МУЗЕЙ БОРОТЬБИ ЗА УКРАЇНУ: Пам'ятні речі І.І.Шулика

НАУКОВА АТРИБУЦІЯ МУЗЕЙНОГО КОМПЛЕКСУ ЕКСПОНАТІВ

Найменування предметів комплексу:

Штик-ніж гвинтівки СРСР СВТ-40, піхотний зразка 1940 року у металевих піхвах.
Футляр (кофр) військовий жорсткий прямокутний із матеріалу Preßstoff, санітарна сумка, Німеччина (Вермахт 1943 рік).

Унікальний музейний статус: Закритий ансамбль особистих трофейних речей (сімейних реліквій Другої світової війни) та оригінальних предметів авторської сценографії Почесного громадянина міста Дніпра Івана Івановича Шулика. Предмети мають підтверджену історію використання на сцені як діючого театрального реквізиту.
Місце зберігання: Музей боротьби за Україну.

I. Техніко-типологічний опис предметів

1. Штик-ніж системи СВТ-40

Конструктивні параметри: Штик має прямий, однолезовий клинок із долами (жолобками) з обох боків. Специфічною конструктивною ознакою моделі є руків'я — при примиканні до гвинтівки лезо спрямоване вниз. Хрестовина обладнана повноцінним кільцем для насадження на ствол (внутрішній діаметр кільця — 15 мм). Голівка руків'я сталева, виконана у формі «пташиної голови», має Т-подібний паз та робочу пружинну засувку з кнопкою з правого боку. Накладки руків'я дерев'яні, зафіксовані двома заклепками. Піхви — сталеві, штамповані, з характерним краплеподібним шпеньком для кріплення підвісу.
Стан збереження: Задовільний зі слідами тривалого побутування. Сталеві частини мають осередки природної корозії та патини. Лезо було додатково притуплене (демілітаризоване) з міркувань безпеки акторів під час вистав.
Матеріал та техніка: Сталь, дерево; фабричне кування, штампування, сценографічна доробка.

2. Військовий кофр (Футляр) 1943 року

Конструктивні параметри: Футляр вертикальної прямокутної форми із жорстким внутрішнім каркасом. Обтягнутий оригінальним німецьким матеріалом Preßstoff (ерзац-шкіра періоду Другої світової війни на основі пресованої целюлози з гідрофобним покриттям) чорного кольору з пухирчастим тисненням під шагрень. Кришка футляра відкидна, надійно укріплена зсередини двома паралельними сталевими пластинами на чотирьох заклепках кожна, що виступають посиленням верхньої ручки. Бічні сторони захищені м'якими клапанами («вухами») з водонепроникного брезенту для захисту від пилу та вологи. Внутрішній простір обладований жорсткими перегородками з червоно-коричневого пресованого матеріалу (для зонування приладів) та нашитою на задній стінці кишенею. Замикання кофра здійснюється за допомогою комбінованого німецького замка типу «Knopfverschluss»: вертикального ремінця з товстої натуральної коричневої шкіри та автентичної пласкої алюмінієвої кнопки-шпенька на корпусі.
Ознаки демілітаризації / цивільного використання: На лицьовій стінці корпусу під запірним хлястиком наявний чіткий круглий слід від демонтованої або втраченої фабричної металевої (бакелітової) накладки-диска німецького військового зразка із залишками центрального осьового кріплення на якому була позначка Червоного хреста, або емблема цивільної оборони.
Матеріал та техніка: Ерзац-шкіра (Preßstoff), натуральна шкіра, алюміній, сталь, брезент; фабричне німецьке військове виробництво (Militär-Industrie), гаряче пресування, крій, машинна строчка.

II. Маркування та клейма (Хронологічний літопис комплексу)

Представлений комплекс є унікальним закритим ансамблем, що поєднує в собі військові артефакти та зафіксовану в металі й целюлозі історію середини ХХ століття:

Багнет СВТ має залишки клейма Трикутник Іжевського заводу(майже затертий).
Післявоєнний радянський етап (Модернізація ГРАУ СРСР): Після потрапляння на радянські склади як військовий залишок, багнет пройшов капітальну дефектацію та ремонт. На п'яті клинка чітко зафіксовано два радянські штампи військового приймання:
- З одного боку слабко проглядається клеймо у формі трикутника («ІЖ») — офіційний штамп Головного артилерійського управління (ГАУ) на базі Іжевського збройового заводу.
- З протилежного боку вибито клеймо у вигляді п'ятикутної радянської зірки арсенального технічного контролю (ОТК).
Етап Другої світової війни (Німеччина, 1943 рік): На внутрішній стінці корпусу кофра, безпосередньо над кишенею, нанесено чітке фабричне штампування чорною фарбою у вигляді цифр «43», що документально підтверджує 1943 рік випуску кофра в Третьому Рейху. У період 1943–1944 років під час бойових дій на території України радянський модернізований багнет Манліхера (що використовувався німцями як трофейна зброя) та цей німецький оптичний кофр були об'єднані в один комплект.

III. Меморіальна цінність та роль у театральних виставах

Даний комплекс має найвищу історико-біографічну цінність, оскільки належав безпосередньо Івану Івановичу Шулику (1946–2021) — Заслуженому діячу мистецтв України, видатному дисиденту, лідеру Народного Руху на Січеславщині та Почесному громадянину міста Дніпра (присвоєно посмертно у 2022 році).

Сімейна реліквія: Багнет і кофр 1943 року не були безособовим майном радянських театральних складів. Вони були особистою трофейною власністю родини Шуликів з часів Другої світової війни та дбайливо зберігалися вдома як родинна реліквія.
Сценографічне служіння: У 1980–1982 роках, обіймаючи посаду головного художника Дніпропетровського українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, Іван Шулик демонстрував безкомпромісний творчий підхід. Відмовляючись від штучної та непереконливої радянської бутафорії, він приносив на вистави власні історичні речі в оригінальному кофрі й особисто надавав їх акторам-виконавцям на сцені. Ця зброя та футляр «працювали» у виставах, забезпечуючи високу історичну правду та енергетику сценографії.
Безперервність боротьби за Україну: Іван Шулик присвятив усе своє життя здобуттю та захисту волі України, ставши містком між дисидентським рухом ХХ століття та новітнім спротивом ХХІ століття. 16 липня 1991 року на площі перед театром імені Шевченка він очолив історичне підняття першого синьо-жовтого прапора у Дніпрі. Через десятиліття, під час Революції Гідності у 2013–2014 роках, попри поважний вік, Іван Шулик знову опинився в епіцентрі подій і виступив одним із головних координаторів та лідерів Дніпровського Майдану (Євромайдану в Дніпрі), надихаючи громадянське суспільство на боротьбу проти проросійського режиму.

IV. Історична цінність експонатів

Експонати мають глибоке символічне та історико-культурне значення. Вони демонструють унікальний шлях трансформації мілітарних предметів: від знарядь двох найкривавіших світових імперських воєн ХХ століття до інструментів високого українського театрального мистецтва Січеславщини.

Особливий статус предмета як особистого супутника Івана Шулика робить цей комплекс безцінним символом української пам'яті. Шлях цих речей завершився актом найвищої історичної справедливості: передачею дружиною митця до Музею боротьби за Україну, де комплекс посів своє законне місце в пантеоні національної звитяги та культури.

V. Джерела та література

Кулинский А. Н. Штыки мира. В 2-х томах. — СПб.: Атлант, 2002. (Історія, геометрія та типологія австро-угорських багнетів системи Манліхера M1895).
Augustin J. Deutsche Kriegsoptik: Instrumente, Handbücher, Zubehör. — Hamburg, 2005. (Технічні німецькі каталоги з маркування кофрів, штампів років випуску «43» та специфікації матеріалу Preßstoff).
Енциклопедія Сучасної України (ЕСУ). Стаття: Шулик Іван Іванович. [Електронний ресурс].
Архівні матеріали Дніпровського національного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка (Програмки, акти виходу вистав та описи авторської сценографії головного художника І. І. Шулика, 1980–1982 рр.).
Рішення Дніпровської міської ради від 2022 року про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Дніпра» Шулику І. І. (посмертно) за вагомий внесок у розвиток державності та керівництво протестними рухами (зокрема Дніпровським Майданом 2013-2014 рр.).