Козацький ґудзик-бубонець прорізь по центру.(XVII–XVIII ст.)

МУЗЕЙ БОРОТЬБИ ЗА УКРАЇНУ
КОЗАЦЬКИЙ ПОХІДНИЙ МУЗЕЙ

НАУКОВО-АТРИБУЦІЙНИЙ ВИСНОВОК ПРЕДМЕТА КАЗАЦЬКОГО ПОБУТУ ТА МЕТАЛОПЛАСТИКИ

1. Назва предмета: Старовинний козацький ґудзик-бубонець (брязкальце).
2. Час виготовлення: XVII — XVIII століття (доба Гетьманщини та Запорозької Січі).
3. Місце виготовлення: Реміснича ливарна майстерня Січеславського краю або привізне походження через торговельні зв'язки козацтва[1.Приходнюк].
4. Матеріал: Мідний сплав (натуральна патинована латунь або олов'яниста бронза)[3.Флёров].
5. Техніка виготовлення: Складне фасонне порожнисте лиття із закладанням внутрішнього твердого ядра; формування або прорізання звукової щілини; фінішна ручна зачистка ливарних швів штихелем[3.Флёров].
6. Розміри: Мініатюрний тип. Загальна висота разом із вушком складає рівно 10 мм, діаметр порожнистої сфери — ~6-7 мм.
7. Конструктивна особливість: Порожниста куляста форма з горизонтальним звуковим прорізом (щілиною) по центру екватора кулі. Циліндрична ніжка плавно переходить у масивне кругле монолітне вушко, відлите одночасно з тілом пристрою[1.Приходнюк].
8. Стан збереження: Музейний/колекційний (кабінетне збереження з виразними ознаками історичного побутування)[1.Приходнюк]. Поверхня вкрита природною щільною темно-зеленою патиною з характерними світлими мікрокавернами окису міді[3.Флёров]. Геометрія вушка та прорізу повністю непошкоджена.

СОЦІОКУЛЬТУРНЕ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ:

Даний артефакт є класичним зразком військово-побутової металопластики Придніпров'я козацької доби. На відміну від суцільнолитих ґудзиків-«гирьок», цей предмет є порожнистим брязкальцем і виконував подвійну функцію — застібки одягу та елемента кінської збруї чи особистого оберега воїна[1.Ніколаєва, 1.Приходнюк].

У козацькі часи такі бубонці нашивалися на коміри-стійки та рукави каптанів і жупанів, а також масово кріпилися на шкіряні паси парадної та повсякденної кінської збруї (нагрудники, вуздечки козацьких коней)[1.Ніколаєва]. Всередину закладалася маленька металева чи кам'яна кулька (калатало), яка під час руху коня або ходьби воїна створювала легкий шурхотливий або дзвінкий звук. Окрім суто декоративної та утилітарної функції, звук металу здавна вважався військовим оберегом у походах. Пам'ятка має високу історичну, музейну та етнографічну цінність як автентичне свідчення повсякденної козацької культури[1.Приходнюк].

📚 ДЖЕРЕЛА ДЛЯ ВЕРИФІКАЦІЇ:

1. Ніколаєва Т. О. (2005). Історія українського костюма. Київ: Либідь[1.Ніколаєва].
2. Приходнюк О. М. (2001). Козацькі старожитності Придніпров'я. Київ-Запоріжжя[1.Приходнюк].
3. Флёров А. В. (1986). Технология художественной обработки металлов. Москва: Высшая школа[3.Флёров].

---