«Сакральна металопластика, мілітарний побут та архітектурна спадщина Наддніпрянщини XI–XIX століть»
Загальний опис та концепція вітрини
Представлений комплекс є цілісним історико-мистецьким ансамблем, оформленим у велику горизонтальну планшетну вітрину в художній багетній рамі. Композиція побудована за суворим ієрархічним та хронологічним принципом. Вона об’єднує предмети християнського мідного художнього литва (мідної пластики), паперовий ілюстративний супровід та авторську архітектурно-пейзажну реконструкцію дніпровського зодчого Олександра Легостаєва.
Експозиція візуалізує унікальний історичний синкретизм Середнього Подніпров’я та Нижнього Присамар’я, де релігійна культура протягом століть була нерозривно пов’язана з оборонною (мілітарною) історією краю, козацтвом, регулярними військовими гарнізонами та старообрядницькими громадами.
ТИПОЛОГІЧНИЙ ТА СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ АРТЕФАКТІВ
Вся площа великого горизонтального планшета чітко диференціюється за хронологією, призначенням та типологією (співвідносно з еталонною науковою класифікацією дослідника козацьких старожитностей В. А. Векленка):
1. Верхня зона: Еволюція особистого благочестя (Натільні хрести та дрібна пластика)
Цей сектор виконує роль історичного фундаменту збірки, демонструючи розвиток форм індивідуальних оберегів у регіоні протягом майже 800 років:
- Давньоруський пласт (Витоки, XI–XIII ст.): Презентований чотирикінцевим криноподібним бронзовим хрестиком із кульками (краплеподібними завершеннями балок). Предмет є повним морфологічним аналогом домонгольських зразків, виявлених на території Ігренського археологічного комплексу (літописне місто Пересічень), що фіксує початкову точку християнізації краю.
- Козацька доба / Епоха Івана Мазепи (кінець XVII — перша половина XVIII ст.): Група натільних хрестів («тільників») українського барокового типу. Характеризуються плавними обрисами, трилопатевими завершеннями балок («проквітлі» хрести, що символізують Дерево Життя) та специфічними вушками. Вони повністю аналогічні еталонним знахідкам із території Богородицької фортеці (містечка Стара Самарь).
- Доба Української лінії фортець (1730-ті — 1770-ті рр.): Прямолінійні чотири- та восьмикінечні хрести строгої геометричної форми з прямокутними завершеннями. Такі предмети масово побутували серед козаків лінійних полків та солдатів-ландміліціонерів, які будували й обороняли редути вздовж річок Орелі та Дніпра.
- Литі привіски: Фігурні аркові та херувимоподібні підвіски XVIII ст., що носилися разом із хрестами як додаткові знаки особистого захисту.
2. Центральний та нижній літургійний сектор («Похідна церква»)
Ця зона демонструє перехід від індивідуальної молитви до облаштування мобільного сакрального простору у військово-польових умовах:
- Великі монументальні хрести: Восьмикінечні кіотні та напрестольні міднолиті хрести-розп’яття XVIII — початку XIX ст., прикрашені багатим рельєфом, написами-титлами та виїмчастою багатоколірною емаллю.
- Лінія великих складнів: Чотиристулкові великі святкові складні «Дванадесяті свята» (квадриптихи) з арковими завершеннями стулок. У розгорнутому стані вони утворювали повноцінний мініатюрний іконостас.
- Солдатські (армійські) складні: Компактні дво- та тристулкові міні-ікони («книжки»). Вони виготовлялися з міцних мідних сплавів і призначалися спеціально для суворих умов військових походів: у закритому вигляді стулки захищали рельєфні зображення святих від ударів, вологи та бруду під час степових маршів.
- Подорожні ікони святителя Миколая з мечем (Микола Можайський): Унікальний іконографічний пласт, де святий Миколай зображений у повний зріст із оголеним мечем (шаблею) у правій руці та фортецею у лівій. Це виразно мілітарний образ «Воїна-Захисника», який користувався винятковою шаною серед захисників дніпровських фортець, оскільки символізував надприродну оборону редутів від нападів загарбників.
- Паперова експлікація: Інформаційний блок із графічними малюнками та написом «Похідна церква», який історично обґрунтовує використання цих великих литих предметів у походах та каплицях козацьких полків і ландміліції Придніпров'я.
3. Контекстуально-художній сектор: Архітектурно-пейзажний живопис Олександра Легостаєва
Картина дніпровського зодчого та викладача архітектурного факультету ПДАБА Олександра Легостаєва, інтегрована у кутову частину планшета, виступає головним смисловим та візуальним акцентом композиції.
Як професійний архітектор, автор філігранно відтворює тектоніку, конструкцію та дух старовинного дерев’яного храму із шатровим завершенням. Живописне полотно виконує функцію історико-ландшафтної реконструкції середовища. Воно переносить глядача в епоху побутування експонатів, демонструючи дерев’яне зодчество старої Наддніпрянщини та Присамар’я. Картина зв'язує метал із деревом, показуючи, де саме концентрувалося духовне та оборонне життя захисників краю. Меч у руці святого Миколая на іконах та шатровий злет вежі храму на картині Легостаєва створюють єдину художню вертикаль.
НАУКОВИЙ ВИСНОВОК ЕКСПЕРТИЗИ
- Автентичність та стан: Предмети колекції мають високу міру збереженості. Дрібна пластика (натільні хрести) характеризується благородною темною ґрунтовою патиною (оливковою, коричневою), притаманною вологим заплавним та піщаним ґрунтам долин Дніпра та Самари. Великі предмети мають сліди тривалого побутового та літургійного використання (характерні потертості рельєфу від дотиків під час молитов).
- Джерелознавча цінність: Збірка є готовим джерелознавчим та музейним комплексом, що бездоганно ілюструє 800-річну еволюцію релігійної культури, металообробки та фортифікаційної історії України.
- Експозиційний рівень: Завдяки поєднанню археологічних аналогів за Векленком, армійського літургійного литва, воїнської іконографії святого Миколая, паперової графіки та концептуального живопису О. Легостаєва, вітрина є завершеним художньо-історичним виставковим модулем.
Статус пам’ятки: Комплекс має високу музейну, науково-дослідну та історико-культурну цінність і репрезентує духовну спадщину захисників і будівничих Наддніпрянщини.
Немає коментарів:
Дописати коментар