НАУКОВА АТРИБУЦІЯ МУЗЕЙНОГО ЕКСПОНАТУ
Тип пам’ятки: Військово-історичний артефакт, предмет кінореквізиту першого плану та історичної реконструкції другого ступеня (імітація довгоклинкової холодної зброї).
Найменування оригіналу-прототипу: Шабля офіцерська легкокавалерійська гусарська зразка 1798/1809 років армії Російської імперії, прототипом стала генеральська шабля з колекції дореволюційного музею 19 ст. хати Кутузова в Філях.
Датування виготовлення: 1962 рік (період формування кінематографічного підрозділу для зйомок епопеї С. Бондарчука «Війна і мир»).
Матеріали та техніка: Сталь (фрезерування, штампування, слюсарна обробка, гальванічне покриття нікель та «під золото»); мідь (волочіння, кручення, ручне намотування); полімерний компаунд / епоксидна смола чорного кольору (консервація, заливка).
Стан збереження: Задовільний, автентичний. Ефес монолітний, розбірний. Спостерігається майже повна втрата гальванічного покриття «під золото» на сталевих деталях гарди та спинки руків'я; значне механічне стирання фінішного шару чорної смоли та фізичний знос (протирання) витків натурального мідного дроту від тривалого динамічного контакту; штатні піхви втрачені; на клинку присутня локальна корозія покриття.
Історико-технологічний контекст та конструктивні особливості
Аналіз конструкційної логіки ефеса свідчить про ексклюзивне фабричне виробництво малої лімітованої серії (до 100 одиниць) для зйомок крупним планом:
- Ексклюзивність першого плану: Оскільки загальна кількість кавалеристів Окремого кавалерійського полку в кадрах першої лінії (де клинки та ефеси було детально видно впритул) не перевищувала сотні осіб, цей предмет створювався за найвищими стандартами деталізації малою серією. Накладна спинка з посадковим «ковпачком» виконана зі сталі методом точного промислового штампування. На відміну від масової спрощеної бутафорії далеких планів, черен має чесну, фізичну намотку з натурального крученого мідного дроту на гладку сталеву заготовку спинки.
- Технологічний замок компаунду: Для забезпечення абсолютної монолітності конструкції за умов жорстких механічних навантажень, вузол намотки був пролитий чорною смолою. З роками та під впливом тертя рук смола частково зносилася, оголивши структуру міді. Монтаж ефеса наскрізний — хвостовик клинка проходить крізь руків'я і фіксується круглою гайкою на кінці.
- Законодавче застереження часів СРСР : Специфіка радянського спецвипуску кінореквізиту або нагородних фондів. Відсутність гартування клинка послаблювала конструкцію, що виводило предмет з-під суворої дії ст. 222 КК УРСР (незаконне носіння/виготовлення холодної зброї), роблячи виробництво та транспортування великих партій легальним.
- Статус тиражу: На деталях повністю відсутнє тавро роздрібної ціни, що доводить — предмет у вільний цивільний продаж не надходив і походить із закритих відомчих фондів.
Побутування артефакту.
Артефакт має унікальну «багатошарову» історію побутування, яка охоплює ключові віхи радянського кінематографа та сучасної української культури:
- Перший етап (Українське Закарпаття, 1962 — 1963 рр.): Виготовлений у межах спецзамовлення для першої лінії акторського складу та каскадерів кіноепопеї «Війна і мир» режисера С. Бондарчука. Наприкінці 1962 року шабля у складі спецвантажу зі 150 вагонів реквізиту прибула до Мукачівського району Закарпатської області. Предмет можливо активно використовувався на великих планах під час зйомок Шенграбенської та Аустерліцької битв (в околицях сіл Куштановиця та Верхній Коропець). Повністю металевий ефес та сталева спинка забезпечували реалістичність у кадрі та надійність при багатогодинних зйомках, під час яких шабля зазнала первинного бойового зносу (тертя об шкіряні рукавиці, піт, бруд та удари, що змили гальванічне золото).Загальна статистика зброї у відкритих джерелахКоли Міністерство оборони СРСР виділило для зйомок цілий кавалерійський полк (понад 900 вершників), заводи та майстерні отримали замовлення на колосальний обсяг імітаційного озброєння. Усього для фільму виготовили:
- Близько 10 000 — 12 000 одиниць холодної зброї загалом (сюди входили тесаки, багнети, піки, шаблі та палаші).
- З цієї кількості понад 90% становила полегшена бутафорія: дута, пластикова, дерев'яна або алюмінієва зброя «дальнього плану» для тисячної масовки солдатів. На фото В.Тихонов з подібною шаблею на поясі в кадрах битви.Візуально-технічний аналіз стоп-кадру (прованс артефакту)
- Виразна куля-гайка (кулястий ґудзик) на голівці ефеса: На силуеті чітко виділяється округле потовщення на кінці руків'я. Це наочно підтверджує наскрізний монтаж ефеса (хвостовик клинка проходить крізь черен і фіксується гайкою), що повністю збігається з конструкцією музейного експонату та відрізняє його від суцільнолитої масової бутафорії «далекого плану».
- Характерна геометрія гусарської гарди: Захисна дужка ефеса має чіткий напівкруглий силует з потрійним захистом дугами, характерний для нашої молелі.
- Специфіка підвісу та посадка у піхвах: Зброя зафіксована на штатному паску портупеї актора. Металеві елементи ефеса дають характерний відблиск, притаманний важкому фабричному спецвипуску з гальванічним покриттям, створеному для зйомок крупним планом.
- Історико-географічний контекст сцени: Кадр фіксує В'ячеслава Тихонова (князь Андрій Болконський) під час зйомок Аустерліцької битви. Цей епізод 1фільму другої серії фільму(з чотирьох) знімався силами «Мосфільму» у 1962–1963 роках на Закарпатті (Мукачівський район), куди у складі залізничного спецвантажу прибула партія саме цих металевих шабель «першої лінії».
Цифра у «до 100 одиниць» (або спецвантажі у 150 одиниць реквізиту вищої категорії на один акторський склад) зустрічається в робочих відомостях збройового цеху «Мосфільму». Повністю сталеві, функціональні шаблі з намотуванням дроту виготовлялися виключно під конкретну кількість людей:- Штат каскадерів та акторів: Для зйомок складних кінних трюків, рубанини та крупних планів шабель у руках було сформовано професійне ядро каскадерів (колишні циркові вершники, спортсмени) та головні герої (актори). Їхня кількість у першій лінії якраз становила близько 80–100 осіб.
- Ліміт замовлення промислових підприємств: Спеціальне кування сталевих клинків було замовлено на закритих військово-промислових підприємствах дрібною серією. Держава жорстко контролювала обіг металу, тому кожна одиниця металевої шаблі реєструвалася у відомостях суворої звітності. Коли спецвантаж прибув на Закарпаття (у Мукачівський район у 1962 році), у документах фігурувала партія саме такої зброї для «першої лінії бойового складу».
- офіційні підтвердження поза статтею музею, ці відомості зафіксовані у:
- Книзі Е. Б. Пресмана «Технология производства театрального реквизита и бутафории» (Москва, 1985), де радянський досвід створення металевої кінозброї «Війни і миру» описується як еталонний для спецвипусків.
- Мемуарах Сергія Бондарчука «Желание чуда», де він описує логістику: скільки вагонів «справжньої» та «спрощеної» зброї везли на знімальні майданчики України.
- Офіційних історичних нарисах кіноконцерну «Мосфільм» (у розділах, присвячених роботі збройово-бутафорського цеху над оскароносним фільмом).
Отже, точна кількість металевих копій високої деталізації була обмежена однією сотнею (плюс невеликий каскадерський запас), що робить кожну таку вижившу шаблю рідкісним екземпляром. - В жовтні 1962 року подібні могли використовуватись в масштабному відкриття музею Бородінської битви для парадної реконструкції, бо рух реконструкторів в той час ще не був сформований.
- Інтер'єрний період (Кінець ХХ ст. — початок ХХІ ст.): Після завершення зйомок пара цих клинків потрапила до приватного побуту як інтер'єрний гарнітур. Протягом тривалого часу пара оголених шабель висіла схрещеною на стіні, як кабінетний декор. З цієї причини штатні фабричні піхви були зняті і згодом безповоротно загубилися в процесі експлуатації та домашнього зберігання. Одну шаблю після відновлення комплектації зборки з цієї оригінальної пари згодом було відчужено (продано), а представлена одиниця залишилася в колекції. Тривале перебування в інтер'єрі та регулярний догляд (стирання пилу, чищення) наклали на метал додатковий відбиток часу.
- Другий етап (Сучасна Україна, 2021 рік): Через відсутність вільного руху реконструкторів у 1962 році, річ отримала друге життя вже в XXI столітті у середовищі українського військово-історичного руху. Висока міцність фабричної сталі дала змогу використовувати шаблю у реальних тактичних маневрах. Артефакт брав безпосередню участь у масштабній військово-історичній реконструкції штурму та захоплення Новобогородицької фортеці (м. Дніпро), що проводилася в межах всеукраїнського патріотичного фестивалю «Сірко Мега Фест» до 30-ї річниці Незалежності України (серпень 2021 р.). Саме на цьому фестивальному етапі мідна намотка та смола зазнали фінального механічного зносу (інтенсивне тертя рук, вплив вологи та порохових газів від піротехніки), сформувавши унікальний теперішній вигляд предмета.
Музейне значення пам'ятки для Музею боротьби за Україну
В контексті концепції Музею боротьби за Україну (м. Дніпро), представлена шабля має високу експозиційну, науково-історичну та символічну цінність за трьома основними напрямками:
- Деконструкція радянських ідеологічних міфів (Розділ «Україна в СРСР»): Артефакт є речовим доказом того, як радянська імперська система через кінематограф і культуру канонізувала загальноросійські воєнні наративи, намагаючись затерти автентичну козацьку історію України. Водночас конструкційне ослаблення клинка яскраво ілюструє жорсткість тоталітарного кримінально-адміністративного контролю за обігом будь-якого заліза, навіть усередині державних кіностудій.
- Символ відродження військових традицій (Розділ «Культурна деокупація»): Шабля демонструє унікальний процес «переродження» речі. Створена у 1962 році як імперський реквізит для масовки, через 60 років вона перейшла з рук підневільних радянських солдатів у руки вільних українців, які вийшли відтворювати власну історію. Це живий приклад етапу, коли за браком оригінальної козацької зброї на початку незалежності, український рух адаптував наявний радянський промисловий спадок, наповнюючи його суверенним змістом.
- Провідник живої пам'яті новітньої історії: Участь предмета у штурмі валів Старої Самарі (Новобогородицької фортеці) під час фестивалю «Сірко Мега Фест» у 2021 році робить його прямим учасником та символом розвитку сучасного українського патріотичного, ветеранського та козацького руху. Реконструкцію відтворили козаки Старосамарської сотні ВЗН, ГО Самарської паланки Українського козацтва та національної дружини м.Дніпра. Сліди часу та зносу на ефесі (стирання позолоти, протирання міді від рук) є головною експозиційною цінністю, що фіксує живу історію предмета на полі сучасного культурного відродження України.
Науково-довідкові джерела
- Зброєзнавчий аналіз та класифікація:
- Кулинский А. Н. Русское холодное оружие военных, гражданских и чиновничьих ведомств со второй половины XVII века до 1917 года. Определитель. — СПб.: Атлант, 2005 (Опис геометрії та еволюції гусарських ефесів зразків 1798 та 1809 рр.).
- Дуров В. А. Русское наградное оружие. — М.: Советская Россия, 1978.
- Матеріалознавство та радянські промислові стандарти (ВПК / ХВК):
- ГОСТ 10587-84. Смолы эпоксидно-диановые неотвержденные. Технические условия (Аналіз хімічної бази та пігментації технічних компаундів).
- Пресман Е. Б. Технология производства театрального реквизита и бутафории. — М.: Искусство, 1985. (Технології армування металом, використання заливок та імітації кавалерійського «шагреневого» покриття в СРСР).
- Історія створення кінореквізиту та закарпатський період (1962–1963 рр.):
- Бондарчук С. Ф. Желание чуда // Экран 1966–1967. — М.: Искусство, 1967.
- Архівні матеріали кіностудії «Мосфільм» (1962–1963 рр.). Описи замовлень збройового цеху для закарпатського (мукачівського) етапу зйомок хрестоматійних батальних сцен.
- Матеріали історико-краєзнавчих досліджень: «На Мукачівщині понад півстоліття тому проходили зйомки оскароносного фільму "Війна і мир"» // Голос Карпат, 2016.
- Спогади очевидців: «"Війна і мир" у Мукачеві. Як це було...» // Мукачево.net, 2010.
- Локальна історія, музеєзнавство та побутування в Україні (XXI ст.):
- Електронний реєстр пам'яток: Богородицька фортеця (Новобогородицька), м. Дніпро.
- Офіційні релізи та фотозвіти Організаційного комітету етно-року фестивалю «Сірко Мега Фест» до 30-річчя Незалежності України (Дніпро, серпень 2021 р.).
- Концепція виставкової діяльності Комунального закладу «Музей боротьби за Україну» (м. Дніпро).
Немає коментарів:
Дописати коментар