Атрибуція безмена вагою 1 фунт рос часів козаччини.

 НАУКОВО-АТРИБУЦІЙНИЙ ВИСНОВОК ЕКСПЕРТИЗИ

                                        

1. Загальні відомості про предмет

• Назва артефакту: Важок-гиря торгова/митна номіналом в 1 фунт (гривенку), виготовлена на основі корпусу кабінетного підсвічника.
• Історична епоха: Гетьманщина / Доба Нової Запорозької Січі.
• Датування: XVIII століття (первинний корпус) з пізнішим доопрацюванням та експлуатацією.
• Матеріал: Мідний сплав (лита високоякісна бронза/латунь), свинець (внутрішнє монолітне наповнення).
• Техніка виготовлення: Художнє фасонне лиття, шліфування, гравіювання, вторинне заливання свинцевим сплавом, метрологічне калібрування.
• Функціональне призначення: Робочий еталон ваги в козацькій торговій та митній практиці (імовірно, інструмент військового кантаржія на річкових переправах, митних постах чи паланкових базарах).
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

2. Опис конструкції та фізичні параметри

• Форма: Предмет має конусоподібне архітектонічне тулово барокового типу, що плавно розширюється донизу. У верхній частині розташована звужена «шийка» та широке розтрубне горлечко (колишня профітка-чашечка для збору воску). На плечиках предмета нанесено геометричний орнамент у вигляді дрібних вертикальних насічок (поясок).
• Технологічна особливість: Первинно предмет слугував дорожнім підсвічником із внутрішнім залізним механізмом виштовхування недогарка свічки (про що свідчать два фіксаційні пази-шліци у верхній чаші). Після виходу механізму з ладу внутрішній канал (діаметром 2 см зверху та 1 см знизу) був повністю залитий розплавленим свинцем. Це перетворило порожнистий виріб на монолітний важкий предмет із низьким центром ваги.
• Метрологічні характеристики:
  • Фактична вага: 408 грамів.
  • Атрибутований номінал: 1 торговий (російський) фунт / гривенка (історичний еталон — 409,5 г).
  • ВИСОТА 52,7 мм
  • Діаметр внизу 49,7 мм
  • Діаметр юбки верхньої 30,7 мм
  • Діаметр внутрішній 12 мм

3. Стан збереження та сліди експлуатації

• Патина та сліди: Виріб покритий автентичною темно-зеленою та коричневою патиною, з незначними кавернами та мікроподряпинами, характерними для тривалого перебування у вологому ґрунті.
• Сліди експлуатації: Наявні природні сліди побутування.
• Контрольний отвір: У свинцевій частині присутній сучасний контрольний отвір (3 мм) для верифікації металу. Вага виробу відповідає історичному еталону (409,5 г), що вказує на поширену тогочасну практику калібрування важків свинцем [5].

4. Історико-культурологічне значення та експертний висновок

Предмет є яскравим та рідкісним зразком матеріальної культури, метрології та фінансово-економічного життя України козацької доби XVIII століття.

У період Нової Січі та Гетьманщини козацька адміністрація активно контролювала торгові шляхи, переправи та митниці. Спеціальний урядовець — військовий кантаржій — відповідав за точність мір і ваг. Оскільки козацька економіка була тісно інтегрована у міжнародну торгівлю, використання фунтових важків для зважування краму чужоземних та місцевих купців було обов'язковою практикою на річкових переправах.

Трансформація поламаного підсвічника у точну торгову гирю демонструє раціональний утилітарний підхід козацьких майстрів до цінного кольорового металу. Артефакт має високу історичну, музейну та експозиційну цінність для відтворення теми козацької логістики, митної служби та боротьби за економічну самостійність українських земель.

Рекомендовано: Внести до основного фонду Музею боротьби за Україну як оригінальний артефакт козацької метрології XVIII ст.

Джерела та наукова література:

1. Сидоренко О. Ф. Історична метрологія Лівобережної України XVIII ст. / О. Ф. Сидоренко. — К.: Наукова думка, 1975. — 160 с. (Фундаментальне дослідження про використання фунтів, гривенок та функціонування торгових мір ваги).
2. Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків: у 3-х т. — Т. 1. — К.: Наукова думка, 1990. (Містить детальні відомості про посаду і функції військового кантаржія — охоронця ваг та мір на Січі). [1]
3. Панченко В. О. Роль військових кантаржіїв у регулюванні внутрішньої та зовнішньої торгівлі Запорозької Січі доби Нової Паланки. // Запорозька старовина. — К. — Запоріжжя, 2003. — Вип. 2. — С. 84–91.
4. Присяжнюк Ю. П. Художній та ужитковий метал Гетьманщини: від кабінетного інтер'єру до торгової практики. // Матеріальна культура України. — Львів, 2012. — № 5. — С. 112–119. (Дослідження про вторинне використання мідних сплавів, латунних підсвічників та їх трансформацію в утилітарні речі). [1]
5. Романова О. М. Історія української метрології: вагові системи та еталони Нового часу. — Харків: Основа, 2017. — 210 с. (Аналіз точності калібрування свинцем та відповідності фунтовим стандартам). [1]
6. Каталог Побут та промисли козацької доби: металеві вироби XVII–XVIII ст. у музейних зібраннях України. / Упоряд. С. І. Дмитрієв. — Полтава, 2019. — 145 с.

---

Каламар козацький.

 АТРИБУЦІЯ ТА НАУКОВИЙ ОПИС ЕКСПОНАТА

Каламар на атрибуцію.

Для порівняння фото поширеного каламаря(наша музейна копія)

1. Назва предмета: Похідний козацький каламар (чорнильниця) з гвинтовою кришкою.

2. Датування: XVII – XVIII століття (Козацька доба / Гетьманщина).

3. Матеріал: Мідний сплав (лита олов'яниста бронза / латунь), олово (залишки гарячого лудження), свинець/олово (історичний тугоплавкий припій).

4. Техніка виготовлення:

• Корпус: Ручне художнє лиття за восковою моделлю.
• Горловина: Тонкостінне лиття з кустарним нарізанням (або відливом) внутрішньої різьби. Горловина з’єднана з корпусом методом паяння.
• Пробка: Нерідна (підібрана в давнину), кустарне лиття у піщану форму, має конусну різьбу.
• Фінішна обробка: Гаряче лудження (покриття білим металом) для захисту від корозії.

5. Розміри (заповнюються за фактом замірів):

• Висота загальна (з пробкою): 6,65 см.
• Висота тулова: 5,15 см.
• Ширина/діаметр денця: 3,8х4,2 см.

6. Стан збереженості:

• Патина: Густа, стійка, природна благородна патина темно-коричневого та зеленуватого відтінків.
• Покриття: Частково збережені мікрозалишки автентичного сріблястого лудження в заглибленнях граней та на витках різьби.
• Дефекти: Механічні мікродеформації корпусу від тривалого побутування (вм'ятини на денці). На стику плечиків та горловини наявний автентичний розрив (тріщина / щілина) старовинного паяного шва внаслідок старіння припою та клинового тиску пробки.
• Різьба: Робоча, хід пробки легкий, фіксація щільна на останніх витках.

---

7. Опис зовнішнього вигляду (Опис пам'ятки)

Каламар має монолітну архітектоніку у вигляді гранованого куба (восьмигранна/шестигранна основа) з глибокими анатомічними вертикальними виїмками (долами) на бічних стінках для запобігання ковзанню в руці. Плечики флакона округлі, звужуються догори. Горловина тонка, лійкоподібна, розширена догори, зсередини містить витки різьби. Горловина припаяна до корпусу вручну, на стику під патиною простежується шов припою.

Комплектується масивною знімною металевою пробкою з Т-подібним руків'ям у формі стилізованого серця (пелюстки). Пробка має виражену конусну різьбу і є підібраною за розміром («чужою») ще в період активного використання предмета. Завдяки конусності гвинт міцно фіксує та блокує отвір за принципом клина. Денце предмета плоске, округле, зі слідами ручної обробки, без фабричних таверн та клейм.

---

8. Історико-культурне та художнє значення

Даний каламар є рідкісним зразком українського ужиткового мистецтва та військово-адміністративного побуту доби Війська Запорозького. Гвинтові чорнильниці були елітарними та коштовними предметами, які належали представникам козацької старшини, полковим чи сотнянським писарям.

Технологічне рішення — поєднання паяного корпусу, гвинтового з'єднання та конусної універсальної пробки — гарантувало повну герметичність чорнила. Це було критично важливо для збереження державних та військових документів під час кінних походів. Наявність лудження білим металом свідчить про глибокі знання майстра, який у такий спосіб ізолював хімічно агресивне тогочасне чорнило (залізо-галові кислоти) від руйнування мідного корпусу.

---

9. Рекомендації щодо консервації та зберігання

1. Категорично заборонено: Механічне чищення абразивами, використання побутових кислотних флюсів, паяння сучасними олов'яно-свинцевими припоями та проклеювання щілини ціанакрилатними клеями («суперклеєм»). Це безповоротно знищить патину та залишки білого металу.
2. Консервація: Очистити предмет від поверхневого сухого бруду м'якою щіткою. Місце розриву паяного шва та весь корпус законсервувати шляхом нанесення тонкого шару мікрокристалічного музейного воску (наприклад, Cosmoloid H80). Віск заблокує доступ вологи та кисню й законсервує метал.
3. Експонування: Рекомендується зберігати у закритій музейній вітрині при стабільній вологості (не вище 45–50%). Пробку тримати злегка вкрученою, без зусилля на останніх витках, щоб уникнути подальшого розширювального тиску на пошкоджену паяну горловину.

---

Додатковий типологічний контекст (Матеріали для порівняння):
Для більш детальної ілюстрації розмаїття сфрагістичного та побутового мистецтва козацької доби, у публікації представлено фото сучасної музейної копії каламаря зовсім іншої архітектоніки — з бароковим сюжетом боротьби єдинорога та коня.

Цей анімалістичний мотив (герць хижака та травоїдного) бере свої витоки зі східної (перської та османської) традиції, але набув колосального поширення в металопластиці України XVII–XVIII століть. Каламарі такої форми виготовлялися методом складного фігурного литва. Наявність у музейній практиці якісних реконструкцій та копій таких поширених типів чорнильниць дозволяє наочно продемонструвати відвідувачам багатство художнього оформлення канцелярій Війська Запорозького.

Що насправді означає сюжет «Лев та Єдиноріг» для козаччини:

1. Символіка влади та церкви: У добу Мазепи та Могили цей сюжет означав боротьбу та водночас баланс двох сил: світської (Лев) та духовної/церковної (Єдиноріг). Його часто зображували на екслібрисах, барокових книгах та стародруках.
2. Особистий знак старшини: Каламар із таким складним литтям — це не просто річ пересічного писаря, а статусний маркер найвищої військової чи генеральної старшини.

Джерела та наукова література:

1. Чабаненко В. А. Каламар // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 26.
2. Апанович О. М. Збройні сили України першої половини XVIII ст. / О. М. Апанович. — К.: Наукова думка, 1969. (Розділ про військове діловодство, канцелярії та побут козацької старшини).
3. Омельченко Г. Колекція козацьких каламарів XVII–XVIII ст. у фондах Національного заповідника «Хортиця»: технологічні та мистецькі особливості бронзоливарного виробництва. // Заповідна Хортиця. Збірник наукових праць. — Запоріжжя, 2018. — Вип. 7. — С. 114–121. 
4. Присяжнюк Ю. П. Матеріальна культура українського козацтва: ужитковий метал та ливарні традиції Гетьманщини. // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 3. — С. 45–58.
5. Каталог виставки Скарби козацької доби: військовий побут, зброя та клейноди у збірках музеїв України. / Упоряд. В. М. Замлинський. — К.: Мистецтво, 2021. — 184 с. (Описи та ілюстрації похідних чорнильниць писарів Війська Запорозького).
6. Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків: у 3-х т. — Т. 1. — К.: Наукова думка, 1990. (Опис козацьких клейнодів, зокрема символіки каламаря як ознаки влади військового писаря).