Палаш Італія 1930.

 

Піхотна бойова сокира-чекан (довгодревковий козацький чекан / напівбердиш).

 НАУКОВА АТРИБУЦІЯ МУЗЕЙНОГО ПРЕДМЕТА

для Музею боротьби за Україну

1. Загальні відомості про предмет

• Повна інвентарна назва: Піхотна бойова сокира-чекан (довгодревковий козацький чекан / напівбердиш).
• Група зберігання: Холодна зброя / Древкова зброя.
• Матеріал та техніка виготовлення: Кричне залізо (сталь), кування; дерево, тесання; натуральна шкіра, консервація таніном.

2. Датування та історико-географічна прив'язка

• Хронологічні рамки: XVI – XVII століття (доба Пізнього Середньовіччя та Ранньомодерного часу / епоха Хмельниччини).
• Регіон походження: Територія України.

3. Техніко-морфологічний опис та метричні параметри

• Бойова частина (залізо): Автентичний археологічний артефакт комбінованого типу.
  • Фронтальна частина: Представлена широким півмісяцевим лезом бородізоподібної форми (довжина 25 см), призначеним для нанесення глибоких сікуче-рубаючих ударів.
  • Тильна частина (обух): Оформлена у вигляді видовженого, гострого шипа-клевця, вигнутого донизу. Конструкція розрахована на концентрацію сили удару з метою пробивання важкого захисного озброєння піхоти та кавалерії (кольчуг, шоломів, кірас).
• Древко (топорище): Вторинне (сучасна реставраційна реконструкція). Виготовлене з дерева круглого січення, припасоване під проушину залізної голови.
• Метричні та вагові характеристики:
  • Довжина древка: 150 см.
  • Загальна висота бойової частини (заліза): 25 см.
  • Маса бойової частини (заліза): 250 г.
  • Загальна довжина виробу в зборі: бл. 160 см.

4. Стан збереження та реставраційні заходи

• Стан металу: Задовільний (археологічний стан). Поверхня має нерівномірну текстуру з кавернами та слідами тривалого перебування в ґрунті. Проведено наукову пасивацію металу — залізо оброблено розчином таніну, що створило захисну магнетитову плівку темно-сірого (ближче до чорного) кольору, яка надійно блокує процеси окислення.
• Стан монтування: Залізна голова надійно закріплена на новоробному дерев'яному древку за допомогою щільного бандажу з натуральної темної шкіри під проушиною предмета. Кріплення виконано відповідно до автентичних технологій фіксації східноєвропейської древкової зброї XVI–XVII ст. Предмет має завершений експозиційний вигляд.

5. Історична довідка

Зброя належить до періоду запеклих воєнних конфліктів на теренах України між козацькими полками, військами Речі Посполитої та Османської імперії з Кримським ханством. Невелика вага заліза (250 г) у поєднанні з довгим 1,5-метровим древком створювала значний важіль, що дозволяло піхотинцю наносити блискавичні удари високої пробивної сили, тримаючи дистанцію проти кінноти. Подібні чекани та напівбердиші були невіддільною частиною комплексу озброєння українського козацтва та допоміжних ополчень.

---

Джерела для наукового опису та порівняльного аналізу:

1. Свєшніков І. К. Битва під Берестечком. – Львів: Слово, 1993. (Головне джерело для класифікації древкової та рубаючо-пробивної зброї піхоти XVII ст.). [1]
2. Тоїчкін Д. В. Козацька зброя ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст.: проблеми комплектування та опису колекцій. – К.: Інститут історії України НАНУ, 2014. [2]
3. Тоїчкін Д. В. Клинкова та древкова зброя українського козацтва: військово-історичний аспект. – К.: Стилос, 2013. [3]
4. Котлярчук А. Українське козацьке озброєння: чекани, келепи, сокири. // Військово-історичний альманах. – №2, 2005. [4]
5. Żygulski Z. (jun.) Broń w dawnej Polsce: na tle uzbrojenia Europy i Bliskiego Wschodu. – Warszawa: PWN, 1982. (Для аналізу східних та європейських типологічних паралелей чеканів). [2

Сікач

 НАУКОВА АТРИБУЦІЯ МУЗЕЙНОГО ПРЕДМЕТА

• Найменування предмета: Уламок сікача дворучного (січки господарської).
• Датування: ХVІІІ – ХІХ ст. (козацька доба / етнографічний період).
• Місце виготовлення: Україна, місцеве ковальське виробництво.
• Матеріал: Залізо, кування.
• Техніка виготовлення: Ручне ковальне кування, прошивання, слюсарна обробка.
• Розміри:
  • Фрагмент леза (довжина) — 11 см;
  • Реконструйована повна довжина леза (орієнтовно) — 17–18 см.
• Збереженість (стан предмета): Незадовільний. Предмет є уламком (втрачено близько третини робочого леза та один із двох залізних черенів). Поверхня металу сильно деструктована, вкрита глибокими кавернами, слідами активної корозії внаслідок тривалого перебування в ґрунті (копаний предмет). На збереженому черені наявне пізніше (сучасне) чужорідне втручання — фрагмент шкіряного паска, зафіксований металевими канцелярськими скобами (підлягає демонтажу під час реставрації).
• Короткий науковий опис:
  Предмет являє собою фрагмент широкого робочого полотна старовинного господарського сікача («січки») напівкруглої (серпоподібної) форми. За конструктивними ознаками належав до типу дворучних знарядь праці. Початкова конструкція передбачала наявність двох вертикальних бічних черенів (хвостовиків) для насаджування окремих довгих дерев’яних ручок-стовпчиків, що дозволяло утримувати інструмент двома руками і запобігало травмуванню пальців об борти ночов чи продукти під час вертикального січення. Застосовувався в тогочасному українському побуті (як козацькому, так і селянському) для заготівлі капусти, подрібнення сала, м'яса та зелені.
• Історико-культурне значення:
  Предмет є характерним зразком традиційного українського ковальства та матеріальної культури ХVІІІ–ХІХ століть. Ілюструє розвиток домашнього промислу, побуту та кулінарних традицій населення України зазначеного періоду. Попри фрагментарність, має науково-допоміжне значення для комплектування етнографічних та краєзнавчих колекцій.

---

Джерело / Підстава атрибуції:
Експертна оцінка та морфологічний аналіз форми робочого полотна, залишків елементів кріплення (двох черенів) та характеру руйнування металу. Зафіксовано для фондів Музею боротьби за Україну.

Струг теслярський

 НАУКОВА АТРИБУЦІЯ МУЗЕЙНИХ ПРЕДМЕТІв

• 
  
  

Об'єктПолотно теслярського струга (скобеля)

• Типологія: Етнографічне знаряддя праці, деревообробний інструмент (теслярський/бондарський).
• Датування: XIX – перша половина XX ст.
• Технологія виготовлення: Ковальська зварка, ручна ковка.
• Морфологічні ознаки: Пряма сталева пластина (полотно) з однобічним заточуванням. Кінці полотна витягнуті куванням у два вузькі хвостовики, що відігнуті під кутом майже 90 градусів щодо лінії леза (призначені для насаджування дерев'яних ручок).
• Стан збереження: Втрата дерев'яних ручок, суцільна поверхнева корозія металу, незначні викришення на лезі. 

Джерельна література:

1. Археологія України: Курс лекцій / Л. Л. Залізняк, О. П. Моця, В. М. Зубар та ін. — К.: Либідь, 2005.
2. Кирпичников А. Н. Древнерусское оружие. Выпуск 2. Копья, сулицы, боевые топоры, булавы, кистени IX–XIII вв. — М.-Л.: Наука, 1966. — (Археология СССР. Свод археологических источников).
3. Горбань М. В. Традиційні деревообробні промисли українців (XIX — початок XX ст.). — Львів: Інститут народознавства НАН України, 2002.
4. Матеріали наукових досліджень фондів: Наукова атрибуція пам'яток та визначення культурних цінностей // Національний музей історії України. [1, 2]

Залишки сокіри тесла Русі

 НАУКОВА АТРИБУЦІЯ МУЗЕЙНОГО ПРЕДМЕТА

1. Найменування предмета: Сокира-тесло теслярська, будівельна.

2. Датування: Раннє Середньовіччя (період Київської Русі), X – XIII ст. (Широке побутування форми тривало до козацької доби XVI–XVII ст.).

3. Матеріал та техніка виготовлення: Залізо кричне. Ручне кування, ковальське зварювання з використанням преіндустріальних технологій обробки металів.

4. Розміри та опис форми:

• Довжина полотна: ~17,5 см.
• Морфологічні ознаки: Предмет має видовжене, пласке трапецієвидне полотно. Обух масивний, округлий, із вираженим овальним наскрізним отвором (вушком) для дерев'яного топорища., був зруйнований і частина відсутня Нижня частина полотна утворює характерну для середньовічних робочих сокир «борідку».
• Робоча частина: Лезо пряме (профіль плаский), що вказує на функціональне призначення інструмента — зачищення, обтісування колод та виготовлення будівельних дощок і плах методом паралельного сколювання волокон деревини.

5. Стан збереженості: Предмет має каверни, мала шаруваті відкладення іржі, лущення металу вибрані і проведена знесолення та оброблено таніном.  

---

Науково-історичне обґрунтування та джерела

В українській археологічній науці класифікація подібного інструментарію спирається на базову типологію середньовічного заліза:

1. Типологія та класифікація: За фундаментальною класифікацією давньоруського інструментарію Б. Колчина, робочі сокири з видовженим полотном та опущеною борідкою відносяться до категорії універсальних теслярських знарядь. Схожі зразки прямих тесел та сокир для плаского тесання представлені в каталогах знахідок давньоруських городищ X–XII ст. Приклади ідентичних робочих сокир із кричного заліза описані в матеріалах експертиз Національного військово-історичного музею України та фондах Львівського історичного музею. 
2. Археологічні паралелі: Дослідження залізних сокир-тесел Середньовіччя на території Західної та Центральної України (зокрема роботи С. Терського, М. Більявшського) підтверджують, що прямі тесла входили до обов'язкового ремісничого інструментарію будівельників оборонних споруд, фортець та цивільних жител.⁹8 

Список наукових джерел для музейного обліку:

• Колчин Б. А. Черная металлургия и металлообработка в Древней Руси (Домонгольский период) // Материалы и исследования по археологии СССР. — № 32. (Опис еволюції ремісничого будівельного інструменту).
• Терський С. В. Археологічна колекція у фондах Львівського історичного музею // Наукові записки ЛІМ. — Вип. 21. — Львів, 2023.
• Матеріали наукових звітів Інституту археології НАН України щодо дослідження ранньосередньовічних скарбів залізних знарядь праці на території Волині та Поліссі

Серп часів Русі

 НАУКОВО-МУЗЕЙНА АТРИБУЦІЯ ЕКСПОНАТА

1. Найменування та класифікація предмета

• Основний предмет: Серп залізний  (сільськогосподарське знаряддя праці).
• Супутні фрагменти: Ножі черешкові залізні (фрагментовані), елементи господарського реманенту.

2. Датування та хронологічні рамки

• Період: Епоха Середньовіччя, доба розквіту та удільної роздробленості Київської Русі.
• Хронологічні межі: X – XIII століття.

3. Культурно-історична належність

• Давньоруська культура (територія Середнього Подніпров'я, Волині, Галичини чи Чернігово-Сіверщини — залежно від локалізації точного місця знахідки).

4. Матеріал та техніка виготовлення

• Матеріал: Залізо (кричне, низьковуглецеве).
• Техніка: Гаряче кування, витягування смуги, проковування леза, формування черешка (хвостовика), термічне гартування (цементація леза).

5. Параметри та морфологічні ознаки (за фотофіксацією)

• Форма полотна: Дугоподібна, середньовигнута з вираженим переходом від робочої частини до черешка. Така конструкція мінімізувала навантаження на кисть жнеця під час зрізання злаків під корінь.
• Лезо: Однолезове, внутрішній край робочої дуги має сліди зносу та сточування. У давньоруських серпах внутрішня кромка часто мала дрібну насічку (зубці), виковану вручну, яка наразі прихована під шаром оксидів.
• Черешок (хвостовик): Прямий, видовжений, призначений для монтажу в дерев’яне руків’я методом насаджування чи вбивання.
• Орієнтовні розміри: Довжина хорди робочого полотна — близько 150–180 мм; ширина смуги — до 25–35 мм (відповідно до масштабної лінійки на знімку).

6. Історико-археологічний контекст та значення

Знаряддя є класичним зразком матеріальної культури русичів. У X–XIII століттях землеробство було основою економічного устрою та життєзабезпечення руських земель. Масове поширення залізних серпів свідчить про високий технологічний рівень ковальського ремесла та домінування жнивного способу збору врожаю (переважно жита, пшениці, ячменю). У контексті концепції Музею боротьби за Україну, цей артефакт маркує тисячолітню традицію осілого хліборобського етногенезу українців та матеріальний фундамент державності з часів княжої доби.

7. Стан збереженості та фізичні дефекти

• Стан: Незадовільний/Колекційний (після підняття з ґрунту).
• Пошкодження: Глибока суцільна корозія заліза (магнетит, лімоніт), поверхневі нашарування мінералізованого ґрунту. Наявні мікротріщини по обуху, крихкість країв леза.
• Рекомендації фондосховища: Необхідна термінова механічна розчистка під мікроскопом, десалінізація (знесолення у дистильованій воді для виведення хлоридів) та хімічна консервація розчином таніну або парафіново-восковими композиціями (Cosmoloid H80) для запобігання «залізній хворобі».

---

ДЖЕРЕЛА ТА НАУКОВА ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ВЕРИФІКАЦІЇ

1. Колчин Б. А. Черная металлургия и металлообработка в Древней Руси (Домонгольский период) / Материалы и исследования по археологии СССР. — № 32. — М., 1953. — 260 с. (Фундаментальне дослідження морфології та хімічного складу давньоруського залізняку, кування серпів та ножів).
2. Довженок В. Й. Землеробство Древньої Русі (до середини XIII ст.) / Інститут археології АН УРСР. — К.: Наукова думка, 1961. — 266 с. (Детальний опис еволюції форм серпів, коси-горбуші та їхньої ролі в агрокультурі Русі).
3. Вознесенська Г. О., Недопако Д. П., Паньков С. В. Матеріали з історії чорної металургії та металообробки на території України / Інститут археології НАН України. — К., 2003. — 176 с.
4. Козак Д. Н., Баран В. Д. Давня історія України: У 3-х томах. Том 3: Слов’яно-руська доба / НАН України. Інститут археології. — К.: Наукова думка, 2000. — 696 с.
5. Аналогічні профільні морфологічні картки знахідок ранньозалізного віку та середньовіччя, представлені в офіційному Музейному реєстрі України.