Translate

Загальна кількість переглядів сторінки

субота, 31 жовтня 2026 р.

Однозарядний пістолет спецпризначення ОУН-УПА

 НАУКОВО-ІСТОРИЧНА ТА БАЛІСТИЧНА АТРИБУЦІЯ ЕКСПONАТА




Категорія: Кустарна вогнепальна зброя періоду визвольних змагань (до 1960-х років).
Назва: Однозарядний пістолет спецпризначення ОУН-УПА («Літунка»).Деактивований..
Призначення: Зброя одного несподіваного пострілу для проведення атентатів (ліквідацій) та експропріацій («ексів»).

1. ТАКТИКО-ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ
В умовах тотальної блокади та відсутності зовнішнього постачання, боївки УПА та підпілля ОУН відчували постійний дефіцит короткоствольної зброї. Цей пістолет є класичним зразком «зброї першого удару».
Він не призначався для тривалого загальновійськового бою, а розроблявся суто для таємних операцій у містах та селах. Головна мета використання — ліквідація радянського оперативника (МДБ/НКВС), військового зв'язківця чи інкасатора з метою захоплення його штатної зброї (револьвера Нагана чи пістолета ТТ) та оперативних документів. Після першого ж пострілу нападник переходив на експропрійовану повноцінну армійську зброю.

2. ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ БАЛІСТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ
Специфіка експоната полягає в оригінальній геометрії, адаптованій під трофейний європейський набій пляшкової форми калібру 6,5 мм з товстим фланцем (на кшталт маузерівських серій):
  • Казенна частина (Патронник): Виточена на глибину 30 мм і має діаметр рівно 10 мм під товсту циліндричну частину німецької гільзи. Донце гільзи сідає врівень із казенним зрізом, забезпечуючи щільне закривання переломного вузла.
  • Канал ствола: Висвердлений вручну під діаметр 7,0 мм. Вузька передня частина пляшкової гільзи (дульце) разом із кулею вільно входила безпосередньо в ствол, що спрощувало кустарне виробництво та не вимагало складного інструментального переходу.
3. УНІКАЛЬНА БАЛІСТИКА ТА ЇЇ ПРАКТИЧНІ ПЕРЕВАГИ
Технологічний люфт між 6,5-мм кулею та 7,0-мм стволом надавав зброї специфічних балістичних характеристик:
  1. Мінімізація віддачі: Прорив порохових газів у зазори знижував реактивну силу віддачі, що дозволяло контролювати стрільбу однією рукою.
  2. Приглушення звуку: Ранній скидання тиску через зазори зменшувало гуркіт пострілу, маскуючи його звук.
  3. Ефективність ближнього бою: На дистанціях атентату (0,5–1,5 м) куля завдавала важких травм, хоча на відстані понад 3 метри її точність і стабільність різко падали.


4. АНТРОПОЛОГІЧНІ ТА КОНСТРУКТИВНІ ОЗНАКИ
  • Габарити прихованого носіння: Загальна довжина 25–26 см дозволяла носити пістолет під полою піджака, в глибокій кишені або за поясом.
  • Кустарне ложе: Витесане з дерева з грубими паралельними насічками для надійного хвату, щоб зброя не ковзала в руці від потужного імпульсу.
  • Ручна екстракція: Відсутність механічного викидача гільзи («діставати вручну») ще раз підтверджує доктрину одного пострілу. Перезаряджання на місці ліквідації не передбачалося.

ВИСНОВОК ЕКСПЕРТИЗИ
Експонат є видатним зразком повстанської диверсійної інженерії до 1960-х років. Він матеріально доводить, що зброярі УПА не просто копіювали радянські схеми, а створювали принципово нові підкаліберні системи під закордонні набої. Це рідкісний пам'ятник технічного генія українського підпілля у боротьбі проти радянського окупаційного режиму.

СПИСОК НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛ:
  • Матеріали Центру досліджень визвольного руху (ЦДВР) — Звіти боївок ОУН-УПА про проведення ліквідаційних дій та матеріально-технічне забезпечення криївок (1945–1955 рр.).
  • Військова балістика: Теорія внутрішньої балістики гладкоствольних систем — Фізика підкаліберного прориву газів, розрахунок віддачі та тиску в замкнених камерах.
  • Міжнародний збройовий стандарт C.I.P. / SAAMI (Німеччина/Австрія) — Геометричні та балістичні карти безфланцевих набоїв серії 6,5×39 mm Krag.
  • Криміналістична експертиза зброї (Практичний посібник) — Методика атрибуції та дослідження підпільного короткоствольного заліза (літунки типу «Деррінджер»).

Шабля Alcoso 1930-36 р. дуельна.

 НАУКОВА АТРИБУЦІЯ МУЗЕЙНОГО ПРЕДМЕТА

Музею боротьби за Україну









І. Обліково-паспортні дані та технічні характеристики
  • Назва предмета: Шабля строгова (бойова) кавалерійська військовослужбовця Сухопутних військ (Heer) Німеччини [civics].
  • Час створення: 1930–1936 рр. (період Веймарської республіки / раннього Третього Рейху).
  • Місце створення: Німеччина, м. Золінген (Solingen).
  • Виробник: Збройова фабрика Олександра Коппеля (Alexander Coppel / Alcoso).
  • Матеріал та техніка: Вуглецева сталь (кування, штампування, нікелювання), дерево, пластик (целулоїд), кольоровий метал (дріт, гарда), лакофарбове покриття.
  • Розміри:
    • Ширина клинка: 20 мм.
    • Товщина обуха: 5 мм.
    • Загальна довжина клинка: ~800–820 мм (визначено візуально за мірилом).
  • Складові частини комплекту: Шабля (клинок з ефесом), піхви сталеві штатні кавалерійського зразка з двома обоймицями та двома рухомими кільцями для підвісу портупеї.

ІІ. Опис зовнішнього вигляду та матеріальні сліди (Стилістичний та технологічний аналіз)
  1. Клинок: Сталевий, незначного вигину, однолезовий, з одним широким долом з обох боків. Бойова частина клинка дволезова (з єлманню). Параметри (ширина 20 мм при масивному 5-мм обухові) забезпечували високу маневреність та стійкість до сильних навантажень. На лезі наявні матеріальні пошкодження у вигляді глибоких зазубрин (щербин), що утворилися внаслідок сильних зустрічних ударів «сталь об сталь» під час контактного поєдинку (фехтування).
  2. Ефес: D-подібного (блюхеровського) типу. Гарда утворена плоскою захисною дужкою, що переходить у хрестовину з гладкими прямокутними лангетами (щитками). Черен (руків'я) дерев'яний, анатомічної форми з поперечними жолобками, обтягнутий чорним пластиком і обвитий крученим металевим дротом.
  3. Особиста кастомізація (Сліди власника): Зовнішній бік руків'я (який чітко видно збоку, коли шабля знаходиться на поясі) штучно пофарбований першим власником у яскраво-червоний колір. Внутрішній бік залишено оригінальним (чорним). Разом із сріблястим кольором дроту та гарди це утворює державну колірну гаму Німеччини 1933–1945 рр. (Schwarz-Weiß-Rot — чорно-біло-червоний).

ІІІ. Клейма та маркування
На п'яті клинка (рікассо) методом глибокого штампування нанесено фабричне тавро компанії Alexander Coppel:
  • Графічне зображення: Терези (ваги).
  • Абревіатура: Літери A C S (Alexander Coppel Solingen).
  • Хронологічна прив'язка: Даний тип клейма використовувався суворо до 1936–1937 рр. У 1936 році через єврейське походження родини Коппель підприємство було примусово «аріїзоване» нацистською владою та перейменоване на Alcoso-Werk Solingen (AWS). Наявність літер «A C S» є незаперечним хронологічним маркером виготовлення предмета у першій половині 1930-х років.

IV. Історичний контекст та життєпис предмета (Провенанс)
Даний предмет є унікальним матеріальним документом епохи, де в одному шматку золінгенівської сталі переплелися військова кастова традиція німецького кавалерійського офіцерства, ідеологізація періоду Третього Рейху та фінал у вигляді фронтового трофея Другої світової війни.
  1. Дуельний етап (Säbelmensur): Наявність глибоких, свідомо законсервованих щербин свідчить про участь предмета у реальному поєдинку честі (Säbelduell). Згідно з німецьким офіцерським кодексом, власник навмисно відмовився шліфувати лезо і замазав шаблю мастилом, зберігши зазубрини як «бойові шрами» та символ відстояної особистої честі.
  2. Ідеологічний етап та кавалерійська служба: Конструкція піхов на два кільця свідчить про приналежність зброї військовослужбовцю кінних частин (кавалерії чи кінної артилерії). Наявність обох кілець разом із клеймом «A C S» доводить виготовлення зброї до реформи ОКН від 23 грудня 1936 року (яка вимагала перейти на однокільцеві піхви). Самостійне фарбування видимого боку руків'я у червоний колір відображає ідеологічні погляди власника. Створюючи на поясі колірну гаму нацистського прапора, він публічно демонстрував свою лояльність та приналежність до націонал-соціалістичного руху.
  3. Фронтовий етап (Трофей): Німецький офіцер зберігав цю реліквію при собі як найцінніший предмет гордості протягом усієї Другої світової війни. Проте він не дожив до капітуляції своєї держави і загинув у боях на завершальному етапі війни (1944–1945 рр.). Шабля була взята українським військовослужбовцем у складі регулярних військ як фронтовий трофей. Надалі предмет дбайливо зберігався в родині в оригінальному стані — без жодних реставраційних втручань у структуру клинка та руків'я.

V. Музейне значення та висновок експерта
Предмет має високу історико-культурну та музейну цінність для Музею боротьби за Україну. Він матеріально ілюструє образ і характер ворога, з яким зіткнулися українці під час Другої світової війни — ворога ідейного, військово підготовленого, вихованого на суворих мілітарних традиціях колишньої імперії. Закономірна загибель власника і перетворення його особистої реліквії на фронтовий трофей є символом тріумфу та військової звитяги українського воїна-переможця над нацизмом.

Джерела для верифікації
  1. Johnson, Thomas M. Collecting the Edged Weapons of the Third Reich (Vols. 1–8). — Комплексне дослідження клейм, моделей та різновидів холодної зброї Німеччини 1933–1945 рр.
  2. Carter, Anthony. The Sword and Knife Makers of Germany 1850–2000. — Довідник з історії зброярів Золінгена (хронологія зміни клейма фабрики Alexander Coppel / Alcoso через примусову націоналізацію 1936 року).
  3. Angolia, John R. & Schlicht, Adolf. Uniforms and Traditions of the German Army 1933–1945 (Vol. 3). — Детальний опис регламентів озброєння та реформи від 23.12.1936 щодо переходу з двокільцевих кавалерійських піхов на однокільцеві.
  4. Angolia, John R. Swords of Germany 1900/1945. — Дослідження уставних та бойових довгоклинкових модифікацій Вермахту.
  5. Rink, Hermann. Vom studentischen Fechten bis zur Mensur (Handbuch des Kösener Corpsstudenten). — Історичний опис правил, техніки та традицій німецьких дуелей і мензурного фехтування першої половини ХХ століття.
 

Палаш курсантський ВМФ СССР 1941-1944рр.

 АКТ НАУКОВОЇ АТРИБУЦІЇ МУЗЕЙНОГО ПРЕДМЕТА


Найменування предмета: Палаш морський курсантський зразка 1940 року.
Країна походження: СРСР.
Датування: Період Другої світової війни (орієнтовно 1941–1944 рр.).
Профіль комплектування: Музей боротьби за Україну / Військово-історичний музей (розділ історії Другої світової війни та її впливу на український геополітичний простір).

1. ТЕХНІКО-МОРФОЛОГІЧНИЙ ОПИС
  • Клинок: Сталевий, повністю прямий, однолезовий, без долів (жолобків). Бойовий кінець має дволезову симетричну форму. Довжина клинка згідно з контрольним вимірюванням на фото становить близько 735–740 мм, що відповідає еталонному кресленню зброї. Поверхня клинка зберегла автентичну геометрію та історичну патину.
  • Ефес (Руків'я): Дерев'яне, анатомічної форми, тоноване в чорний колір. Поверхня вкрита глибокими поперечними жолобками (заглибленнями) для запобігання ковзанню руки. Зверху та знизу зафіксоване металевими втулками. Головка ефеса овальна, опукла.
  • Гарда: Металева захисна дужка D-подібної форми. У нижній частині дужка переходить у розширену асиметричну чашку (щиток) для захисту кисті. З боку обуха клинка на гарді передбачено невеликий відлив з отвором для фіксації темляка. На внутрішніх поверхнях дужки та чашки збереглися фрагменти рідного заводського вороніння (хімічного чорнення металу).
  • Стан збереження: На лезі наявні локальні зазубрини (щербини) історичного побутування. Метал не зазнавав сучасного переточування чи шліфування, патина та сліди побутування є однорідними по всій довжині предмета. Клейма виробника на п'яті клинка (рікассо) відсутні («стерильний» зразок).

2. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ТА КОНТЕКСТУАЛІЗАЦІЯ
Морський курсантський палаш зразка 1940 року було офіційно затверджено Постановою Ради народних комісарів СРСР № 1673 та введено в дію Наказом Наркома ВМФ М. Г. Кузнецова № 574 від 20 вересня 1940 року. Цю довгоклинкову зброю ввели як обов'язковий елемент парадно-вихідної та повсякденної форми курсантів вищих військово-морських училищ СРСР під час перебування поза розташуванням навчального закладу чи корабля.
Дизайн предмета був свідомим наслідуванням традицій Імператорського флоту та практично повністю копіював конструкцію російського гардемаринського палаша зразка 1856 року. Таким чином радянське керівництво намагалося підняти престиж та мілітарний дух майбутніх офіцерів корабельної служби.
Особливість «стерильного» (без клейм) клинка:
За стандартом на п'яту клинка наносилося тавро Златоустівського інструментального комбінату («ЗиК») або Іжевського заводу («ИМЗ»), а також рік випуску. Проте відсутність клейм за умови абсолютної автентичності геометрії (без шліфування) є класичною ознакою спрощеного військового виробництва періоду 1941–1944 рр. Під час Другої світової війни, евакуації промисловості та дефіциту часу етап фінішного таврування часто опускався для прискорення передачі зброї у флотські училища. Альтернативний варіант — виготовлення ремонтного клинка у флотських арсенальних майстернях замість зламаного.
Історія скасування:
У післявоєнний час палаш втратив практичне значення. У 1952 році (наказ МО СРСР № 344) коло осіб обмежили лише черговими по роті. З 1958 року палаш залишили лише для асистентів прапороносців на військових парадах. Наказом 1972 року зброю повністю вивели з регламенту та утилізували, через що оригінальні предмети воєнної доби стали великою рідкістю.

3. МУЗЕЙНЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ «МУЗЕЮ БОРОТЬБИ ЗА УКРАЇНУ»
Для українського музеєзнавства цей предмет є матеріальним свідченням примусової мобілізації українського людського потенціалу до лав радянських збройних сил. Тисячі українців (зокрема вихідці з Причорномор'я, Приазов'я та інших регіонів) здобували освіту у вищих військово-морських училищах у першій половині XX ст., носили саме такі палаші та брали участь у бойових діях Другої світової війни, стаючи частиною глобальної трагедії українського народу, позбавленого власної суверенної армії.
Зазубрини на лезі та «стерильність» без клейм підкреслюють суворий воєнний контекст експлуатації артефакту.

4. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗБЕРЕЖЕННЯ
Для консервації предмета у фондах музею рекомендується:
  1. Заборонити механічне шліфування клинка для усунення зазубрин, щоб зберегти історичну форму й патину.
  2. Провести консерваційне очищення металу нейтральним збройовим мастилом (наприклад, Ballistol) для видалення залишків бруду та запобігання активній корозії.
  3. Покрити металеві елементи тонким шаром мікрокристалічного воску (на кшталт Renaissance Wax), що є музейним стандартом захисту від впливу вологи та кисню.

📑 ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА (SOURCES)
  1. Кулинский А. Н. Русское холодное оружие военных, морских и гражданских чинов 1800-1917 годов: Определитель. — СПб.: Атлант, 2001. (Опис прототипу — гардемаринського палаша 1856 року).
  2. Палаш курсантский морской образца 1940 г. // BlindCat — Справочник холодного оружия СССР. [Електронний ресурс].
  3. Курсантский палаш образца 1940 года // Исторический вестник МОРПОЛИТ. [Електронний ресурс].
  4. Морський курсантський палаш зразка 1940 року СРСР (ЗіК/ИМЗ) // Antique Gallery Ukraine. [Електронний ресурс].
  5. Наказ Народного комісара Воєнно-морського флоту СРСР № 574 від 20 вересня 1940 року "О введении в действие правил ношения флотской формы одежды".
  6. Наказ Міністра оборони СРСР № 344 від 1952 року "О сокращении перечня должностных лиц, имеющих право ношения курсантского палаша".