Музей боротьби за Україну
Сектор археології, військово-історичної та етнографічної спадщини
Облікова наукова картка та експертно-атрибуційний опис колекційного комплексу «Кінське спорядження та мілітарія вершників різних епох на теренах України»
Облікова наукова картка та експертно-атрибуційний опис колекційного комплексу «Кінське спорядження та мілітарія вершників різних епох на теренах України»
І. Наукова атрибуція предметів за секторами (зверху донизу)
Нижче наведено попредметний науковий аналіз експонатів, зафіксованих на демонстраційному планшеті, із залученням класичних археологічних та кавалерійських типологій.
1. Верхній ярус: Період Київської Русі (Давньоруська доба, XI — перша половина XIII ст.)
- Експонат №1 (Зліва вгорі):
- Назва артефакту: Вудила двоскладові залізні з рухомими кільцями.
- Матеріал та техніка: Залізо, кування, волочіння.
- Типологія: Тип I за А. М. Кірпічніковим (найбільш уживаний тип дружинного кінського набору).
- Опис: Кільця округлі, злегка деформовані під тиском ґрунту, ланки (гризла) чотиригранні у розрізі, рухомі. Присутня глибока шарувата корозія. [1]
- Експонат №2 (По центру вгорі):
- Назва артефакту: Налобний/щоковий розподільник ременів суголов'я (обоймиця-пронизка).
- Матеріал та техніка: Високоякісна олов'яниста бронза, високоточне художнє литво за восковою моделлю, ручне ювелірне шліфування та дзеркальне полірування.
- Опис: Симетрична бочкоподібна (гантелеподібна) форма з глибоким фігурним заглибленням-перетяжкою по центру. Шви лиття відсутні. Всередині проходить наскрізний широкий овальний канал для просування шкіряного паска упряжі. Має шляхетну темно-оливкову ("лугову") патину. Ознака елітарного парадного набору коня.
- Експонати №3 та №4 (Справа вгорі та під ним) — Увага: Наукове уточнення комплексу:
- Назва артефакту: Пара бойових залізних шпор (пришв) вершника-дружинника.
- Матеріал та техніка: Залізо, кування, пробиття отворів.
- Типологія: Тип II–III за А. М. Кірпічніковим (шпори з пластинчастими дужками та петлеподібними кінцями для пасових кріплень, XII — перша половина XIII ст.).
- Опис: Верхній екземпляр — збереження повне, чітко простежується потовщена дужка, що охоплювала п'яту, та загнуті всередину вушка під ремені. Нижній екземпляр — фрагмент парної шпори аналогічного типу, збереження фрагментарне (через агресивність ґрунту втрачено ліве вушко та частину корпусу дужки). Шпори належали виключно представникам військової аристократії та важкій княжій кінноті. [1]
2. Середній ярус: Козацька доба та кавалерія Нового часу (XVII — XIX ст.)
- Експонат №5 (Зліва посередині):
- Назва артефакту: Пара залізних кованих псалій (S-подібних/серцеподібних бічних кілець вудил).
- Матеріал та техніка: Залізо, фігурне художнє кування.
- Опис: Мають характерну для українського козацького та східного (кримськотатарського) спорядження XVII ст. форму стилізованого серця або щитка. Запобігали прослизанню вудил крізь пащу коня під час різких кавалерійських маневрів. [1]
- Експонат №6 (По центру):
- Назва артефакту: Кавалерійська залізна шпора із зубчастої зірочкою (коліщатком).
- Матеріал та техніка: Залізо, кування, слюсарна підгонка.
- Опис: Дужка з подовженою шийкою, на якій рухомо закріплене коліщатко. Типова європейська та козацька модифікація шпор XVI–XVII ст., що прийшла на зміну давньоруським гострим шипам. [1]
- Експонати №7, №8, №9 (Вздовж правого краю вертикально):
- Назва артефакту: Легкі східні кавалерійські стремена (набір, 3 одиниці).
- Матеріал та техніка: Залізо, кування, витягування.
- Опис: Мають краплеподібну (витягнуту догори) арку зі спеціальною прямокутною петелькою під путлище (пас). Конструкція та малі габарити розраховані на м'яке східне взуття без підборів, притаманне легкій кінноті Османської імперії та Кримського ханства XVII ст. [1]
- Експонат №10 (По центру нижче шпори):
- Назва артефакту: Козацька підкова бойового коня епохи Хмельниччини.
- Матеріал та техніка: Залізо, ковальське кування, ручне пробиття отворів під ухналі.
- Локація знахідки: Поле битви під Жовтими Водами (травень 1648 р.).
- Опис: Тонка, широка в площині, легка підкова XVII ст. Отвори прямокутної форми, виконані пробійником. Має унікальну історико-меморіальну цінність.
- Експонати №11 та №12 (Ліворуч та праворуч від козацької підкови):
- Назва артефакту: Дві малі турецькі (османські) підкови.
- Матеріал та техніка: Залізо, кування.
- Локація знахідки: Околиці м. Кам'янець-Подільський (період Подільського пашалика, 1672–1699 рр.).
- Опис: Підкови малого розміру, обумовлені анатомією східних порід коней (арабських, ногайських) з невеликими копитами. Характеризуються суцільною плоскою або чашоподібною формою для захисту підошви копита в умовах кам'янистого рельєфу Подільських товтр.
3. Нижній ярус: Новітній період (Перша світова війна, 1914–1918 рр.)
- Експонат №13 (Внизу по центру):
- Назва артефакту: Статутне кавалерійське стремено армії Кайзерівської Німеччини (Deutsches Kaiserreich).
- Матеріал та техніка: Сталь, промислове кування, заводське штампування.
- Опис: Масивна глибока сталева арка зі згладженими кутами та широкою насіченою плоскою підніжкою для важкого армійського чобота кавалериста епохи ПСВ. [1]
- Експонати №14 та №15 (З обох боків від німецького стремена):
- Назва артефакту: Пара німецьких статутних кавалерійських шпор ПСВ.
- Матеріал та техніка: Легована сталь, штампування, нікелювання.
- Опис: Коротка масивна шийка без зірочки, з характерними бічними пазами під ремені кріплення на каблук. Завдяки фабричному нікельованому покриттю зберегли первинний металевий блиск та високу стійкість до залізистої корозії. [1]
ІІ. Опис супутнього великого фондового матеріалу музею
До складу цього ж упряжного розділу Музею боротьби за Україну включено великогабаритні предмети кінського тягла та посадки вершника ХХ століття:
- Ярмо на одного коня ("однокінька") та тяглова упряж: Етнографічний комплекс першої половини ХХ століття (дерево, кування, шкіра, ручна робота). Демонструє традиційну систему бездугової запряжки, що використовувалася як у сільському господарстві, так і у військових лінійних обозах.
- Робоча вузда з поводами: Шкіра, залізо. Фабрично-кустарне виробництво першої половини ХХ ст.
- Сідло кавалерійське строкове (Стандарт РСЧА): Військове статутне сідло зразка 1934 або 1943 року. Конструкція складається з дерев'яного арчака (ленчика), залізних лук (передня лука з металевою ручкою-дужкою), живих полиць та шкіряного обтягування. Має повну відповідність армійським стандартам спорядження кінних з'єднань періоду Другої світової війни.
ІІІ. Рекомендації з консервації для музейного зберігання
Залізо давньоруського та козацького періодів перебуває у фазі хронічної корозії під впливом атмосферної вологи. Необхідно провести знесолення артефактів, видалити осередки активної рудої іржі хіміко-механічним способом, обробити метал розчином таніну та провести повну консервацію шляхом вакуумного просочення мікрокристалічним воском (Cosmolloid 80H / Microcrystalline Wax). Для шкіри сідла та упряжі рекомендована делікатна жирова консервація (Saddlers Wax / касторова олія) для відновлення еластичності.
IV. Науково-методичні джерела
- Кірпічніков А. М. Военное дело на Руси в XIII–XV вв. — Л.: Наука, 1976. (Класифікація давньоруських шпор, уділ та стремян). [1]
- Кірпічніков А. М. Древнерусское оружие. Выпуск 3. Доспех, комплекс боевых средств конника и верхового коня IX–XIII вв. — М.-Л.: Наука, 1973. [1]
- Свєшніков І. К. Битва під Берестечком. — Львів: Слово, 1993. (Аналог матеріальної культури та упряжі козацького і польського військ середини XVII ст.).
- Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. Т. 1. — К.: Наукова думка, 1990. (Опис військового побуту та козацького кінного спорядження).
- Османська архітектура та матеріальна культура на Поділлі (кінець XVII ст.) // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету. — Вип. 22.
- Наставление по кавалерийскому делу РККА (Седловка и снаряжение в кавалерии) — М.: Воениздат, 1940 / 1943.
- Державний реєстр Музейного фонду України. [1, 2]
Атрибуцію виконав: Науковий співробітник Сектору військової археології ім. Музею боротьби за Україну. [1]
Немає коментарів:
Дописати коментар