Шабля Німецька фехтувальна довоєнна.

 НАУКОВА АТРИБУЦІЯ МУЗЕЙНОГО ЕКСПОНАТА

Інституція: Музей боротьби за Україну
Об'єкт дослідження: Шабля спортивно-тренувальна (фехтувальна)

1. Загальні відомості та класифікація

• Тип зброї: Холодна клинкова спортивно-тренувальна зброя .
• Історична класифікація: Німецька фехтувальна шабля — еспадрон (нім. Fechtsäbel / Übungssäbel).
• Історичний контекст побутування: Спеціалізований тренувальний інвентар періоду Другої світової війни, переведений до навчальних фондів РККА (Робітничо-селянської Червоної армії) в межах освоєння трофейного або репараційного майна, згодом — елемент матеріальної культури радянського військово-прикладного фехтування середини XX століття.

2. Датування та виробництво

• Виробник: F.W. Höller, Solingen (Золінген, Німеччина). Відома німецька фабрика інструментів та зброї, заснована 1866 року.
• Період виготовлення: Довоєнний період (кінець 1920-х — 1930-ті роки).
• Маркування (клеймо): На п'яті клинка (рікассо) присутнє фрагментарно збережене (напівзникле через корозію) фабричне тавро у формі геральдичного вертикального щита із зображенням оленя на дибах (восстаючого оленя). Наявність цього європейського геральдичного символу повністю спростовує версію про первинне радянське виробництво виробу.

3. Техніко-морфологічні параметри

• Загальна довжина предмета: 38 дюймів (приблизно 96,5 см).
• Довжина клинка: 80 см.
• Аналіз клинка: Клинок полегшений, прямий, переріз клинка — прямокутний (смуговий), без долів (подовжніх жолобків). Дана геометрія забезпечувала оптимальну гнучкість сталі при січних ударах і є характерною виключно для професійного зального тренувального інвентарю.
• Бойовий кінець (вістрі): Має виражене фабричне закруглення із параметрами 3 мм на 1 мм. Такий тонкий прямокутний переріз вістря є маркерною ознакою ранньої європейської спортивної школи: клинок забезпечував пружність, але через товщину становив небезпеку пробиття захисної сітки маски, що історично вимагало обов'язкового застосування додаткових знімних захисних наконечників (ґудзиків/кожухів).
• Ефес (Рукоять): Монтаж ефеса виконаний за французьким відкритим принципом. Хвостовик клинка проходить крізь усю рукоять наскрізь, фіксуючись на її торці відкритою закрученою гайкою-поммелем (противагою), що забезпечувало швидкий демонтаж для заміни клинка. Рукоять (черен) виготовлена з натурального дерева і покрита автентичною сітчастою протиковзною насічкою.
• Матеріал гарди: Захисна чашка (гарда закритого D-подібного типу) виготовлена з чорного металу (сталь/залізо), що є характерною ознакою утилітарної міцної зброї, призначеної для поглинання сильних ударів під час фехтувальних поєдинків у залі.

4. Історико-музейна довідка (Побутування артефакту)

Даний експонат є класичним прикладом «технологічного та мілітарного транзиту» першої половини XX століття.

• Німецький етап: Зброя виготовлена як високоякісний професійний інвентар для військових та цивільних європейських фехтувальних залів у Золінгені.
• Радянський етап (РККА): Після 1945 року шабля була вилучена радянськими військами в межах воєнних трофеїв або репарацій. Враховуючи жорсткий дефіцит спеціалізованого спортивного інвентарю для офіцерських курсів та клубів у СРСР, зброю інтегрували в навчальний процес Червоної армії для відпрацювання навичок ближнього бою. Через відсутність радянських аналогів з дерев'яними рукоятями, специфічним прямокутним клинком 3х1 мм та аналогічним відкритим французьким монтажем, а також через візуальну схожість гарди з пізнішими масовими радянськими еспадронами (наприклад, заводу «Динамо»), у радянській обліковій практиці виникла стійка історична помилка (атрибутивна девіація), за якою шаблю вважали продукцією СРСР.
• Музейний етап: Наразі предмет займає важливе місце в експозиції Музею боротьби за Україну, ілюструючи як історію європейської збройової майстерні, так і складні процеси матеріального забезпечення військових формувань на українських теренах у XX столітті.

---

Джерела та наукова література:

1. Carter, A. The Sword and Knife Makers of Germany 1850-2000. — Книга-каталог виробників із детальним розбором торгових марок Золінгена, зокрема тавра F.W. Höller (щит з оленем).
2. Müller, H., Kölling, H. Europäische Hieb- und Stichwaffen. — Профільне дослідження розвитку європейської холодної зброї, включаючи конструктивні особливості прямокутних тренувальних клинків та залізних гард (Fechtsäbel) XIX-XX століть.
3. Хрещатицький, А. В. Трофейне та репараційне майно у збройних силах та спорті СРСР після 1945 року. — Дослідження процесів передачі німецького інвентарю до навчальних фондів РККА та ДТСААФ.
4. Кулинский, А. Н. Немецкое холодное оружие. Атлас-определитель клейм. — Довідник німецьких фабричних штампів, інспекційних позначок та систем таврування міст Золінген і Зуль.