Комуняцьке іконоборство.

 Офіційна атрибуція артефакту

• Найменування предмета: Ліва половина (уламок) великого натільного або путного (дорожнього) образка-іконки.
• Сюжет (Іконографія): Казанська ікона Божої Матері з фронтальним зображенням Спаса-Отрока (Христа-підлітка) у повний зріст.
• Маркування: Лита рельєфна лігатура ѠУДГ під титлом (скорочення від Оудигитрія / Ѡдигитрія), що є канонічною родовою ознакою Казанського сюжету у старообрядців.
• Матеріал: Мідний сплав (високоякісна оловяниста бронза або патинована латунь). [1]
• Датування: XVIII — початок XIX століття.
• Походження (Ливарний центр): Професійна старообрядницька майстерня художнього церковного лиття (Вигівська пустинь або Поморський регіон). На це беззаперечно вказує каліграфічний литий дореформений диграф «ОУ» у написі та висока деталізація німба.
• Початковий повний розмір: Оригінальний цілий образок мав приблизну висоту 60 мм (6 см), а ширина становила близько 45–50 мм. Це формат великого індивідуального путного оберега, що носився на шиї під одягом або брався у мандри.

---

Атрибуція історичного свідчення (Хроніка вандалізму)

Цей уламок є яскравим та задокументованим у металі пам'ятником радянського більшовицького терору та релігійного іконоборства.

• Час події (Акту вандалізму): 1920–1930-ті роки (період діяльності радянського «Союзу войовничих безбожників» та масових антирелігійних кампаній у СРСР).
• Доказ часу руйнування: Однорідна, глибока темно-сіра вікова патина, що повністю затягнула краї залому, рубець на обличчі та зазубрини металу. Вона свідчить, що акт наруги відбувся близько 80–100 років тому.
• Спосіб та характер руйнування:
  1. Образок поклали на тверду основу (ковадло чи камінь) і за допомогою слюсарного інструменту (зубила, сокири або важких ковальських кліщів) навмисно розрубали навпіл.
  2. Цільовий удар пройшов чітко по лінії розмежування святих фігур, щоб фізично відсікти Матір від її Дитини та знищити релігійний зміст композиції. Ліва половина з ликом Богородиці була знищена чи відправлена на переплавлення як брухт кольорових металів.
  3. Головний точковий удар вандал наніс безпосередньо в обличчя Христа-Отрока. Глибокий вертикальний скол, що залишився на голові під літерним написом ѠУДГ — це слід від металевого вістря радянського інструменту, що умисно нівечив сакральний образ.

Висновок: Цей уламок є унікальним матеріальним документом епохи. Він поєднує в собі високе сакральне мистецтво стародавніх майстрів-ливарників України/Східної Європи та трагічний шрам від радянського молота. Предмет має значну історико-колекційну та музейну цінність як автентичний свідок боротьби комуністичного режиму проти віри.