Як місцева номенклатура Дніпра роками просувала радянські скріпи під ширмою закону «Ківалова-Колесніченка», а після 2014 року успішно «перефарбувалася» у вишиванки, щоб імітувати патріотичне виховання українських дітей та блокувати справжні козацькі ініціативи.
Парадокси українського тилу
У кулуарах української регіональної влади після Революції Гідності відбувалися дивовижні речі. Поки на фронті точилися запеклі бої, у тилових кабінетах колишні функціонери «Партії регіонів» та куратори проросійських рухів вчилися жити за новими правилами. Хрестоматійним прикладом такої мімікрії став кейс родини Гришаєвих із Дніпра, який вдалося повністю розплутати завдяки одному унікальному букіністичному артефакту та свідченням очевидців.
У кулуарах української регіональної влади після Революції Гідності відбувалися дивовижні речі. Поки на фронті точилися запеклі бої, у тилових кабінетах колишні функціонери «Партії регіонів» та куратори проросійських рухів вчилися жити за новими правилами. Хрестоматійним прикладом такої мімікрії став кейс родини Гришаєвих із Дніпра, який вдалося повністю розплутати завдяки одному унікальному букіністичному артефакту та свідченням очевидців.
Речовий доказ №1: «Двомовність» за рецептом Ківалова-Колесніченка
До рук дослідників потрапив примірник книги «Жива пам'ять. Книга пам'яті про окуповане місто Дніпропетровськ у роки Великої Вітчизняної війни 1941–1943 рр.», виданої у 2013 році видавництвом «Пороги». Видання фінансувалося ГО «Міжнародний фонд „Взаєморозуміння і толерантність“» під егідою Державного архіву Дніпропетровської області та Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького.
До рук дослідників потрапив примірник книги «Жива пам'ять. Книга пам'яті про окуповане місто Дніпропетровськ у роки Великої Вітчизняної війни 1941–1943 рр.», виданої у 2013 році видавництвом «Пороги». Видання фінансувалося ГО «Міжнародний фонд „Взаєморозуміння і толерантність“» під егідою Державного архіву Дніпропетровської області та Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького.
Книга вийшла крихітним тиражем у 500 примірників і розійшлася суто по «своїх» номенклатурних осередках. Проте найцікавіше — це її офіційні вихідні дані, де чорним по білому зазначено: «Видання українською та російською мовами».
Ця задекларована «двомовність» — не випадковість, а прямий наслідок ухваленого у 2012 році скандального Закону України «Про засади державної мовної політики» (відомого як закон Ківалова-Колесніченка, або закон КК). Саме цей документ, який згодом Конституційний Суд визнав неконституційним, дав зелене світло регіональним чиновникам офіційно маркувати культурні та історичні проєкти російською мовою. Під виглядом «гуманітарного компромісу» закон КК став легальним інструментом для фінансування та просування радянських ідеологем і концепту «Великої Вітчизняної війни» та замовчування Голодомору, як спільного культурного простору з Російською Федерацією. Через такі «двомовні» видання місцеві осередки «Партії регіонів» активно цементували проросійські настрої серед електорату старшого віку.
Цинізм на тлі трагедії ДАП
Головний маркер ідеологічної стійкості цієї системи ховається на лівому форзаці книги. Там міститься розлогий дарчий напис, зроблений каліграфічним почерком виключно російською мовою: «На память АНД ветеранской районной Фрунзенский массив в день соборности от ДГО и ДОО УСУЖН».
Головний маркер ідеологічної стійкості цієї системи ховається на лівому форзаці книги. Там міститься розлогий дарчий напис, зроблений каліграфічним почерком виключно російською мовою: «На память АНД ветеранской районной Фрунзенский массив в день соборности от ДГО и ДОО УСУЖН».
Підпис належить Анні Петрівні Гришаєвій — очільниці Дніпропетровської міської (ДГО) та обласної (ДОО) організацій Української спілки в'язнів – жертв нацизму (УСУЖН). Ця структура, яка залежала від розподілу іноземних грантів та уваги місцевої влади, за часів Януковича була повністю інтегрована в орбіту «Партії регіонів» і припинила свою активну діяльність в 2020 році.
А тепер поглянемо на дату підпису: 22 січня 2015 року.
Це день, коли Україна оплакувала загиблих "Кіборгів" після падіння Донецького аеропорту і коли розгорталася кривава драма на Дебальцівському плацдармі. Росія вже майже рік, як анексувала Крим і вела повномасштабну гібридну війну проти України. У цей самий момент у Дніпрі очільниця ветеранського пулу спокійно підписує книги мовою окупанта, демонструючи, що для її організації закони Ківалова-Колесніченка та радянські «скріпи» залишаються в силі, попри реальну війну за вікном.
Це день, коли Україна оплакувала загиблих "Кіборгів" після падіння Донецького аеропорту і коли розгорталася кривава драма на Дебальцівському плацдармі. Росія вже майже рік, як анексувала Крим і вела повномасштабну гібридну війну проти України. У цей самий момент у Дніпрі очільниця ветеранського пулу спокійно підписує книги мовою окупанта, демонструючи, що для її організації закони Ківалова-Колесніченка та радянські «скріпи» залишаються в силі, попри реальну війну за вікном.
Від «русского мира» до козацької «Джури»: сімейний підряд
Здавалося б, після таких маркерів шлях до державних кабінетів та освітніх програм для цього номенклатурного клану мав бути закритий. Проте система спрацювала через класичну модель родинної мімікрії та капіталізації зв'язків.
Здавалося б, після таких маркерів шлях до державних кабінетів та освітніх програм для цього номенклатурного клану мав бути закритий. Проте система спрацювала через класичну модель родинної мімікрії та капіталізації зв'язків.
Поки старше покоління родини (Анна Гришаєва) утримувало під контролем проросійськи налаштований ветеранський актив, молодше покоління — Олена Вікторівна Гришаєва — будувало успішну кар'єру в освітній вертикалі Дніпропетровської області. Очоливши Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти, вона миттєво зорієнтувалася в новій кон’юнктурі та переключилась на національно-патріотичний тренд. Саме під її прямим кураторством заклади профтехосвіти почали активно залучати до Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Джура», яка базується на козацьких традиціях та вихованні готовності захищати Україну від російської агресії. Потрібна справа, але залежить, як це робити...
Чи мона це назвати родинним підрядом? Адже це не поодинокий випадок, а система роботи чиновницького апарату, при цьому не важливі прізвища, важливо, що так і всюди досі: в один і той самий історичний період старше покоління в розпал війни підписує книги російською мовою для колишніх осередків «Партії регіонів», а молодше — організовує козацькі вишколи для української молоді за державний кошт, куруючи процесами з кабінетів.
Свідчення очевидця: Саботаж замість виховання
Проте найгірше в цій історії — це не просто паперова мімікрія, а реальні наслідки номенклатурного саботажу. Робота цієї системи чітко простежується на практиці. Представники справжніх козацьких патріотичних організацій Дніпра неодноразово приходили працювати з молоддю в обласний «Освіторіум» у межах гри «Джура». Проте жодного реального розвитку співпраці чи масштабування ініціатив чиновники не допустили. І де той "Освіторіум" зараз? Все знищено та розпродано. Але намітилось декілька паралельних дій в цьому напрямку.
Проте найгірше в цій історії — це не просто паперова мімікрія, а реальні наслідки номенклатурного саботажу. Робота цієї системи чітко простежується на практиці. Представники справжніх козацьких патріотичних організацій Дніпра неодноразово приходили працювати з молоддю в обласний «Освіторіум» у межах гри «Джура». Проте жодного реального розвитку співпраці чи масштабування ініціатив чиновники не допустили. І де той "Освіторіум" зараз? Все знищено та розпродано. Але намітилось декілька паралельних дій в цьому напрямку.
Якщо з розвитком гри по всій Україні її стали перетворювати на "Зірницю", це один напрямок, загнавши в неї "Пласт". На жаль, при цьому чомусь відкидались козацькі традиції, хоча той "Пласт", на якому виховувались оунівці саме козацтво мав за основу виховання, а не туризм. Друга - ми прийшли з Козацьким похідним музеєм, який можна було задіяти в роботі і декілька разів ми це робили, проте розвитку не набуло.
Інше, що ми пропонували так це програму масштабування гри. Саме по подібній програмі працює створений з нашою допомогою майже через 10 років Центр підготовки населення до нацспротиву, що довело дієвість програми.
Проте тоді системі, вибудуваній на радянських і проросійських дріжджах, не потрібні живі козацькі традиції та виховання мислячої, національно свідомої та мотивованої молоді. Справжні козаки для таких чиновників — чужі, незручні та небезпечні елементи. Їм була потрібна виключно формальна імітація діяльності, Запрошення лампасних козаків (участь в АТО, на жаль не гарантує від того, щоб представник не сприяв системі де звіт, а не виховання є метою), тобто відбувалась співпраця з тими, хто просто допомагає освоювати гроші, це ставало метою. (Одночасно система вирішила патріотичні козацькі організації взяти під контроль і "єєдиноначаліє", порушивши всі козацькі звичаї, узурпуючи владу над різними осередками БФ Сірка, але це інша історія).
Гарні фотозвіти для Києва та «галочки» в планах роботи Департаменту освіти, які дозволяли безпечно освоювати бюджети й утримувати посадові крісла, це єдине чим займались.
Уроки на майбутнє
Цей примірник книги «Жива пам'ять» — не просто регіональна документалістика. Це задокументований доказ того, як працювала інфраструктура проросійського впливу, вибудувана на базі закону КК, і як легко латентний колабораціонізм інтегрувався в нову українську реальність через родинні зв'язки. Чиновники, які десятиліттями засідали в кабінетах епохи Януковича, миттєво змінили георгіївські стрічки на вишиванки, щоб залишитися біля керма, паралельно блокуючи реальний розвиток українського патріотичного руху.
Цей примірник книги «Жива пам'ять» — не просто регіональна документалістика. Це задокументований доказ того, як працювала інфраструктура проросійського впливу, вибудувана на базі закону КК, і як легко латентний колабораціонізм інтегрувався в нову українську реальність через родинні зв'язки. Чиновники, які десятиліттями засідали в кабінетах епохи Януковича, миттєво змінили георгіївські стрічки на вишиванки, щоб залишитися біля керма, паралельно блокуючи реальний розвиток українського патріотичного руху.
Ми не вимагаємо когось за щось карати. Ми хочемо щоб подібне просто не повторювалось. Все це стало можливим лише тому, що, коли в 2014 році переміг Майдан, закон про люстрацію не спрацював.Це відбулось саме через те, що керувати поставили все тих же чиновників, або їх дітей.
Тому такі артефакти, як ця книга, мають ставати експонатами музеїв, адже саме через таку невикорінену мімікрію ворог роками вважав, що в українському тилу на нього досі чекають «свої» люди.
Немає коментарів:
Дописати коментар