
- Етап 5 (Стилістичне зіставлення): Візуальний аналіз виявив, що абрис і архітектоніка герба мають чітку «малоросійську» барокову естетику. Композиція ідентична ілюстраціям Георгія Нарбута до легендарного «Малоросійського гербовника» Лукомського та Модзалевського (1914 р.), який створювався на основі реальних печаток козацької еліти.
Датування: Епоха Мазепинського бароко
Сукупність ознак (матеріал, закрита корона, пишний картуш, астральні знаки) впевнено датує перстень кінцем XVII — першою половиною XVIII століття (орієнтовно 1680–1730-ті роки).
Це період гетьманства Івана Мазепи та його найближчих наступників (Пилипа Орлика, Данила Апостола) [докладніше на сторінці Вікіпедії про Малоросійський гербовник]. Саме за Мазепи в Україні стався культурний вибух, який породив моду на пишні рослинні картуші та престижні закриті корони на печатках шляхти та козацької старшини.
Потенційні роди-власники та їхні посади
У сфрагістиці Гетьманщини геометричні зірки та промені під бароковими коронами належали до категорії самобутніх або модифікованих лицарських гербів. Такий перстень міг належати представникам таких відомих козацько-старшинських та шляхетських родів:
- Род Гамалій: Відомий козацький рід, чиї представники обіймали посади генеральних осавулів, полковників (Янжівських, Лубенських). Їхня родова символіка традиційно спиралася на поєднання зірок та корон.
- Род Лизогубів: Одна з найвпливовіших родин Гетьманщини (генеральні обозні, чернігівські полковники). Їхні приватні печатки відрізнялися складною бароковою архітектурою з використанням астральних фігур та шляхетських клейнодів.
- Род Родзянок або Бороховичів: Представники полкової старшини (миргородські полкові обозні, гадяцькі полковники), які активно використовували зірки та солярні розетки у своїх самобутніх гербах для підтвердження шляхетського статусу.
- Військові канцеляристи та сотники: Дуже часто козацька старшина середньої ланки (сотники, полкові писарі, судді або значкові товариші), які не мали офіційно затвердженого королем чи царем старого родового герба, замовляли у ювелірів Києва чи Чернігова персні із загальноприйнятими лицарськими символами. Поєднання «Корона + Сонце + Зірка» було універсальним маркером привілейованого стану, військової доблесті та освіченості (адже перстень активно використовувався для завірення документів гарячим воском).
Висновок
Даний уламок латунного сигнета — це не просто ювелірна прикраса, а цінна історична пам'ятка, що ілюструє розквіт української військово-геральдичної традиції рубежу XVII–XVIII століть. Він є матеріальним свідченням епохи, коли козацька еліта вибудовувала свою ідентичність через витончену культуру українського бароко.
ДЖЕРЕЛА
- Лукомский В. К., Модзалевский В. Л. Малороссийский гербовник / Рисунки Г. И. Нарбута. — СПб., 1914. — 213 с.
- Однороженко О. Козацька геральдика та сфрагістика Гетьманщини XVII–XVIII ст. — Харків, 2008. — 184 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар