Бебут без піхов знайдений в Україні.

 Науково-уніфікований паспорт музейного предмета

• Найменування предмета: Клинок кривого солдатського кинджала (бебута) зразка 1907 року, умонтований у сучасне реставраційне руків’я (макет-імітація).
• Група зберігання (фонд): НДФ (Науково-допоміжний фонд) / Колекція холодної зброї.
• Музейна установа: КЗ «Музей боротьби за Україну».

---

1. Класифікація, типологія та історична довідка

Предмет відноситься до категорії клинкової коротко- або середньодовгової холодної січно-колючої зброї. За типологічними ознаками це кривий солдатський кинджал (бебут) зразка 1907 року.

Історичний контекст:
Кинджал бебут був офіційно прийнятий на озброєння Російської імператорської армії (РІА) Наказом по Військовому відомству № 287 від 1907 року. Його розробка зумовлювалася початком масового переозброєння артилерійських підрозділів швидкісними гарматами (зокрема, 3-дюймовою польовою системою зразка 1902 року). Довга уставна артилерійська шашка суттєво заважала номерам обслуги гармат швидко рухатися біля лафетів, а за умов ближнього бою в обмеженому просторі (окопи, редути) виявлялася неефективною.

Впродовж 1907–1910 років бебут послідовно замінив шашки у таких підрозділах:

• Нижчі чини пішої та гірської артилерії;
• Розрахунки кулеметних команд;
• Кінні розвідники піхотних полків;
• Окремі частини самокатного (велосипедного) корпусу та зв'язківці. 

Озброєння правоохоронних органів:
Крім польових армійських підрозділів, бебут зразка 1907 року активно використовувався для озброєння поліції та воєнізованих спецслужб. У 1907 році його офіційно отримали нижчі чини Окремого корпусу жандармів (за винятком вахмістрів, які зберегли шашки), а також окремі підрозділи міської пішої поліції у ряді великих міст та губернських центрів Імперії для дій у натовпі та в міських умовах, де коротке лезо було значно зручнішим. (У 1910 році у жандармів бебути знову вилучили та повернули шашки).

Під час подій Першої світової війни та Української революції (1917–1921 рр.) великі маси трофейних бебутів широко використовувалися піхотними, артилерійськими та партизанськими підрозділами Армії УНР, Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського та формуваннями Повстанської армії Нестора Махна.

---

2. Датування та місце виготовлення

• Клинок (автентичний): 1907–1917 рр. Збройова індустрія періоду Першої світової війни. За типом виготовлення — фабричний, серійний (Златоустівська збройова фабрика (ЗЗФ), рідше — Артинський чи Іжевський збройові заводи).
• Руків’я (реставраційне): з горіху то, XXI ст., сучасна робота.

---

3. Техніко-технологічний опис

• Габаритні розміри: Загальна довжина предмета (з руків'ям) становить ~570 мм (згідно з мірильною шкалою лінійки). Довжина безпосередньо полотна клинка становить ~430 мм.
• Матеріали та техніка виконання: Сталь високовуглецева (кування, гартування, сліди механічного очищення від оксидів); деревина (горіх, ручна різьба, шліфування); кольоровий метал (токарна обробка втулок); клей полівінілацетатний (ПВА).
• Конструктивні особливості клинка: Полотно клинка слабосабельної кривизни, двосічне ближче до вістря, з двома глибокими паралельними долами (жолобками) на кожній голомені, що слугували для полегшення ваги без втрати жорсткості зброї. Хвостовик плаский, укорочений та адаптований під сучасне монтування. 
• Конструктивні особливості руків’я: Руків'я складається з двох сучасних плашок, виточених із деревини горіха, що кріпляться на хвостовик накладним способом (фултанг) за допомогою двох наскрізних шпильок/гвинтів, затиснутих у круглих металевих шайбах. Застосування горіхового дерева відповідає історичній традиції РІА. Люфти між сильно потоншалим історичним залізом та деревом компенсовані ПВА-заповненням. 

---

4. Стан збереження та реставраційні особливості

• Стан металу клинка: Незадовільний (археологічний / «копаний» стан). Поверхня заліза повністю вкрита хаотичними кратерами глибокої кавернозної корозії. Через тривале перебування у вологому ґрунтовому шарі верхня третина клинка та лінія обуха сильно деградували — метал стоншився, початкова заводська геометрія дуги і леза частково втрачена. Будь-які фабричні клейма виробника (З.О.Ф. чи імператорські орли) або літери технічного приймання («А» чи «А» під короною) знищені іржею і візуально не ідентифікуються. Клинок пройшов грубе поверхневе розчищення.
•  Оригінальна латунна обоймиця (оковка) нижнього торця відсутня через зміну геометрії п'яти клинка.

5. Науково-музейне висновок

Предмет має виразне історико-побутове та науково-допоміжне значення. Зважаючи на значні корозійні втрати сталі та повністю заміну та переробку руків'я, об'єкт  може виступати візуальним зразком оригінального копаного клинка бебута 1907 року, він наочно ілюструє типове масове озброєння піших та жандармських підрозділів імперського та революційного періодів в Україні. Рекомендовано для використання в експозиційній роботі військово-історичного напрямку Музею боротьби за Україну як антуражний наочний експонат. 

---

6. Експозиційна та експлуатаційна історія предмета

Предмет має високу інтерактивну цінність. На відміну від класичних вітринних експонатів, цей макет-імітація активно використовується у виїзних програмах Козацького похідного музею.

Клинок пройшов багаторічне випробування польовими умовами на військово-історичних фестивалях під відкритим небом (перепади температур, вологість, активний контакт із руками відвідувачів).

Об'єкт регулярно демонструвався не лише на експозиційних стендах/столах, а й успішно застосовувався у динаміці — під час показових виступів козака Колоброда з техніки володіння традиційною клинковою зброєю, що довело бездоганну витривалість реставраційної конструкції.

Джерела та наукова література:

1. Кулинский А. Н. Русское холодное оружие военных, морских и гражданских чинов 1800–1917 годов: Определитель. — СПб.: Атлант, 2011.
2. Гвоздевич Ю. Холодное оружие Российской армии (1800-1917). — М., 2004.
3. Наказ по Військовому відомству Російської імперії № 287 від 1907 року (Про прийняття на озброєння кривого солдатського кинджала).
4. Наказ по Військовому відомству Російської імперії № 187 від 17 травня 1909 року (Про розширення переліку підрозділів артилерії для озброєння бебутами).
5. Матеріали та зброєзнавчі каталоги Музею Златоустівської збройової фабрики (ЗОФ).